1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загального землеробства

та ґрунтознавства

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Землеробство»

«Проектування ґрунтозахисної сівозміни для схилових земель та освоєння чизельного обробітку грунту при багаторічному типові

забур’яненості в умовах ТОВ «Авангард» Дніпропетровської області, Петропавлівського району, с. Олександропіль»

Студент ___ курсу групи _____________

__________________________________

Дата представлення роботи ___________

Керівник: доц. Федько М. М.

Дніпропетровськ – 2016

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Кафедра загального землеробства та ґрунтознавства

Дисципліна «Землеробство»

Спеціальність 6.090101

Курс ____ Група __________

Завдання

На курсову роботу студента

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­______________________________

1. Тема роботи «Проектування сівозміни, системи обробітку ґрунту та боротьби з бур’янами в умовах господарства ТОВ «Авангард» Дніпропетровської області, Петропавлівського району, с. Олександропіль».

2. Термін здачі студентом закінченої роботи: за 10 днів до сесії.

3. Вихідні дані до роботи: врожай польових культур за останні три роки, ґрунтовий нарис, ґрунтова карта, матеріали агрохімічного обстеження полів господарства, схема сівозміни.

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які необхідно робити):

• розробити схему удосконалення сівозмін та систему обробітку ґрунту і заходів боротьби з бур’янами;

• розрахувати господарську та економічну ефективність прийнятої та нової сівозміни.

5. Перелік графічного матеріалу: карта забур’янення полів.

Дата видачі завдання _________ 2016 р.

Календарний план

№ п/п	Найменування етапів курсової роботи	Строки виконання етапів роботи	Примітки
1	Загальні відомості про господарство, ґрунтово-кліматичні умови	19.10.2016- 22.10.2016	Виконано
2	Засміченість полів господарства, методи оцінки засміченості, складання карти забур’яненості	22.10.2016- 25.10.2016	Виконано
3	Існуючі сівозміни в господарстві, їх характеристика та продуктивність	25.10.2016- 28.10.2016	Виконано
4	Розробка удосконалених сівозмін, їх характеристика і агротехнічне обґрунтування. Розрахунок продуктивності	28.10.2016- 01.11.2016	Виконано
5	Складання плану переходу до нової сівозміни та ротаційна таблиця	01.11.2016- 03.11.2016	Виконано
6	Система обробітку ґрунту та заходи боротьби з бур’янами	03.11.2016- 06.11.2016	Виконано
7	Охорона праці	06.11.2016- 08.11.2016	Виконано
8	Господарська та економічна ефективність запровадженої сівозміни	08.11.2016- 10.11.2016	Виконано
9	Висновки	10.11.2016- 13.11.2016	Виконано

Студент _____________ ________________

Керівник ______________ доц. Федько М. М.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………..	5
1. Вихідні дані для розробки сівозміни…………………………………………………...	8
1.1. Загальні відомості про господарство……..….…………………………………	8
1.2. Кліматичні умови господарства…………………………………………………	8
1.3. Характеристика грунтів господарства…………………………………………..	12
1.4. Засміченість полів бригади…………………………………………...………….	13
1.5. Структура посівних площ та урожайність с.г. культур у бригаді до розробки курсової роботи………………………………………………..............	18
1.6. Існуючі сівозміни в бригаді……………………………………………..............	22
2. Проектування та освоєння удосконалених сівозмін…………………………………...	24
2.1 Структура посівних площ с.г. культур у сівозміні…………………................	24
2.2. Коротка характеристика та обґрунтування попередників для культур запроектованої польової сівозміни………………………………………………….	26
2.3. Розробка удосконалених сівозмін……..………………………………………..	27
2.4.Агротехнічне обґрунтування прийнятих сівозмін……………………..............	29
2.5. План освоєння сівозміни………………………………………………...............	32
2.6. Ротаційна таблиця освоєної сівозмін…...……………………………………….	33
3. Система обробітку грунту та заходи боротьби з бур’янами в сівозміні……………..	35
3.1. Система обробітку ґрунту………………………………………........................	36
3.2. Заходи боротьби з бур’янами…………………………………….......................	40
3.3. Охорона праці та навколишнього середовища при роботі з гербіцидами…………………………………………………………………..………..	43
4. Господарська та економічна ефективність впроваджуваної сівозміни…….………..	45
Висновки…………………………………………………………………………...............	46
Список використаної літератури…………………………………………………............	47

Вступ

Наука в розвитку сільськогосподарського виробництва має особливо важливе значення. Це зумовлено багатьма причинами і насамперед багатогранністю і складністю процесів, які забезпечують акумуляцію сонячної енергії і перетворення її в органічну речовину – джерело життя.

