3. Постанова Кабінету Міністрів України ”Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів”.

4. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України ”Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами”.

Види документів, що регулюють взаємовідносини сторін у процесі закупівельної діяльності:

- Договори на закупівлю сільськогосподарської продукції.

- Протокол узгодження цін на продукцію.

- Державні стандарти (технічні умови) України.

- Сертифікати якості.

- Сертифікати відповідності - для продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації.

- Сертифікати про наявність нітратів, отрутохімікатів і радіонуклідів.

- Ветеринарні дозволи для сировини тваринницького походження, меду тощо, видані відповідними службами.

Закупівля сільськогосподарської продукції та сировини - це орга­нізоване придбання державою, кооперативними організаціями різних продуктів і сировини безпосередньо у їх виробників для задоволення потреб економіки в цілому і населення зокрема.

Сільськогосподарська продукція - це продукція, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами та не пройшла первинну чи промислову переробку - худоба, птиця, кролі, нутрії, молоко, яйця, зерно, бобові, насіння олійних культур, картопля, овочі та фрукти у свіжому вигляді, ягоди, баштанні культури, дикорослі плоди, горіхи тощо.

Тваринна сировина - шкури великі, дрібні, свинячі, вовна, хутровина, хутро сировина тощо.

Вторинна сировина - брухт чорних і кольорових металів, макулатура, вторинні текстильні матеріали, гума, склобій, вторинні полімерні матеріали, кістки тощо.

Продукти переробки - це продукти, що пройшли первинну чи промислову переробку (м’ясопродукти, молокопродукти, олія, цукор, борошно, крупи, крохмаль, а також овочі і фрукти первинної та промислової переробки).

Закупівлі сільськогосподарської продукції здійснюються від виробників такими способами: за готівку, на умовах консигнації, у порядку зустрічного про­дажу (товарообміну) через пункти, магазини й торговель­ну мережу системи Укркооп­спілки.

Підприємства споживчої кооперації здійснюють закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки з метою задоволення потреб кооперативної торгівлі, закладів ресторанного господарства, переробної про­мисловості, а також для задоволення державних потреб (поставки бюджетним організаціям та установам) згідно з укладеними договорами.

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується передати заготівельному або переробному підприємству чи організації вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

У договорах контрактації повинні передбачатися:

- види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

- кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

- ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

- обов’язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

- взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

- інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виробник повинен не пізніш як за п’ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.

Контрактант зобов’язаний прийняти від виробника всю пред’явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.

У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника.

Забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції здійснюється у кількості, порядку та строки, передбачені договором.

Інші особливості виконання договорів контрактації встановлюються Положенням про контрактацію сільськогосподарської продукції, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

За не здачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом.

За невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови від приймання продукції, пред’явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі п’яти відсотків вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, - повну її вартість.

У разі якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, виробник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки.

Питання 2. Організація переробки сільськогосподарських продуктів і сировини.

Розвитку заготівельно-переробної діяльності сприяє наявність роз­ви­не­ної техніко-технологічної бази заготівель та зберігання сільсько­гос­по­дар­ської продукції, що дозволяє здійснювати тривале зберігання та первинну пере­робку продукції для забезпечення потреб ринку у міжсезонний період, ефек­тивно використовувати земельно-майнові комплекси.

У процесі своєї діяльності заготівельно-переробне підприємство повинно визначити:

- номенклатуру й обсяг закупівель сільськогосподарських продуктів і сировини;

- ринок збуту закупленої продукції - регіональний, внутрішній, зов­нішній;

- шляхи використання наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства;

- кінцеві результати, яких необхідно досягти для забезпечення фінан­сової стабільності, конкурентоспроможності.

Створення ринку сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки є важливою складовою аграрної політики в Україні та в системі споживчої кооперації на сучасному етапі. На вирішення цих питань спрямований Указ Президента України ”Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку”.

Поліпшення забезпечення населення продовольчими товарами можливе завдяки кращому використанню вирощуваної продукції, скороченню її втрат, збільшенню обсягів виробництва у громадському секторі й індивідуальними виробниками, а також розширенню переробки свіжих ягід, плодів, овочів, продукції тваринництва у місцях її виробництва та вирощування.

В умовах переходу різних регіонів України до ринку особливо важливим є самозабезпечення населення продуктами, які воно виробляє. Переробні галузі, які функціонують безпосередньо у господарствах, при економічно обґрунтованому їх розміщенні повинні певною мірою сприяти вирішенню продовольчої проблеми і досягненню соціальної рівності сільських і міських трудівників у забезпеченні їх продовольчими промисловими товарами. Переробка частини або всієї сільськогосподарської продукції на місці її виробництва має і певну економічну доцільність: суттєво зменшуються втрати виробленої продукції, знижуються витрати на її транспортування від місць виробництва, а отже, зростають прибутки господарств.  Є різні форми поєднання виробництва сільськогосподарської сировини з її переробкою.

Переробні виробництва, які нині функціонують у господарствах України, можна поділити на групи за такими класифікаційними ознаками:

1. За характером сировини, яку переробляють, - на переробні і добувні. До перших належать виробництва з переробки сировини рослинного і тваринного походження (плодоовочеконсервне, олійне, борошномельне, круп’яне, картоплепродуктове, виноробне, м’ясо та  молокопереробне тощо), до других - виробництво мінеральних вод і рибне господарство.

