Структурно поняття способу життя можна розглядати як складову таких категорій:

• рівень життя;

• якість життя;

• стиль життя (психологічні, індивідуальні особливості поведінки);

• устрій життя (національні, соціокультурні, побутові звичаї та ін.).

За даними ВООЗ, лише у 2004р. населення Європи втратило за оцінками експертів 150,3 мільйона років здорового життя (у т.ч. 12 країн CIS – 70,8 млн.) з трьох основних причин: неінфекційні захворювання (77% від загальної кількості); зовнішні причини травматизму й отруєнь (14%); інфекційні захворювання (9%). У 2004р. в Євро­пейському регіоні ВООЗ причиною 8,1 мільйона випадків смерті (85,8 % усіх випадків смерті) були неінфекційні захворювання. Наприклад, смертність від ішемічної хвороби серця в розвинених країнах Європи у 2002р. на 100 тис. жителів серед жінок становила 66, а серед чоловіків — 135 випадків. Відповідно, параметри для жителів України — 300 і 550, що в багато разів перевищує середньоєвропейські показники. Важливою тенденцією і фактичним результатом оздоровчо-профілактичних заходів, реалізованих у розвинених країнах Європи, є істотне зниження за останні 10 років смертності від ішемічної хвороби серця та цереброваскулярних хвороб у середньому на 30%. Водночас відзначається істотне підвищення смертності із зазначених причин у країнах Східної Європи, зокрема і в Україні (на 20—30%).

3.Медицина – одна з найдавніших професій на землі. За багатовікову історію свого існування вона пройшла тривалий шлях розвитку. Був накопичений багатющий досвід лікування людини.

Сучасна медицина як соціальний інститут має складну будову і включає в себе:

1.Установи, що здійснюють матеріально-технічне забезпечення потреби в збереженні, зміцненні, відновленні та підтримці здоров'я населення (лікарні, санаторно-профілактичні заклади, аптеки, підприємства по виробництву лікувальних засобів та інструментарію, санітарно-гігієнічні заклади тощо).

З позиції форм задоволення цієї потреби в світі існують:

А) Безкоштовна медична допомога (у більшості країн охоплює лише малозабезпечені верстви населення, існує за рахунок державних і місцевих бюджетів або соціальних пожертвувань, передбачає лише мінімальний рівень медичних послуг);

Б) Страхова медицина (задовольняє потреби більшої частини суспільства із середнім і стабільним прибутком, функціонує за рахунок коштів населення через систему обов'язкового медичного страхування, забезпечує задоволення значної частини потреб в діагностико-лікувальних послугах);

В)Платна медична допомога (користуються в основному найбільш економічно забезпечені суспільні верстви, існує безпосередньо за рахунок коштів пацієнтів, включає будь-яку сукупність медичних послуг, які здатна надати сучасна медицина.

2.Медичних працівників, які виконують функцію по задоволенню цієї соціальної потреби.

3.Сукупність норм і стандартів по забезпеченню здоров'я та взаємовідносин між медичними працівниками та пацієнтами.

В сучасних суспільствах нормування і стандартизація лікувально-діагностичного процесу здійснюється медичною наукою. Остання об'єднує три групи наукових знань: медико-біологічні; клінічні; медико-соціологічні.

4.Соціологія розглядає суспільство як сукупність спільностей. До групових спільностей професійного типу належать і медики.

З точки зору напрямків роботи медичні працівники поділяються на такі групи, які займаються:

• клініко-діагностичними дослідженнями;

• лікуванням;

• контролем санітарно-гігієнічних умов здоров'я;

• профілактикою захворювань;

• виробництвом фармацевтичних засобів для здійснення лікувально- профілактичного процесу;

• виробництвом технічних засобів підтримки і відновлення здоров'я людей.