Клінічні форми та органні ураження[ред. • ред. Код]

Найтиповіший прояв ревматизму є ураження серця. Можуть уражатися будь-які оболонки серця та їхні поєднання:

• ревматичний міокардит (найчастіша форма ревмокардиту)

• ендокардит

• ендоміокардит

• перикардит

• панкардит

До ревматичного процесу можуть долучатися

• судини з розвитком ревматичного вісцеріту (особливо нефриту), а також менінгіту, енцефаліту, периферійногоартеріїту (часто судин кінцівок);

• суглоби (ревматичний поліартрит);

• шкіра (ревматичні вузлики, кільцева або вузлувата еритема, кропивниця, тощо);

• легені та плевра (ревматична пневмонія, плеврити).

У дітей, особливо у дівчат, ревматизм може перебігати за типом «нервової форми» — малої хореї.

Профілактика ревматизму та його загострень полягає перш за все в укріпленні захисних сил організму (фізкультура, спорт, загартування, тощо). Необхідне покращення житлових умов хворих, зменшення скупчення людей, що попереджує поширення стрептококової інфекції. Слід проводити ретельне адекватне лікування ангін та інших загострень інфекції у носоглоточній ділянці з тривалим застосуванням антибактеріальних засобів. Недолікована ангіна основний фактор виникнення ревматизму. Застосовується річна медикаментозна профілактика загострень ревматизму. При цьому хворому вводять 1 раз на місяць в/м 1 500 000 ОД біциліну-5. Хворим на ревматизм слід уникати перевтоми та переохолоджень, адже є велика ймовірність повторної ревматичної атаки.