Кирило-Мефодіївське братство (товариство)

Кирило-Мефодіївське братство – українська таємна політична організація, яка намагалася поширювати свої ідеї шляхом культурно-просвітницької діяльності.

Ініціаторами її створення були: вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії Київського генерал-губернатора Микола Гулак, професор Київського університету Микола Костомаров, письменник та вчений Пантелеймон Куліш, видатний етнограф Опанас Маркович. У квітні 1846 р. до братства приєднався Тарас Шевченко.

Основні ідеї програмних документів товариства

У березні 1847 р. організацію було викрито, а її членів заарештовано й вивезено до Петербурга.

Західноукраїнські землі наприкінці хviii — у пер. Пол. Хiх ст. Західноукраїнські землі

Наприкінці ХVIII ст. у складі Австрійської імперії перебували такі українські землі:

Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття. Умовна ці землі називають Західна Україна.

1699 р. – приєднання Закарпаття

1772 р. – перший розподіл Польші: приєднання Галичини, частина Волині, Поділля.

1774 р. – внаслідок поразки у війні Туреччина передає Австрії Буковинц, яку включено як окремий округ до складу Галичини

Закарпаття – (населення – 259 тис., тер. – 13 тис км. кв.)

Панівне становище займали угорці. Переважну більшість населення складали селяни-русини, закріпачені угорськими землевласниками. Більшість русинської еліти перейшла в католицьку віру і змадяризувалася. Вірність традиціям свого народу зберігало греко-католицьке духовенство. Саме воно

започаткувало українське національне відродження на західноукраїнських земля

Північна Буковина – (населення - 5 млн, тер. – 5 тис км. кв.)

Панівне становище займали румунські бояри-землевласники. Більшість українського населення складали селяни, руська шляхта зрумунізувалася ще в попередні століття. Розгортанню румунізації чинила опір лише певна верства українського православного духовенства. Проте великої ролі в процесах пробудження українського національного життя воно не відіграв

Східна Галичина - (населення -1,8 млн, тер. – 55 тис км. кв.)

Провідні позиції займали поляки, що складали лише 3—5 % населення, але володіли значною кількістю землі. Більшість населення становили українські селяни-кріпаки. Українців майже не було з-поміж великих землевласників і міських верхів. Єдиною освіченою верствою серед галицьких русинів було греко-католицьке духовенство. Саме воно започаткувало в краї українське національне відродження

Особливості національного та соціального становища українців

• У Східна Галичині провідні позиції належали полякам.

• У Закарпатті провідні позиції належали угорцям.

• У Північній Буковині провідні позиції належали румунам.

Українці займали підлегле, підкорене становище! Самоназва західних українців – русини; самоназва української мови – руська.

Реформи австрійських правителів марії-терезії та йосифа іі у 70-80- рр. Хvііі ст.

1. Аграрна реформа: часткове скасування кріпацтва: обмеження панщини до 30 днів на рік, звільнення селян від особистої залежності від пана; заборона тілесних покарань; складено «Інвентарі», до яких вносилися розміри повинностей та податків селян; з 1789 р. скасовано панщину, але після смерті Йосифа ІІ відновлено.

2. Релігійна реформа: церква підпорядкована державі, римо-католицька та греко-католицька церкви визнавалися рівноправними; визнано рівноправ’я євреїв; православна церква не була визнана на рівні з іншими церквами.

3. Освітня реформа: у 1774 р. запроваджено обов’язкову початкову освіту рідною мовою навчання; у Відні створено генеральну греко-католицьку семінарію («Барбареум»); у 1784 р. засновано Львівський університет, при якому відкрито Руський інститут з українською мовою навчання, що діяв до 1809 р.

4. Адміністративна реформа: посилено централізацію управління, поширення загальноімперського законодавства в регіонах.

Реформи сприяли посиленню держави, проте контрреформістська політика наступних імператорів призвела до поновлення панщини і зростання селянських повинностей.