13. Механізми взаємодії національного права і міжнародного права.

Виділяють 3 аспекти співвідношення міжнародного і нац права:1.фактична взаємодія двох систем;2. Заперечення взаємодії двох систем і прагнення обгрунтувати їхній самостійних розвиток.3.визнана взаємодія в порядку de jure, пошук і обгрунтування форм і способів взаємодії. У наш час найбільшу міру взаємодії міжнар і нац права демонструє утворення інтеграційної правової системи ЄС.Аналіз цієї інтеграції показує,що процес постійного розвитку міжнар і нац права немислим без їх взаємодії.цеинагальна вимога сучасного світу і в той же час одна з гострих проблем світової юриспруденції, що неможе розвиватись без взаємодії оскільуи і міжнар право і нац права тісно повязані.Особливо це виявляється в сері здійснення в міжнар праві а їх реалізації залежить від нац права. Питання взаємодії між нац і міжнар правом виявляється в теоріях:1.моністична- розвивала концепцію примату нац права над міжнародним;2.дуалістична- обгрунтовувала концепцію самост розвитку двох систем оскільки вони діють у різнтх сферах і в них різні обєкти , субєкти і джерела правового регулювання;3.теорія примату міднар права-розвиває концепцію верховенства міжнар права над національним.

12. Особливості міжнар права (правопорядку)

Особливості міжнародного права як системи права здебільшого виводяться з порівняльної характеристики його з внутрішньодержавними системами права. Специфіка міжнародного права визначається такими параметрами:

— особливий спосіб створення норм: у міжнародному праві — самими суб'єктами права (насамперед державами), у внутрішньодержавному праві — законодавчими, виконавчими, а в деяких правових системах — і судовими органами;

— особливі суб'єкти права: в міжнародному праві — держави, міждержавні організації, народи і нації, що борються за незалежність (держави у стані утворення), державоподібні утворення і лише частково і в суттєво обмеженому обсязі фізичні особи; у внутрішньодержавних правових системах — як правило, фізичні та юридичні особи, органи державної влади й місцевого самоврядування, політичні партії, громадські організації, інші соціальні об'єднання;

— особливі предмети права: в міжнародному праві — відносини між суб'єктами міжнародного права; у внутрішньодержавному праві — відносини між суб'єктами національної системи права, які перебувають у межах юрисдикції конкретної держави;

— особливі об'єкти права: в міжнародному праві — міжнародні відносини, які складаються з приводу певних матеріальних і нематеріальних благ; у національному праві — внутрішньодержавні відносини, які складаються з приводу тих самих благ і благ, що перебувають цілком у межах юрисдикції конкретної держави;

— особливий характер побудови системи права: міжнародне право — координаційна система права; внутрішньодержавні системи — субординаційні;

— особливі джерела права: в міжнародному праві — міжнародний договір, міжнародний звичай, рішення між­народних міждержавних організацій і деякі інші; у внутрішньодержавному праві — закони та підзаконні акти;

— особливий порядок застосування примусу для дотримання норм міжнародного права: у міжнародному пра­ві примус здійснюється самими суб'єктами права на індивідуальній чи колективній основі, на основі діючих прин­ципів і норм у межах, зазначених чинними міжнародни­ми договорами і звичаями; у внутрішньодержавному праві примус здійснюється тільки державними органами в ме­жах повноважень, окреслених національним правом.

Міжнародний правопорядок включає:

1. Систему міжнародного права:

-галузі (морське право)

-інститути (виключно екон зони, континен. шельфу)

2. Міжнародні договори

3. Міжнародні звичаї

4. Міжнар судова практика

5. Між правові установи

Критерії класифікації між правових систем:

1. Залежно від простору на який поширюється дія та коло суб'єктів:

- універсальні (правова система ООН)

- регіональні

2. Залежно від сфери регулювання, яка охоплюється тією чи іншою правовою системою:

- міжнародно правові системи загального характеру (регулювання соц,екон,політ відносин)

-між прав сис спеціального характеру (міжнар організація праці)

3. Залежно від наявності чи відсутності наддержавних структур

- класичні міжн прав системи- де відсутні наддержавні органи

- з елементами притаманні нац. Прав системі

Правотворення у міжнар прав системі має особливості, оскільки немає спец установ, за вийнятком ЄС. Тут домінує процедура узгодження волі держав, пошуку компромісів між ними. Тому головним джерелом є міжнар договір.

Важливе місце серед джерел займає загальновизнані принципи: недоторканість держ кордонів, суверенітету, рівності, повага до прав людини.