Тема 13. Міжнародне право прав людини

У міжнародному праві норми про права людини спочатку виникали як реакція на жорстокі та нелюдські способи й методи ведення воєн. На основі цих норм виникло міжнародне гуманітарне право. На межі XVIII-XIX століть під впливом ідей гуманізму в суспільстві стало виникати більш широке розуміння прав людини, яке вплинуло на становлення міжнародного права прав людини. Перші такі міжнародні акти були спрямовані на боротьбу з рабством і работоргівлею (Декларація про заборону торгівлі неграми-невільниками 1815 р., Генеральний акт про Конго 1885 р., Брюссельська конвенція 1889 р., Генеральний акт Брюссельської конференції 1890 р. та ін.). Але лише в ХХ ст. ідея прав людини опинилася дійсно в центрі світової політики. Після закінчення Першої світової війни Ліга Націй безпосередньо взялася за розробку міжнародно-правових питань захисту прав національних, етнічних, релігійних і мовних меншин. Це мало велике значення для розвитку теорії та практики міжнародного захисту прав людини [65].

Міжнародно-правові норми у сфері забезпечення прав фізичних осіб сьогодні трапляються в кількох галузях. Так, міжнародне гуманітарне право велику увагу приділяє захисту прав людини в період збройних конфліктів. Видається, що інститут захисту прав людини в період збройних конфліктів природніше виглядає у розділі, присвяченому збройним конфліктам. Окрема група норм міжнародного права присвячена міждержавному співробітництву з регулювання питань громадянства, а також визначення у зв'язку з цим правових режимів окремих категорій осіб (наприклад біженців). Тепер таке розмежування виглядає цілком доцільним, воно дозволяє врахувати, наприклад, особливості відносин між державами в період збройних конфліктів. Захист прав людини з боку держав у таких випадках вимагає використання специфічних засобів та методів, а врегулювання питань, пов'язаних з громадянством, значною мірою потребує дипломатичних форм міждержавного спілкування.

Забезпечення загальнолюдських прав індивіда – це доказ поступу всього людства, ознака загальнодемократичних тенденцій розвитку суспільства. У такому випадку критерій громадянства (чи його відсутності) з забезпеченням прав людини, як правило, безпосередньо не пов'язаний. Звичайно, такий поділ на три групи можна вважати відносним, адже в реальному житті як держави, так і міжнародне співтовариство загалом мають справу з конкретними людьми. Але таке розмежування на групи і навіть галузі права дозволяє більш повно врахувати особливості міждержавних відносин у конкретних сферах.

Глосарій: право, свобода, класифікація прав і свобод людини та громадянина, джерела міжнародного права прав людини, міжнародно-правовий захист прав людини, Загальна декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., покоління прав людини.

Питання та завдання для самоперевірки і контролю засвоєння знань:

1. Скласти термінологічний словник до теми.

2. Розв’язати тести:

1. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р.:

а) розширює перелік прав, передбачених у Пакті;

б) передбачає процедуру розгляду повідомлень від осіб, які твердять, що вони є жертвами порушень певною державою-учасницею якогось із прав, викладених у Пакті;

в) передбачає можливість звернення до Європейського суду з прав людини;

г) передбачає перелік додаткових (спеціальних) прав.

2. Особа, яка вважає, що її право, передбачене загальновизнаними міжнародно-правовими нормами, але не передбачене Конституцією України, порушене:

а) може звертатися за захистом до національного суду України;

б) не може скористатися судовим захистом;

в) може звертатися до Європейського суду з прав людини;

г) може звернутися до Суду ЄС.

3. Загальна декларація прав людини 1948 р. за визнанням більшості правників:

а) не містить юридично обов’язкових норм;

б) містить юридично обов’язкові норми тільки для держав, що її ратифікували;

в) містить юридично обов’язкові норми, що зобов’язують усі держави;

г) містить норми рекомендаційного характеру.

Джерела і література: [7], [8], [9], [10], [48].

***