2. За призначенням готової продукції  - на підприємства  групи "А", які частину своєї продукції направляють іншим галузям як сировину (олійне, крохмальне, борошномельне тощо), і групи "Б" - ті, що направляють продукцію (у тому числі і групи "А") для безпосереднього споживання населенням (переробка м’яса, молока, овочів, плодів, винограду, картоплі, олійних, зернових, круп'яних культур).

3. За періодом роботи протягом року  - на виробництва сезонної дії, що переробляють сировину, яка надходить сезонно (овочі, плоди, виноград, картопля) і цілорічної дії (борошномельно-круп’яні, олійні, вторинне виноробство, хлібопекарне та ін.).

4. За тривалістю роботи протягом доби - виробництва безперервної дії (олійне, хлібопекарне), решта - інші галузі, які не потребують безперебійності технологічного процесу.

5. За способом одержання готової продукції  розрізняють підприємства, які: 1) вилучають цінні речовини з вихідної сировини (олійне, виноробне, борошномельне, крохмальне тощо);   2) видаляють вологу із сировини і підвищують концентрацію харчових речовин у продукті (сушіння овочів і плодів, виготовлення томато- і картоплепродуктів тощо); 3) виробляють готову продукцію з різних компонентів (хлібопекарне, пивобезалкогольне та ін.); 4) виробляють продукцію з напівфабрикатів первинного виробництва (вторинне виноробство).

6. За рівнем механізації і автоматизації виробничих процесів  підприємства поділяють на: 1) механізовані, де механізовано процеси основного виробництва; 2) комплексно механізовані, на яких повністю механізовані процеси основного і допоміжних виробництв; 3) автоматизовані, де процеси основного виробництва автоматизовані, допоміжного - механізовані; 4) комплексно автоматизовані, де процеси основного і допоміжного виробництва автоматизовані.

 Перелічені ознаки зумовлюють специфіку організації переробних виробництв, характер організації праці на них. Вдосконалення досконалої технології, зниження втрат і зменшення відходів, підвищення якості продукції є резервами нарощування обсягів виробництва та здешевлення продуктів.

Питання 3. Виробнича діяльність споживчої кооперації (споживчого товариства).

Промислова діяльність зародилася разом із споживчою кооперацією на базі дрібного виробництва ремісників та кустарів. Упродовж десятиліть в примітивних пристосованих приміщеннях вироблялися хліб, продукти первинної переробки овочів, фруктів, м’ясопродукти, і надзвичайно широкий асортимент товарів широкого вжитку. Потужний розвиток цієї сфери діяльності Укоопспілки розпочався в кінці 60-х років минулого століття з будівництва на промисловій основі хлібопекарських підприємств з кондитерськими цехами, консервних заводів, цехів з переробки м’яса, розливу безалкогольних напоїв. В наступні роки створювалися нові виробництва: макаронне, харчової рибної продукції, інших продовольчих і непродовольчих товарів народного споживання. Початок XXI століття ознаменувався новим етапом в розвитку кооперативної промисловості - технічним переоснащенням і модернізацією діючої матеріально-технічної бази підприємств.

В теперішній час виробничу галузь Укоопспілки представляють 265 підприємств і цехів:

- 117 з них випускають близько 50 тис. тонн хліба і хлібобулочних виробів (хліб формовий і подовий з пшеничного і житнього борошна різних ґатунків, включаючи змішаної валки, вироби булочні дрібно штучні і вагою до 500г, у т.ч. здобні, пироги, калачі, короваї тощо);

- структурними підрозділами хлібопекарських підприємств є 75 цехів з виробництва 3,5 тис. тонн кондитерських борошняних виробів та 16 цехів з виробництва 2 тис. тонн макаронних виробів;

- 40 спеціалізуються на виробництві 3 тис.тонн ковбасних та інших м’ясопродуктів (ковбаси варені, сосиски, сардельки, напівкопчені, варено-копчені, копченості);

- 63 бойні виробляють більше 4 тис.тонн м’яса та субпродуктів;

- 30 виробляють 1 тис.тонн харчової рибної продукції (риба солона, оселедці солоні, риба копчена, пресерви);

- 10 консервних заводів і цехів забезпечують випуск близько 5 тис.тонн консервів (продукти перероблення овочів: консерви з томатів, соуси і кетчупи, консерви овочеві закусочні, салати, консерви овочеві натуральні, маринади овочеві, консерви обідні, соки, напої; продукти перероблення м’яса: консерви м’ясні, з м’яса птиці, м’ясорослинні, продукти перероблення фруктів: консерви фруктові натуральні, компоти плодово-ягідні, консерви фруктові концентровані, соки фруктові, плоди і ягоди протерті або подрібнені, маринади фруктові).

- 19 розливають 745 тис.дал безалкогольних напоїв і 854 тис.дал мінеральних вод;

- 49 виробляють інші продовольчі (м’ясо, висівки, крупи, олія, оцет, згущене молоко, сир, казеїн, масло, насіння смажене соняшникове) і непродовольчі товари (столярні, швейні, залізобетонні вироби, металоконструкції, пиломатеріали, тротуарна плитка, вікна, двері, склопакети, бетон, тара, ПЕТ-пляшки, цегла тощо).