Система судоустрію Данії

Поза судами загальної юрисдикції може бути утворено судову установу (мабуть, за прикладом Франції) для розгляду справ щодо членів уряду, які обвинувачуються у вчиненні злочину. Цей орган називається Державним судом. Він утворюється монархом або парламентом Данії (Фольстинг). До його складу у рівній кількості входять судді Верховного суду та особи, яких обрав парламент.

Положення, що визначають організацію та діяльність судів, було прийнято законодавчим органом відповідно до Конституції. У датській правовій системі ієрархію судів поділяють на три рівні: муніципальні суди; вищі суди; Верховний суд. Однак, як правило, справи розглядаються тільки в двох інстанціях. Вищий суд як апеляційна інстанція розглядає справи, рішення в яких прийняли муніципальні суди, але в певних випадках він може розглядати справи у першій інстанції. Верховний суд є не касаційною інстанцією, а судом, який розглядає апеляції на рішення вищих судів. Крім цієї ієрархічно вибудуваної системи, окремо діють суди (квазісуди), які розглядають трудові конфлікти і справи, пов'язані з банкрутством. Адміністративних судів немає.

Муніципальні суди

Організація

Данію поділено на 82 муніципальні судові округи, до яких також входять Фарерські острови та Гренландія. У кожному з цих судів відправляють правосуддя один або значна кількість суддів. Наприклад, суд Копенгагена складається з голови суду і 36 суддів міських судів, які розподіляються за відділами з кримінальних і цивільних справ, а також зайняті у відділі офіційного ствердження заповітів, у відділі, який відає накладенням арешту на майно та виконан¬ням судових рішень, у реєстраційно-нотаріальному відділі. Керує діяльністю кожного з цих відділів суддя. Суди найбільших муніципалітетів — Ааруса, Оденсе, Аалборга і Роскіль-Де складаються з голови суду та відповідно тринадцяти, десяти, дев'яти і семи суддів, у шести найбільш густонаселених муніципальних судових округах діють по три судді, в одному — чотири, а в двадцяти двох районах — по два судді. Решта муніципальних судів складаються лише з одного судді, який розглядає як кримінальні, так і цивільні справи.

Цивільні справи розглядаються суддею одноособово як на попередній стадії підготовки справи, так і при її розгляді. Те саме стосується справ, які порушено і розслідуються поліцією, та інших кримінальних справ (тих, які перебувають у компетенції одного з дев'яти прокурорів — державних обвинувачів), в яких обвинувачений визнав свою вину у пред'явленому обвинуваченні. Справи, в яких обвинувачений не визнає своєї вини, розглядаються професійним суддею і двома непрофесійними суддями.

У районі Великого Копенгагена морські та комерційні справи передаються на розгляд спеціального суду — Морського і Комерційного суду, який був заснований 1861 р. Він складається з голови суду, двох його заступників, одного судді (всі вони — професійні судді) та кількох експертів-консультантів суду, які володіють знаннями у галузях морського права і комерційної діяльності. Апеляції на рішення Морського і Комерційного суду розглядає безпосередньо Верховний Суд, а апеляції на рішення муніципальних судів — вищі суди. Морський і Комерційний суд Копенгагена має спеціальний підрозділ, до компетенції якого входить розгляд справ про банкрутство та ліквідацію підприємств у районі Копенгагена.

У справах, пов'язаних з мореплаванням і морськими перевезеннями, тобто у справах, які вимагають спеціальних знань у галузі морського права, цивільні та кримінальні муніципальні суди, що діють за межами Копенгагена, залучають двох експертів з питань морського права. В комерційних справах, які вимагають спеціальних знань у галузі комерційної діяльності, суд може залучити двох експертів у галузі комерційної діяльності.

Крім функцій, пов'язаних із забезпеченням і здійсненням правосудця, до яких належать накладення арешту на майно, його опис і виконання судових рішень, судді муніципальних судів несуть також відповідальність за управління майном, реєстрацію та здійснення нотаріальних дій і актів. У муніципальних судах провінцій здійснення такої діяльності, як правило, покладається на помічників судді, які діють під його керівництвом. Помічники суддів також самі розглядають справи і приймають рішення; у цьому вони є незалежними і користуються відповідними суддівськими повноваженнями, які їм надано на певний проміжок часу для заміни відсутніх суддів або на триваліші строки для розгляду окремих категорій справ.

Процедура розгляду цивільних справ

Розгляд цивільних справ належить, як правило, до компетенції муніципальних судів. Позов подається до суду за місцем проживання відповідача і провадження у справі починається таким чином. Позивач подає до судової канцелярії (реєстратури суду) позов, в якому міститься короткий виклад позовних вимог і фактів, які їх підтверджують. Позов після додаткового напису про дату і час першого слухання справи вручається відповідачеві.

На першому слуханні, яке, як правило, є коротким і по суті має підготовчий характер, позивач подає позов і будь-які інші документи, на які він має намір посилатися. Якщо відповідач не з'являється в судовому засіданні, то справа розглядається з участю позивача. Якщо відповідач з'явився і заперечує проти позову, свій захист він здійснює в усній формі, навіть якщо заявляється зустрічний позов. Заперечення та інші заяви, подані на захист відповідача, заносяться до судового протоколу. Однак суди можуть винести рішення, що позов має бути поданий до судової канцелярії. У цьому разі попереднє слухання не проводиться. Суд зобов'язує відповідача подати на свій захист відповідні матеріали разом з документами, на які він хоче спертися. Подальший обмін змагальними документами (відповідь і повторне заперечення відповідача) може продовжуватися на підставі рішення, прийнятого судом. Деякі суди використовують цю процедуру як основну при розгляді справ.

