4. Договір лізингу
За таких умов одним із найбільш перспективних механізмів забезпечення підприємств новим обладнанням є лізинг (англ. "lease" - здавати в оренду, найм, орендувати, наймати) - різновид підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування власних, позичкових або залучених коштів шляхом надання майнового кредиту.
Лізингові операції є також одним із шляхів залучення додаткових іноземних інвестицій у вигляді обладнання, сільськогосподарської техніки, транспортних засобів тощо.
Лізинг здійснюється за договором лізингу, що регулює правовідносини між його суб´єктами. Відповідно до ст. 806 ЦК України договором лізингу є договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов´язується передати другій стороні (лізингоодер-жувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Основу правового регулювання лізингових відносин становить ЦК України. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених у § 6 гл. 58 ЦК України. Крім того, до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж і положення про договір поставки, якщо інше не визначено у законі. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Світова практика протягом понад століття напрацювала численні види лізингових правочинів. Критерії їх класифікації різні:
1) за об´єктами:
- лізинг рухомого майна, що було і не було у вжитку;
- лізинг нерухомого майна;
- лізинг виробничих комплексів тощо;
2) за сектором ринку, в якому здійснюється лізинг:
- внутрішній;
- міжнародний;
3) за способом передачі об´єкта лізингу у власність лізингоодержувача:
- строковий;
- безстроковий щодо викупу;
- умовний
|
4) за характером лізингових платежів:
- лізинг з грошовим платежем;
- лізинг з компенсаційним платежем;
- лізинг зі змішаним платежем.
ЦК України виділяє два види лізингу: прямий і непрямий.
Прямий лізинг є двостороннім правочином між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Він передбачає, що у лізинг передається об´єкт, який є власністю лізингодавця і набутий без попередньої домовленості з лізингоодержувачем.
Особливістю непрямого лізингу є те, що в лізинг передається майно, спеціально придбане лізингодавцем для цього у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов. Він може укладатися у формі багатостороннього правочину або у формі цілої низки правочинів. Непрямий лізинг є класичним видом лізингових відносин і досить часто застосовується у світовій практиці.
Загальна характеристика договору лізингу. Договір лізингу єдвостороннім (при прямому лізингу) або багатостороннім (при непрямому лізингу),відплатним (майно передається в користування за встановлену плату — лізингові платежі),реальним (коли договір є укладеним з моменту передачі лізингодавцем лізингоодержува-чеві майна у користування) або консенсуальним (коли лізингодавець зобов´язується передати лізингоодержувачеві майно у користування).
Сторонами договору лізингу є лізингодавець і лізингоодержу-вач. У договорі непрямого лізингу також бере участь продавець (постачальник).
Лізингодавцем є юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу.
Однак фінансовий лізинг є видом фінансових послуг, тому лізингодавцем за цим договоромможуть виступати лише фінансові установи (банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії тощо), а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні особи-суб´єк-ти підприємницької діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").
Лізингоодержувач - це фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лі-зингодавця.
Продавцем (постачальником) за договором лізингу є фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу.
Для укладення договору лізингу сторони повинні досягнути згоди за всіма істотними умовами, якими є:
1) предмет лізингу;
2) строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);
3) розмір лізингових платежів;
4) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пред мето м договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, що віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 ЦК України).
Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об´єкти, а також речі, встановлені законом (ч. 2 ст. 807 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 292 ГК України, ч. 2 ст. З Закону України "Про фінансовий лізинг" не можуть виступати предметом цього договору і цілісні майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).
Право власності на предмет лізингу належить лізингодавцеві. У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов´язки лізингодавця переходять до нового власника предмета лізингу.
Строк договору лізингу визначається сторонами, але строк дії договору фінансового лізингу не може бути меншим одного року.
Протягом строку лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в порядку, встановленому договором лізингу. Вони можуть складатися із:
1) суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
2) платежу як винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно (процентних і комісійних платежів);
3) компенсації відсотків за кредитом;
4) інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов´язані з виконанням договору фінансового лізингу (витрат лізингодавця, пов´язаних із сплатою податків, доставкою, страховкою тощо).
Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Договір прямого лізингу укладається за загальними правилами про порядок укладення договорів (статті 638-650 ЦК України).
Відповідальність продавця (постачальника) предмета договору лізингу.Особливості договору лізингу проявляються і у відповідальності щодо продажу (поставки) предмета договору непрямого лізингу (ст. 808 ЦК України). Так, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов´язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.
У випадку, коли вибір продавця (постачальника) предмету договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов´язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Ремонт і технічне обслуговування предмета лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).
Відмова від договору лізингу. Кожна із сторін має право відмовитися від договору лізингу. Така відмова є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про цю відмову.
Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше ЗО днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. При цьому лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше ЗО днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".