Інтерпретація сигналів про загрозу банкрутства підприємства
Найменування підмновжини, (Zj) |
Інтерпретація переважаючої частки сигналів |
Z0 |
Підприємству не загрожує банкрутство та неплатоспроможність |
Z1 |
Ідентифікуються перші слабкі сигнали потенційної кризи неплатоспроможності та фінансової нестійкості, що вимагає зміцнення фінансової дисципліни, раціональнішого управління грошовими потоками та ефективністю |
Z2 |
Прогресує криза неплатежів, знижується ефективність діяльності підприємства, що свідчить про прямування до потенційного банкрутства. Виникає необхідність у реалізації радикальних заходів з фінансового оздоровлення, покращання структури капіталу. |
Z3 |
Високий рівень загрози банкрутства за усіма параметрами, що зумовлює необхідність прийняття рішення або про санацію, або про ліквідацію, або про продаж бізнесу. |
Якщо все ж таки відбулось максимальне зосередження кількості сигналів у двох споріднених зонах, то додатковими сигналами, які свідчитимуть на користь існуючої загрози банкрутства підприємства та переходу до зони більшого ризику, є такі:
наявність справ у суді, за якими відповідачем є підприємство;
стабільне зростання середнього періоду погашення кредиторської заборгованості;
стабільність збитковості та/або її нарощення;
передання переважної частини майна підприємства за договорами застави;
існування вимушених простоїв або перехід на скорочений робочий тиждень;
масові звільнення працівників;
затримка у виплаті заробітної плати працівникам;
непродуктивне використання існуючих потужностей;
заблоковані розрахункові рахунки підприємства внаслідок судових позовів;
зменшення ринкової вартості підприємства тощо.
Узагальнена модель послідовності здійснення експрес-діагностики загрози банкрутства підприємства наведена на рис. 5.1.
Варто зауважити, що кризові ситуації в діяльності усіх підприємств є неминучими з огляду на мінливість середовища функціонування та циклічний характер розвитку суб’єктів підприємницької діяльності. Як зазначає М.А. Асаул, будь-яке підприємство циклічно розвивається та у певні періоди перебуває на фазах спаду і занепаду. Автор обґрунтовує, що етап становлення триває близько 3-4 років, а дослідження даних статистики свідчать про те, що близько 80% створених підприємств до третього року функціонування не сягають, банкрутуючи насамперед через фінансову нестійкість та проблеми фінансового управління. Ще через 6-8 років залишається лише 20% підприємств від тих, що продовжили свою діяльність. Отже, лише 4-5% підприємств від первісної кількості залишаються функціонувати на 9-10 річному етапі розвитку13.
Рис. 5.1. Модель послідовності експрес-діагностики загрози банкрутства підприємства
Ідентифікування загрози банкрутства для підприємств насамперед повинна бути поштовхом для реалізації кардинальних організаційних змін з метою виведення підприємств на новий рівень функціонування, здійснюючи їхню структурну, організаційну, управлінську перебудову. Усвідомлення керівниками і власниками незворотної загрози банкрутства підприємства може зумовити або його кінцеву ліквідацію із продажем усього майна, або продаж бізнесу новим власникам з метою його відновлення (прикладом є продаж «General Motors»), що дасть змогу на засадах радикальних реформаційних заходів забезпечити його життєдіяльність.
Незважаючи на існування численних підходів до діагностики банкрутства підприємств, переважна більшість з них є не репрезентативними, трудомісткими, ґрунтується на використанні складного математичного апарата та спеціально сформованій інформаційній базі. У сучасних умовах пріоритетності набувають методики експрес-діагностики, які дають змогу впродовж короткого періоду часу на засадах обмеженої кількості індикаторів та доступного інформаційного забезпечення сформувати «діагноз» фінансової стійкості, платоспроможності, ефективності для окреслення потенційних напрямів дій у різних ситуаціях. З огляду на вищезазначене запропоновано метод експрес-діагностики банкрутства вітчизняних підприємств, який ґрунтуються на розрахунку дев’яти ключових індикаторів, що відображають фінансову стійкість, ліквідність, платоспроможність, структуру капіталу підприємства, та дозволяють оперативного ідентифікувати зони ризику його діяльності з метою визначення рівня загрози банкрутства. Отримані результати за вищезгаданою методичною розробкою дають змогу окреслити напрями подальших дій для підприємства, а конкретні управлінські рішення вже потребуватимуть глибшого та ґрунтовнішого проектного обґрунтування.