Сучасне землеробство ґрунтується на даних та досвіді багатьох наук, насамперед біології, хімії, фізики, ґрунтознавства, економіки, кліматології та інших, які, в свою чергу, в застосуванні до агрономії диференціювались і стали її складовими частинами – агрофізика, агрохімія, агроґрунтознавство, агрометеорологія, фізіологія рослин і рослинництво, мікробіологія, селекція, ентомологія, фітопатологія, меліорація та агролісомеліорація. Весь цей комплекс наук є найбільш ефективним при правильному їх проведенні в умовах освоєння науково-обґрунтованих систем землеробства, які повинні забезпечувати високі і стійкі врожаї при одночасному підвищенні родючості ґрунту і створенні сприятливих приземних умов.

Людина почала обробляти землю близько 8–11 тис. років тому.

Землеробство, як відомо з археологічних даних, виникло одночасно із скотарством у мезоліті–неоліті. Під впливом погодних умов різних регіонів формувалися різні види землеробства: стійке – в помірному поясі з родючими ґрунтами, достатньою і стійкою кількістю опадів; нестійке – в умовах нестійкого і недостатнього зволоження; зрошуване – в посушливих районах при поливі; цілорічне – у вологих субтропіках і тропіках з родючими ґрунтами, де за рік одержують 2–3 урожаї культур.

Зараз найбільшими площами сільськогосподарських угідь володіють Китай – 496 млн. га, Австралія – 466, США – 427, Бразилія – 246, Казахстан – 222, Росія – 210, Індія – 181, Аргентина – 169, Монголія – 126, Мексика – 99, Канада – 73 млн. га.

Україна за площею сільськогосподарських угідь (42 млн. га ) входить до 12-ти найбільших країн світу, займає вигідне географічне положення, розміщена в досить сприятливих кліматичних умовах, має родючі ґрунти, працьовитих і талановитих людей.

Важливе значення в розвитку землеробства відіграли розвиток засобів обробітку – ручних, плужних, безплужних та інтродукція із стародавніх центрів походження культурних рослин.

На початку третього тисячоліття головним завданням землеробства є одержання максимально можливої біологічної продукції з меншої площі при найменших затратах з метою найкращого задоволення потреб населення в харчуванні та продовженні життя людей. Для вирішення цього завдання є два шляхи: перший – екстенсивний, за якого в землеробство залучають нові площі цілинних земель, намагаючись при цьому одержати продукцію завдяки природній родючості ґрунтів із найменшим використанням людських ресурсів; другий – інтенсивний, за якого прагнуть одержувати постійно зростаючий обсяг продукції на староорних землях завдяки удосконаленому обробітку ґрунту, раціональній структурі посівних площ, застосуванню новітніх технологій, сортів і гібридів, зменшенню втрат при збиранні та зберіганні врожаю за одночасного можливого скорочення оброблюваних земель.

Науково-технічний прогрес у сучасному землеробстві досяг небувалого розвитку і успіхів. Проте існують ще значні потенційні можливості підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь. Використовуючи тільки 2 % фотосинтетичної активної радіації (ФАР), в умовах України протягом вегетаційного періоду можна щорічно отримувати до 130 ц сухої маси органічної речовини з 1 га. Ці показники урожайності не є метою, вони можуть бути збільшеними, оскільки коефіцієнт використання фотосинтетичної активної радіації можна підвищити. Системи землеробства у вирішенні такого важливого завдання мають вирішальне значення.

Історично система землеробства, культура поля, урожайність посівів, культура людей розвиваються паралельно. Звідси – й поняття, що немає поганої землі, а лише хороші і погані господарі на ній.

Наприкінці ХХ ст., з одного боку, ще широко застосовували старі традиційні системи землеробства, котрі сприяли розвитку ерозії, призводили до деградації ґрунту, а вже з іншого – освоювали нові сучасні системи землеробства, які ґрунтувалися на сучасних поглядах щодо теорії обробітку ґрунту, новому поколінні техніки, тенденцій до мінімалізації в технології вирощування сільськогосподарських культур та зменшенні енерговитрат з одночасним підвищенням родючості ґрунту. За умов інтенсивного обробітку ґрунту на схилах за рік втрати ґрунту становлять 30–40 т/га.

У сучасних умовах близько 8% населення земної кулі займається землеробством на розораних схилових землях, де інтенсивно розвивається ерозія ґрунту, причому значна частина таких земель знаходиться в Україні. За останні майже 100 років при традиційних системах обробітку ґрунтовий покрив нашої планети став швидко втрачатися. Він руйнується, деградує з помітною швидкістю, зростає знесення його родючого шару з водою в річки, озера, моря. Ще в 20-х роках ХХ ст. річки приносили в моря сумарно близько 3 млрд. т землі, в 60-х – 9, у 70-х – 24, а в кінці минулого століття і на початку цього – понад 50 млрд. т.

У сучасному світі одночасно в різних регіонах функціонує велика кількість систем землеробства. Сучасне та майбутнє виробництво сільськогосподарської продукції в основному повинно бути екологічно чистим, біологічним, природним та меншою мірою штучним і промисловим.

1. Вихідні дані для розробки сівозміни

1.1. Загальні відомості про господарство

ТОВ «Авангард» Петропавлівського району Дніпропетровської області, розміщене в селі Олександропіль.

Село Олександропіль знаходиться на відстані 160 км від Дніпропетровська і на 18 км від районного центру смт. Петропавлівка. Відстань до найближчої шосейної дороги (Донецьк – Дніпропетровськ) – 24 км.

Спеціалізація господарства – Вирощування зернових та технічних культур.

Таблиця 1

Склад земельних угідь

Зельні угіддя	Площа, га
Всього с.-г. угідь	4716
У т. ч. ріллі	4374
Чагарники, ліси	201
Пасовища	342
Під дорогами, будівлями	131
Всього землі	5267

1.2. Кліматичні умови господарства

Господарство ТОВ «Авангард» знаходиться в зоні Південного Степу України. Кліматичні умови даного району характеризуються наступними показниками:

1) різкими умовами температури, що виражаються в суворі зими і жарке літо і у високій амплітуді температурних коливань, дуже часто перевищує 20°С;

2) середньою річною кількістю опадів всього в 200–500 мм (частіше від 400–500 мм) при сильному коливанні в різні роки в ту і іншу сторону від середнього;

3) сильними вітрами переважно (особливо ж взимку і навесні) зі східної чверті горизонту, що приносять нерідко дуже сухе повітря (з відносною вологістю в теплі дні іноді менше 10°С);

4) сильною випаровуваністю, здебільшого значно перевищує в сумі річна кількість опадів.

Риси континентальності, посушливості і нестійкості зволоження в зоні справжніх степів в порівнянні з лісостепом проявляються особливо чітко і рельєфно. Степова зона відмежована від лісостепу віссю смуги барометричного максимуму помірних широт, який направляється приблизно від азіатського максимуму тиску, через південну Європу до Азорського максимуму. Ця смуга підвищеного тиску виражена особливо чітко в холодну пору року. Пори року в степовій зоні відрізняються жарким літом, тривалою і теплою осінню, нестійкою, але, часом, холодною зимою і вельми короткою весною.

Континентальність збільшується із північного заходу на південний схід.

Для степового клімату характерні досить значні добові коливання температури. На півдні степу спостерігалися скачки, коли вдень було 34,8°С, а вночі 8,4°С (табл. 2). У степовій зоні хмарність невелика, особливо це проявляється в кінці літа, коли протягом досить великого проміжку часу на блакитному небосхилі немає жодної хмарки.

Необхідно підкреслити, що атмосферні опади з року в рік схильні до великих коливань. Сніговий покрив в степах зазвичай малопотужний і відрізняється нестійкістю внаслідок частих відлиг. Вельми примітним для степового клімату є достатньо низька відносна вологість влітку, яка в липні-серпні в 13 годин становить тільки 35–45%. Бувають окремі роки, коли відносна вологість падає до 10–15% (табл. 2).

Для всіх степів характерно також наявність заморозків. Дуже небезпечні весняні заморозки, які надають негативний вплив на сільськогосподарські культури, особливо, якщо вони знаходяться в знижених елементах рельєфу. Перші осінні заморозки на території господарства починаються з 13 листопада, а останні весняні – з 25 березня.

Таблиця 2

Середньомісячна температура повітря та сума опадів за середньо багаторічними даними

Показники	Місяці												За рік
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Середньомісячна температура, 0С	-6	-4	0,8	9,3	15,0	18,6	21,1	20,6	14,4	8,5	2,5	-2,2		8,22
Сума опадів, мм	34	31	33	36	44	50	58	46	41	44	35	39		491

Характерною особливістю степового клімату слід також вважати періодичне виникнення посух – періодів тривалого бездощів'я. Таким чином, степова зона України належить, по А. А. Камінському, до районів, де засуха буває не щороку, але в ті роки, коли вона виникає, культури сільськогосподарських рослин нерідко гинуть. Часто ця посуха супроводжується суховіями, коли високо піднімається температура (до 40°) і різко падає відносна вологість повітря (в липні місяці до 15%), а швидкість руху вітру досягає 16 м/сек. При таких умовах спекотні суховії спалюють листя дерев і сільськогосподарських рослин. Вельми несприятливим метеорологічним явищем слід вважати також чорні, або пилові, бурі, коли поривами вітру зі швидкістю в 18–22 м/сек (а іноді 30 м/сек) з розпаханих земель піднімається розпорошений грунт і пошкоджуються посіви сільськогосподарських рослин.

Основною причиною утворення пилових бур вважають недостатню лісистість в степу і недотримання правил агротехніки, що викликають розпорошення і висушення верхніх шарів ґрунту. Таким чином, переконуємося, що степова зона за кліматичними показниками відрізняється певною континентальністю і сухістю, з усіма витікаючими звідси наслідками для лісових масивів. На великій території степів, крім зонального клімату (макроклімату), в результаті різноманітних геоморфологічних умов виникають особливі кліматичні варіанти (мікроклімат річкових долин, балок і т. д.), нерідко сприяють поселенню тут природної лісової рослинності, формується на місце проживання певної екологічної відповідності.

Зимові ізотерми змінюються з півночі на південь від -6,2^о до -4,0^оС, літні від 20,5^оС до 22,0^оС. Абсолютний максимум температури області зафіксовано на рівні 41^оС; мінімуми складає -38^оС. Частота переходу температур на поверхні ґрунту через 0^оС досягає 10–15 разів на рік.

Тривалість без морозного періоду (вегетації) в середньому 185 днів на рік. Середньорічна кількість опадів досягає максимуму на північному сході області (550 мм.), зменшується у південно-західному напрямку до 450-500 мм. Найвологіший місяць – травень, найсухіший – липень. Влітку кількість опадів становить 80% річної суми, взимку опади у вигляді снігу більше випадають на сході регіону, ніж на заході. Відносна вологість повітря у липні зменшується у південно-східному напрямку від 66% до 62%, у січні становить 84-81%. У літній період дмуть переважно західні та північно-західні вітри, взимку – східні та північно-східні.

Відповідно до схеми агрокліматичного районування України, Запорізька область знаходиться в межах посушливої, дуже теплої зони.

Район зрошення знаходиться в умовах помірного сухого клімату та м’якої малосніжної зими. Середньорічна температура повітря складає +7 градусів. Період з температурою більше +10 градусів триває 150 – 180 днів. Середньомісячна температура ґрунту в зимовий період на глибині вузла кущіння в січні -3,7, в лютому -4,2, в березні +5,4 градуса. глибина промерзання ґрунту в зимовий період складає до 50 см. Середньорічна кількість опадів складає 473 мм. На протязі року опади розподіляються нерівномірно. Шар дощових опадів в більшості випадків не перевищує 5 мм і вони зазвичай носять ливневий характер. в результаті чого використовуються рослинами не достатньо.

На даній території переважають північно-східні вітри. В зимовий період вони супроводжуються буранами і заметілями, а влітку мають характер суховіїв, які зменшують вологу повітря і супроводжуються заломом сільськогосподарських культур. На парових площах відбувається вітрова ерозія.

Тривалість вегетаційного періоду для основних польових культур, які вирощуються в сівозмінах господарства складає:

• Горох – 65-140;

• Озима пшениця – 160-200 днів;

• Кукурудза на силос 50-80днів;

• Ячмінь ярий – 80-100 днів;

• Кукурудза на зерно– 120-145 днів;

• Соняшник – 100-120 днів;