16 Предмет та метод правового регулювання в конституційному праві зарубіжних

предметом конституційного права є особливий вид суспільних відносин, що виникають у всіх сферах розвитку суспільства: політичної, економічної, соціальної і духовної. Це фактичні відносини з приводу:

а) устрою держави та організації державної влади:- Народовладдя; - Державний суверенітет;- Поділ влади;- форма правління;- Форма державного устрою;- Суб'єкти державної влади;- Способи реалізації державної влади;- Виборче право і виборча система.

б) громадянської свободи (відносини між людиною і державою):- Принципи правового статусу особистості;- Основні права, свободи та обов'язки;- Гарантії прав і свобод;- Громадянство (підданство).

Суть конституційного права - це законодавче встановлення зв'язків, відносин суспільства, держави, колективів і особистості на базі використання для цієї мети державної влади

Кожна галузь права характеризується сукупністю використовуваних сю методів. Методи конституційного права - сукупність прийомів, засобів, способів правового впливу на суспільні відносини.

Основними методами правового регулювання є:

- Управомочивающий (закріплює компетенцію державних органів, права автономій, суб'єктів федерації і т.д.);

- Зобов'язування (закріплює обов'язок суб'єктів здійснювати свої дії відповідно з приписом);

- Дозволу (дозволяє суб'єкту діяти на свій розсуд);

- Заборони (забороняє суб'єктам здійснювати названі дії).

17 Основні підходи до проблем правового статусу особи

У праві різних країн проблема правового статусу людини і громадянина вирішується неоднаково, можна виділити чотири усталені підходи, що визначають вирішення цієї проблеми

Ліберальна концепція виходить з того, що кожна людина від моменту народження природою наділена невід'ємними правами. Обмеження прав людини і громадянина можливе лише у зв'язку із забезпеченням охорони суспільного ладу, правопорядку, прав і свобод громадян, запобіганням насильству та ін.

У руслі цієї моделі конституційні обов'язки громадян визначаються в обмеженому вигляді, а то й взагалі не згадуються у конституції.

Колективістський підхід до вирішення проблеми прав людини надає пріоритет не особистості, а колективу (суспільству, класам, об'єднанням). За такого підходу головними є соціально-економічні права, розрізняють права громадян (людини) і права трудящих, у конституціях наводиться широкий перелік обов'язків громадян (у Конституції УРСР 1978р. їх було 11).

Третій підхід до правового статусу особи пов'язаний з класичним мусульманським правом. Тут статус особи визначається за шаріатом. Вселенський суверенітет належить лише Аллаху: людина не має права розпоряджатися собою на свій розсуд, її дії мають бути підпорядковані вказівкам Аллаха. Акцент переноситься не на права, а на обов'язки перед Аллахом, перед спільнотою правомірних мусульман.

Особливий підхід до правового статусу особи склався у звичаєвому праві деяких країн Тропічної Африки, Океанії та Латинської Америки. Людина тут розглядається як невід'ємна клітинка племені, її права не можуть реалізовуватися окремо від племені.