3. Об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 2(viii) Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності “інтелектуальна власність містить права щодо:

• літературних, художніх і наукових творів;

• виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- та те­левізійних передач;

• винаходів у всіх галузях людської діяльності;

• наукових відкриттів;

• промислових зразків;

• товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових наймену­вань та комерційних позначень;

• захисту проти недобросовісної конкуренції, а також усі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях”.

Відповідно до ст. 420 ЦК до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

• літературні та художні твори;

• комп'ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних);

• виконання;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (зна­ки для товарів і послуг), географічні зазначення;

• комерційні таємниці.

Можна виділити наступні групи об'єктів права інтелектуаль­ної власності, об'єднаних на підставі спільних ознак:

• об'єкти авторського права та суміжних прав, що межують з першими. До цієї групи відносять традиційні об'єкти авторсько-правової охорони - наукові, літературні, художні твори. Україн­ське законодавство відносить сюди також комп'ютерні програми та бази даних. До об'єктів суміжних прав належать виконання, фонограми та відеограми, передачі організацій мовлення;

• об'єкти промислової власності (об'єкти виключного права на результати творчої діяльності, використовувані у виробництві: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, комерційна таєм­ниця (ноу-хау);

Інтелектуальна та промислова власність

Інтелектуальну власність слід відрізняти від промислової, яка, будучи складовою першої, характеризується тим, що її об'єкти знаходять застосування у виробничій діяльності (винаходи, про­мислові зразки тощо).

Поняття “промислова власність” було вперше вжито в тексті ст. 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності на Гаванській конференції 1925 р. Попередні редакції Паризької кон­венції хоча і перераховували об'єкти промислової власності, про­те не розкривали самого поняття. Для об'єктів права промисло­вої власності характерна наявність територіального принципу охорони, який полягає в тому, що виключне право на такий об'єкт дійсне тільки в межах держави, де його було одержано. Виключне право на об'єкти промислової власності підтверджує спеціальний охоронний документ, виданий компетентним органом (як прави­ло, патентним відомством).

Необхідність спеціальної реєстрації об'єктів промислової влас­ності зумовлена тим, що для них на відміну від творів, які охоро­няє авторське право і для яких переважне значення має форма втілення, важливіший зміст. Якщо форма твору унікальна і за за­гальним правилом не може бути відтворена іншою особою, то об'єкти промислової власності можуть створити незалежно одна від одної кілька осіб. У зв'язку з цим необхідна реєстраційна сис­тема, яка засвідчила б першість творця.

Охоронні документи (патент, свідоцтво) діють протягом пев­ного строку, по закінченні якого об'єкти промислової власності стають суспільним надбанням, тобто їх можна використовувати без згоди правоволодільця і без виплати винагороди. Разом із тим, деякі права (наприклад, право на позначення найменування то­вару) не мають часових обмежень.

• засоби індивідуалізації продукції, робіт, послуг (комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення);

• нетрадиційні об'єкти інтелектуальної діяльності (сорти рос­лин і породи тварин, топографії інтегральних мікросхем).

Суб'єктами права інтелектуальної власності є передусім творці об'єктів права інтелектуальної власності (автори, виконавці, ви­нахідники тощо). Творцем інтелектуальної власності може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку. Вона є первинним суб'єктом права інтелектуальної власності, що на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб-правонаступників, які є похідними суб'єктами права інтелекту­альної власності.

Висновок по третьому питанню:

Суб'єктами права інтелектуальної власності є передусім творці об'єктів права інтелектуальної власності (первинні), а також особи, що на підставі закону чи договору отримали права на ці об’єкти (похідні). В сучасній цивілістиці вирізняють чотири види об’єктів права інтелектуальної власності. Розглянемо надалі більш детальну характеристику відповідних видів права інтелектуальної власності.