Аудиторська палата України відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» не здійснює:

1. Сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2. Затвердження програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків;

3. Контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;

4. Державну реєстрацію аудиторських фірм.

Законом України «Про аудиторську діяльність» не передбачено заборони на проведення аудиту:

1. Аудитором, який не пройшов стажування в аудиторській фірмі;

2. Аудитором - членом органів управління, засновником або власником суб'єкта господарювання, що перевіряється;

3. Аудитором, який має особисті майнові інтереси в суб'єкта господарювання, що перевіряється;

4. Аудитором - працівником суб'єкта господарювання, що перевіряється.

Розмір майнової відповідальності аудитора (аудиторської фірми) не може перевищувати:

1. Розміру упущеної вигоди;

2. Розміру страхової суми, визначеної договором страхування професійної відповідальності аудитора;

3. Ціни договору;

4. Фактично завданих замовнику збитків з вини аудитора (аудиторської фірми).

Відповідно до мссп 4400 «Завдання з виконання узгоджених процедур стосовно фінансової інформації» Звіт про фактичні результати узгоджених процедур не містить:

1. Адресата;

2. Ідентифікацію мети виконання узгоджених процедур;

3. Перелік конкретних виконаних узгоджених процедур;

4. Думку аудитора.

Відповідно до мсзо 2400 «Завдання з огляду фінансової звітності» метою завдання з огляду є:

1. Надання фахівцю-практику можливості на основі процедур, які не надають усіх доказів, що вимагалися б при аудиті, констатувати, чи привернув увагу фахівця-практика будь-який факт, що змушує його вважати, що фінансову звітність не складено в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності (негативна впевненість);

2. Надання фахівцю-практику можливості на основі процедур, які надають усі докази, що вимагаються при аудиті, констатувати, чи привернув увагу фахівця-практика будь-який факт, що змушує його вважати, що фінансову звітність складено в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності (позитивна впевненість);

3. Надання фахівцю-практику обґрунтованої впевненості, що фінансова звітність в усіх суттєвих питаннях відповідає концептуальній основі складання фінансової звітності;

4. Надання фахівцю-практику обґрунтованої впевненості, що фінансова звітність в усіх суттєвих питаннях суперечить концептуальній основі складання фінансової звітності.

Відповідно до мсзнв 3400 «Перевірка прогнозної фінансової інформації» аудитору не слід приймати завдання (відмовитись від його виконання) у разі: