Тема 4. Міжнародно-правове регулювання. Міжнародна законність та міжнародно-правова відповідальність

Міжнародно-правове регулювання - це владний вплив держав на міждержавні відносини з допомогою міжнародного права.

Міжнародно-правове регулювання є різновидом соціального керування, яка, як відомо, є необхідною функцією будь-якої суспільної системи. Підхід до міжнародного права як до елемента системи управління відкриває нові можливості перед теорією і практики.

Основна увага доктрини досі приваблювало правотворчість. Правоосуществленіе залишалося осторонь. Тим часом особливо сьогодні здійснення, імплементація міжнародно-правових норм набуває головне значення. Від цього в вирішальною мірою залежить ефективність міжнародного права. Тому не можна не вітати роботи, які розглядають це право у процесі його функціонування, у його взаємодії з навколишнім соціальним середовищем.

Вплив міжнародного права на відносини держав, що не обмежується суто юридичними засобами. Вже відзначалася істотна роль взаємодії права з іншими нормативними явищами. Всі види впливу права на міжнародні відносини охоплюються поняттям "функціонування міжнародного права". Регулювання є частиною процесу функціонування міжнародного права. Відповідно, механізм цього регулювання - структурний підрозділ механізму функціонування міжнародного права.

Система міжнародно-правового регулювання полягає з двох систем або підсистем: регульованим і регулюючої. Першою є система міждержавних відносин, що представляє об'єкт регулювання. Регулюючої є система коштів міжнародно-правового впливу. Її можна розглядати як систему міжнародно-правового регулювання у вузькому сенсі слова. Об'єкту регулювання належить визначальна роль у всьому, що стосується характеру регулювання, його мети, засад, методів й засобів.

Система міжнародних відносин, як і інші соціальні системи, що функціонує на основі саморегуляції. Головна роль тут належить об'єктивним соціальним законам, які значною мірою все ще діють стихійно. Ці закони повинні враховуватися при вирішенні проблем-міжнародно правового регулювання.

В управлінні системою міжнародних відносин держави використовують всі наявні в їх розпорядженні засоби - політичні, економічні, юридичні, ідеологічні та ін В одних випадках особливе місце віддається одним, в інших - іншим. Проте центральне положення в цьому арсеналі засобів займає політика. Політичні відносини - головний елемент керуючої міжнародної системи. Політичне регулювання, як і правове, стосується його нормативним видів, сенс яких полягає у забезпеченні відповідності фактичних відносин соціальних норм.

Відзначаючи значення політичного регулювання, необхідно звернути увагу на переваги у порівнянні з них правового регулювання, які й дають підстави для його існування. Система міжнародно-правового регулювання є найбільш цілісною системою регулювання зв'язків глобальних. За рівнем організації та цілісності вона перевершує політичної системи та інших видів регулювання. Вступ як втілення спільних інтересів, будучи загальновизнаними, норми міжнародного права часто користуються великим авторитетом, ніж політика, з якою зазвичай пов'язують індивідуальні та групові інтереси. Правове регулювання більш стійко, менше залежить від кон'юнктурних політичних коливань, його результати легше передбачити. Воно більш формалізовано і точно, відрізняється визначеністю змісту та обов'язкової силою.

Глосарій: правове регулювання, міжнародного-правове регулювання, система міжнародно-правового регулювання, механізм міжнародно-правового регулювання, інтерналізація, підпорядкування, національна юрисдикція, міжнародна законність, міжнародно-правова відповідальність, міжнародне правопорушення, санкція, реторсія, репарація, субституція, репресалії.

Питання та завдання для самоперевірки і контролю засвоєння знань:

1. Скласти термінологічний словник до теми.

2. Розв’язати тести:

1. Назвіть, яке з джерел міжнародного права не вказано в п. 1 ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН:

а) міжнародно-правові звичаї;

б) загальні принципи права;

в) юридично обов’язкові рішення міжнародних міжурядових організацій;

г) міжнародні договори.

2. Звичаєві норми в міжнародному праві є:

а) юридично необов’язковими;

б) факультативним джерелом міжнародного права;

в) джерелом міжнародного права, якщо визнані абсолютно всіма державами;

г) одним з основних джерел міжнародного права.

3. Рішення міжнародних судових органів відповідно до п. 1 ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН:

а) вважаються джерелом сучасного міжнародного права;

б) виступають допоміжним засобом встановлення норм міжнародного права;

в) у міжнародному праві взагалі не мають будь-якого значення;

г) є юридично обов’язковими для всіх суб’єктів міжнародного права.

Джерела і література: [7], [8], [9], [10], [48].

* * *