Вступ

У різних видах і типах держави, які по суті, відповідають видам і типам державної влади, існували та існують різні структури і механізми реалізації державної влади. Формування найпростіших механізмів реалізації державної влади розпочалося в давнину і розвинулися до найбільш складних у ХХ столітті.

На сьогоднішній день держава, незалежно від того, унітарна вона чи федеративна, має складну та розгалужену систему органів через, які вона здійснює свої повноваження. У сучасній державі надзвичайно велика кількість державних органів. Їх кількість зросла з переходом до республіканської форми правління. Зростання кількості державних органів пов’язано із тенденцією управління та врегулювання більшості сфер економічного та соціально-політичного життя суспільства. Всі державні органи можна класифікувати за різними критеріями. За принципом поділу державної влади державні органи можна поділити на законодавчі, виконавчі та судові.

На сьогоднішній день не існує держави яка б не мала судової системи. Сам інститут правосуддя виник надзвичайно давно, як свідчить історія ще в родовому суспільстві. У різні історичні епохи і в різних видах та типах держави були різними роль і призначення судових органів і правосуддя. У більшості випадків судова система кожної країни має свої характерні особливості, які склалися історично та відрізняють її від судових систем інших держав.

Данія - історично-культурний регіон, розташований на півночі Європи з центром на Скандинавському півострові.

Скандинавське право - у порівняльному правознавстві виділяється як самостійна правова сім’я, до якої входять Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія і Фінляндія. Римське право зіграло менш помітну роль у розвитку правових систем у Скандинавських країнах, ніж у Франції і в Німеччині. У північних державах немає і не було кодексів, подібних до Цивільного кодексу Франції або Німецького цивільного положення. Судова практика грає тут більш значиму роль, ніж у країнах континентальної Європи. У той же час, право Данії не можна віднести і до англо-американської системи загального права, оскільки в Данії прецедент не відіграє великої ролі.

Правові основи судового устрою Данії

Правна система Королівства Данія є сумішшю прецедентного і кодифікованого права, тому ця країна не лише Географічно, а й з точки зору юриспруденції перебуває між острівною і континентальною Європою, тобто зазнала впли­ву англосаксонської і римської правових систем. Відбиток на його правову систему держави накладає також існування у складі Данії автономної території Гренландії, де ще в більш значно­му обсязі діє звичаєве прецедентне право. Отже, Данію можна вважати країною, що наближена до англосаксонської пра­вової сім'ї, але не є членом цієї сім'ї.

Конституційною основою державного і правового устрою королівства є Конституція Держави Данія від 5 червня 1953 р., завдяки положенням якої деякі галузі права все-таки було кодифіковано. Закон про правосуддя від 1916 р. був значно поліпшений внаслідок нової редакції 1963 р. з наступ­ними змінами і приведений до нових стандартів, які стали позитивними у західноєвропейському суспільстві після Дру­гої світової війни. Цей закон регулює питання судового устрою¹, процедури слухань кримінальних і цивільних справ, виконавчого провадження судових рішень. Кодифікація у повному обсязі торкнулася лише кримінального права у зв'язку з прийняттям у 1930 р. Кримінального кодексу Данії, а, в 1954 р. — Датського кримінального кодексу для Грен­ландії, в якій до цього не було писаних законів, що регулю­вали б правовідносини у сфері відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень.

Цивільно-правові відносини, комерційна діяльність регу­люються головним чином положеннями прецедентного права. Кодифікація тут має "острівний" характер, тобто окремі інститути цивільного права або деякі їх напрями відображені у певних законах, які стосуються реєстрації земель, зобов'я­зального права, купівлі-продажу, страхування, шлюбних від­носин, усиновлення і стану дітей. Проте у Гренландії, на­приклад, усі правові наслідки шлюбу регулюються саме зви­чаєвим правом, а не законом.

Кодифікованою є система права в галузі соціального за­безпечення, яка включає в себе пенсії за віком, у зв'язку з інвалідністю, компенсаційні сплати щодо витрат на житло і на виховання дітей, безоплатну медичну допомогу та у зв'яз­ку з безробіттям. Для цього були об'єктивні передумови, то­му що в міру того, як суспільство просувалося до соціальної і правової держави, нові взаємовідносини між робітниками і роботодавцями треба було унормувати письмово, комплекс­но, надовго і через законодавчий орган. Регулювання суто трудових відносин здійснюється через колективні договори між професійними спілками та об'єднаннями роботодавців на галузевому рівні або на загальнонаціональному рівні, що можна вважати унормованими прецедентами.

Необхідно зазначити, що на відміну від конституцій ін­ших країн Європи Конституція Данії за обсягом нормативно­го матеріалу досить невелика (лише 89 статей, та й вони ду­же стислі), що обмежує можливість безпосередньо оперува­ти конституційними нормами. Таке становище провокує роз­ширення і інтерпретацію конституційного права в нормах органічних законів або звичаях. Верховний суд Данії вже давно визнав за всіма судами королівства право на контроль конституційних законів, якщо це питання може мати вплив на розв'язання спору, що розглядається. Однак стислість Конституції, що вже відмічалось, та традиційна стриманість датських суддів (нордичний вплив) обумовлюють дуже слаб­кий розвиток судової практики у цьому відношенні: недій­сність закону було проголошено лише один раз, до того ж частково. Але можливість інтерпретації Конституції та зако­нів мають де в чому позитивні наслідки. Суддя суду звичай­ної юрисдикції за браком спеціалізованих судів чи палат у звичайних судах має повноваження у таких випадках здій­снювати контроль щодо адміністрації та її актів, що не су­перечить конституційному закону.

Незалежні суди є частиною розподілу влад у Данії. Зазвичай справи розглядаються в першу чергу місцевим чи міським судом; апеляції на рішення міського суду розглядаються в одному з двох Високих Судів країни. Деякі важливі справи, що торкаються адміністративних проблем, розглядаються одним з високих судів в першу чергу. Найвищим органом судової влади є Верховний Суд. Суддей призначає Королева.

  Данії можливість оскарження судових рішень у багатьох випадках залежить від розсуду спеціального органу — Комісії із процедурних питань. Так, апеляційні скарги у цивільних справах на суму менше 10 тис. данських крон приймаються до розгляду апеляційною інстанцією тільки за згодою зазначеної Комісії. Всі рішення, розглянуті в порядку апеляції, можуть бути оскаржені до Верховного суду країни для перегляду в касаційному порядку тільки з особливої згоди Комісії із процедурних питань і тільки у випадках, що стосуються принципових питань.