2.3. Мінімальне заглиблення каналізаційних трубопроводів

Мінімальне заглиблення каналізаційних трубопроводів визначається з таких умов:

1. Запобігання промерзанню труб:

Hmin=hпр+а

де hпр – глибина промерзання грунту; 1,1м;

а – товщина шару грунту, яка залежить від діаметра трубопроводу і дорівнює 0,3 м при діаметрах до 500 мм.

Hmin=1,2+0,3=1,5 м

2. Запобігання руйнуванню труб під дією зовнішніх навантажень

Hmin=0,7+d, м

де d – діаметр труби, м.

Hmin=0,7+0,1=0,8 м

Серед розрахованих за двома умовами значень початкового заглиблення приймаємо найбільше Hmin=1,5 м.

3 Внутрішні водостоки

3.1. Розрахункова витрата дощових вод

Водостічні воронки розташовуються на даху з врахуванням рельєфу даху та водозабірної площі, що припадає на одну воронку [1].

Розрахункову кількість дощових вод Q, л/с, з водозбірної площі визначається в залежності від пропускної здатності воронки та розрахункової витрати дощових вод, л/с

л/с

де F- водозабірна площа, яка для однієї воронки становить:

F = м²

- коефіцієнт ризику, який визначається відповідно до таблиці 18 [1] у залежності від категорії відповідальності водостічної системи, що проектується, приймаємо ;

– довжина будинку, м;

– ширина будинку, м;

– кількість воронок, приймаємо

- мінімальна розрахункова інтенсивність дощу, л/(с·м²), для даної місцевості, яку визначаємо за формулою:

л/(с·м²)

q₂₀- інтенсивність дощу, q₂₀ = 100,0 л/(с∙м²);

– коефіцієнт, що враховує збільшення стоку за умови збільшення інтенсивності дощу тривалістю менше 20 хв та визначається за рисунком 1 [1], у залежності від параметрів n та B;

n - параметр, який приймається згідно з правилами влаштування зовнішніх мереж і споруд;

B – параметр, який визначають за формулою:

де і – середній нахил поверхні покрівлі;

L – довжина шляху руху дощової води по поверхні від гребеня (вододілу) до розжолобка (жолоба), м.

Рис.3.1 Схема для визначення довжини шляху руху дощової води по поверхні від гребеня (вододілу) до розжолобка (жолоба), середнього нахилу покрівлі та параметра n.

Приймаємо воронку діаметром 85мм, і максимальною пропускною здатністю 10 л/с.

Максимальна витрата , яка пропускає водостічна система визначається за формулою:

Q_кр= = л/с

де Н - напір який має система, м; S_o - повний опір системи.

S_o=Аl+A_м·Σζ=0,00117^.24,15+0,002·5,5=0,039

де А - питомий опір тертю. Для водостоків приймаємо поліетиленові труби, тоді питомий опір тертя становить 0,00117;

l- довжина трубопроводу, м;

А_м- питомий місцевий опір;

Σζ-сума коефіцієнтів місцевих опорів в системі:

Σζ=ζ_в+ζ_тр+ζ_гз+ζ_вип=1,6+0,9+2+1=5,5

де ζ_в – коефіцієнт місцевих опорів для водостічної воронки;

ζ_тр – коефіцієнт місцевих опорів для трійника прямого „на поворот”;

ζ_гз – коефіцієнт місцевих опорів для гідравлічного затвора;

ζ_вип – коефіцієнт місцевих опорів для випуску.

Конструкція водостічної системи повинна забезпечувати пропуск розрахункових витрат води з водозбірної площі при мінімальних діаметрах, тобто повинна виконуватися умова:

Q_рд = 6,01 л/с ‹ Q_кр=21,03 л/с