4. Призначення, види та структура тепличних господарств.

В залежності від значення тепличні комплекси можна поділити на комплекси місцевого, обласного та державного значення (місцеві, обласні та державні).

Місцеві покликані забезпечувати потребу у садивному матеріалі міста, населених пунктів, або об'єктів озеленення при яких вони створені. Окрім них існує мережа базових декоративних розсадників різних міністерств і відомств. Комплекси районного і обласного значення обслуговують об'єкти, населені пункти певного регіону, а на комплекси державного значення покладаються завдання масового вирощування зрізаних квітів та розмноження і вирощування найбільш цінних і рідкісних садових форм та сортів для постачання вихідного матеріалу на споріднені підприємства, узагальнення та розповсюдження передового досвіду вирощування квіткової продукції, проведення селекційно - випробувальних робіт, тощо. Важливе значення під час вибору асортименту квітникової продукції, складання плану обсягів виробництва та розрахунку площі розсадника має моніторинг ринку попиту.

За розмірами площі зайнятої культурами декоративних рослин тепличні комплекси поділяють на: малі (до 5 га ); середні (від 5 до 20 га ); великі ( понад 20 га ).

Донедавна, за існування тільки державних за формою власності комплексів, до малих відносили підприємства з площею до 25 га, середніх - до 100 і великих - понад 100 га.

5. Організаційно-господарський план оранжерейних комплексів різної виробничої потужності, види спеціалізації, основні положення культурообігу. Структура тепличних комплексів.

В багаторічній практиці виробництва садивного матеріалу декоративних дерев і чагарників в основу організації розсадництва покладено принцип роздільного вирощування окремих видів садивного матеріалу. Тому довготривале планомірне вирощування різного за видами, віком, асортиментом і кондиціями садивного матеріалу потребує організації в розсадниках спеціальних функціональних частин. З цією метою територію розсадника розділяють на частини, відділи, відділення і шкілки з багатопільними сівозмінами.

Як правило, в структурі сучасних декоративних розсадників можна виділити дві основні частини: виробничу (продуктивну) і допоміжну. Структура конкретного розсадника може мати свої особливості та включати або не включати ті чи інші підрозділи. Вона залежить від:

розмірів розсадника та обсягів виробництва;

спеціалізації розсадника та видового асортименту порід, що вирощуються;

прийнятих технологій розмноження і вирощування садивного матеріалу.

До виробничої частини належать підрозділи розсадника, на яких зосереджено роботи безпосередньо пов'язані з цільовим призначенням: розмноженням, вирощуванням і формуванням садивного матеріалу.

Виробнича частина декоративного розсадника може включати такі три підрозділи: відділ розмноження деревних рослин; відділ формування декоративних дерев і чагарників; маточний відділ. Розробка організаційно-господарського плану розсадника.

Організаційно-господарський план являє собою проект, який визначає організацію, технологію і напрямок діяльності розсадника на ряд років.

Вихідними даними до його складання служать: проектне виробниче завдання на щорічний відпуск продукції, план організації території, метеорологічні дані, господарсько-економічні відомості стосовно району діяльності та матеріали польових пошукових робіт. До польових пошукових робіт належать:• плани горизонтальної і вертикальної зйомики території;

• ґрунтову карту розсадника за матеріалами грунтово-гідрологічних досліджень;

• карту ураженості шкідниками і хворобами за результатами енто-фітопатологічного обстеження;

• карту видового складу та розповсюдженості бур'янів за матеріалами геоботанічного обстеження площі;

• матеріали меліоративно-пошукових робіт з облаштування зрошувальної системи та меліорації ґрунтів (при необхідності). В діючих розсадниках, окрім вказаних робіт, проводять зйомку існуючого землевпорядкування території та характеризують сучасний стан господарства: наявність незавершеного виробництва, забезпеченість кадрами, будівлями, спорудами, тракторами, автотранспортом, агрегатами, знаряддям тощо.

По завершенні пошукових робіт на основі проектного завдання та зібраних матеріалів розробляють основні положення проекту-плана, в яких вказують:

• асортимент садивного матеріалу (породи, види, сорти, форми);

• обсяг щорічного відпуску квіткових культур (розсади, однолітники, дволітники, багатолітники);

• технологічні принципи вирощування садивного матеріалу;

• виробничу структуру розсадника (склад відділів, відділень, шкілок) і опис службової частини;

• схеми сівозмін для продукуючих відділень;

• схеми розміщення рослин в школах і схеми посіву насіння в посівному і квітковому відділеннях;

• перелік виробничих і житлових будівель, споруд і енергетичних засобів.

Після узгодження основних положень із замовником їх разом з матеріалами польових пошукових робіт використовують для розробки проекту організаційно-господарського плану. За змістом організаційно-господарський план включає паспорт розсадника, вступ і дві основні частини: загальну і спеціальну. В загальній вказують місцезнаходження, адресу розсадника, відомчу приналежність або власність, характеризують природні та економічні умови району діяльності

Спеціальна частина являє собою проект заходів з внутрішнього упорядкування, оснащення, агротехніки і технології розмноження та вирощування садивного матеріалу і  показників виробничої діяльності розсадника.

Однією з головних складових організаційно-господарського плану є виробничо-фінансовий або так званий бізнес-план, який містить розрахунки капіталовкладень і операційних витрат по рокам, штатний розпис, кошториси, калькуляції собівартості і план реалізації продукції розсадника та рентабельність виробництва окремих видів садивного матеріалу. До організаційно-господарського плану додають:

• розрахунково-технологічні карти (РТК) на вирощування садивного матеріалу, створення та експлуатацію багаторічних насаджень і на продукцію підсобних виробництв;

• план вертикальної зйомки території з горизонталями через 0,25 -0,5 м в залежності від характеру рельєфу;

• план організації території розсадника у масштабі 1:500 - 1:5000 в залежності від розмірів площі розсадника;

• ґрунтову карта розсадника;

• карту зайнятості полів, засміченості їх бур'янами та ураженості шкідниками і хворобами на момент обстеження;

• проектне (виробниче) завдання та протоколи технічних нарад з узгодження та затвердження організаційно-господарського плану.