Після обміну змагальними документами призначається вата слухання справи, на якому сторони, експерти та свідки, якщо вони є, мають можливість дати свідчення. Якщо сторо¬ни самостійно ведуть свої справи, то суддя може допитати свідка і з'ясувати факти зі справи. В таких випадках обов'язком судді муніципального суду, але не суддів вищих судів, є спрямування сторін та надання їм порад стосовно способу подання матеріалів і показань у справі і загалом захисту їх інтересів у ході судового слухання. Якщо після слухання сторони все-таки не дійшли згоди щодо справи, суд розглядає справу і виносить рішення якомога скоріше.

Процедура розгляду кримінальних справ

Суди можуть розглядати заяви тільки на вимогу особи, яка має право подати скаргу (обвинувачувальна система). Головні констеблі (в кожному з округів є по одному головному констеблю) діють як державні обвинувачі у справах, щодо яких вони мають відповідні повноваження. Справи, що їх порушила та розслідує поліція, розглядаються професійним суддею одноособово.

Якщо особа обвинувачується у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання більш суворе, ніж штраф, або якщо справа має особливе суспільне значення або може в подальшому мати вплив на права та інтереси заінтересованих сторін, професійний суддя засідає з двома суддями, які не є професійними юристами (судовими асесорами). Обвинувачення пред'являється у формі обвинувального акта, який складається головним констеблем і містить прізвище та ім'я обвинуваченого, виклад обставин і фактів вчинку, який може кваліфікуватись як і злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа. Обвинувальний акт направляється до канцелярії (реєстратури) муніципального суду району за місцем скоєння вчинку.

Після того, як суд отримує обвинувальний акт, підготовлений головним констеблем, справа заноситься до списку справ, що підлягають розглядові, і викликається обвинувачений. Останній не зобов'язаний з'явитися у суді з юристом, який буде його захищати. Якщо за вчинок, у вчиненні якого обвинувачується особа, передбачається покарання тільки у формі штрафу, то обвинувачений може, як правило, передати цю справу адвокату (уповноваживши його в письмовій формі), який виступатиме в суді від його імені. Якщо обвинувачений не з'являється до суду, справу можуть розглянути і винести за нею рішення за його відсутності на основі представлених суду доказів. Якщо обвинувачений з'явився у судове засідання і визнає себе винним, суд виносить вирок і звичайно подальше провадження у справі припиняється.

В усіх інших справах подаються докази і обвинувачуваний має можливість звертатися до суду. Опитуються свідки. Якщо суддя встановить, що провина обвинуваченого встановлена або у випадках, коли злочин карається штрафом, суддя може замість винесення вироку надати обвинуваченому можливість припинити подальше судове провадження у справі шляхом сплати штрафу. В незначних справах суддя може за згодою обвинуваченого звільнити його від покарання з формальним попередженням.

Дещо по-іншому здійснюється процедура щодо справ, які належать до компетенції прокурора. Якщо обвинувачений повністю визнає свою вину на судовому слуханні й вірність визнання ним своєї вини підтверджується іншими доказами і якщо він і прокурор погоджуються з цим, суддя, який засідає з двома суддями, що не є професійними юристами (судовими асесорами), переходить до стадії винесення вироку без відповідно оформленого обвинувального акта. Такий порядок може використовуватися майже в усіх справах. Обвинувачення пред'являється у формі обвинувального акту, складеного прокурором (державним обвинувачем), і направляється до суду. Далі призначається день і час судового засідання, яке веде суддя муніципального суду з двома суддями, що не ? професійними юристами (судовими асесорами). Судді, що не є професійними юристами (судові асесори), мають у всіх основних сферах такі самі повноваження, як і професійний суддя, і таким чином спільно з ним вирішують питання щодо визначення провини обвинуваченого та винесення вироку. В ході судового слухання опитується обвинувачений, а також свідки, якщо вони є в даній справі, подаються інші докази. Судді видаляються для постановлення рішення після заключного виступу захисника і після того, як обвинуваченому надано можливість звернутися до суду. Рішення виноситься якомога скоріше, в будь-якому разі протягом тижня і приймається більшістю голосів.

Певні юридичні дії, які здійснюються під час розслідування поліцією, зокрема видача повісток, санкцій на арешт, обшук, визначаються одноособово суддею муніципального суду, який засідає без судових асесорів. Коли обвинуваченого заарештовують або пізніше після пред'явлення йому обвинувального акта, суд забезпечує призначення обвинуваченому захисника (адвоката), крім випадків, коли обвинувачений вирішив скористатися допомогою адвоката, найнятого ним особисто. Це також стосується випадків, коли обвинувачений визнає себе винним і за проханням суду просить призначити йому адвоката (захисника). В певних незначних справах призначення обвинуваченому адвоката (захисника) не є обов'язковим, але суд може постановити, що участь адвоката є бажаною. Послуги адвоката, призначеного обвинуваченому, оплачуються державою, але у разі визнання обвинуваченого винним, його, як правило, зобов'язують оплатити послуги адвоката та інші витрати. Це саме стосується справ, що розглядаються у порядку апеляції, коли рішення апеляційної інстанції передбачає покарання не менш суворе, ніж покарання, призначене муніципальним судом.