79. Землевпорядний процес: порядок здійснення землеустрою, складання проектів відведення земельних ділянок та встановлення їх меж в натурі (на місцевості).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки – це документ, що розробляється фізичними або юридичними особами, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою і включає в себе текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки та складається у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок (ст. 50 Закону України «Про землеустрій», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 26 травня 2004 року № 677).

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ст. 123 Земельного кодексу України).

Проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт.

Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджено Постановою Кабінету міністрів України № 266 від 04.03.2004 року.

Замовником проекту відведення земельної ділянки можуть бути сільська, селищна, міська рада, районна, Київська або Севастопольська міська держадміністрація, землевласник або землекористувач, інші особи відповідно до закону.

Розробником (виконавцем) проекту відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону (Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» № 677 від 26.05.2004 року).

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (див. «Типове положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1420).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні (ст. 123 Земельного кодексу України).

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону (див. Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ст. 123 Земельного кодексу України).

Встановлення або відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - це процес визначення місця положення земельної ділянки, супроводжується закріпленням і прив'язкою точок кутів повороту земельної ділянки межовими знаками відповідно «Інструкції по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» від 18.10.10 №376, у відповідності з інструкціями про топографо-геодезичну зйомку масштабів 1:500, 1:1000, 1:2000, 1:5000 ( ГТНТА-2.04-02-98), керівного технічного матеріалу з інвентаризації земель населених пунктів ( ГКНТА-3.01.05-93), Законом України "Про землеустрій" та іншим нормативно-правовим документам.

Роботи з встановлення або відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є першим етапом для подальшої реєстрації земельної ділянки та внесення його до Державного реєстру (отримання кадастрового номера) і як правило, супроводжуються розробкою Технічного звіту та обмінного файла для подальшої розробки Технічної та Проектної землевпорядної документації.

Встановлення або відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у відповідності з Інструкцією №376 може здійснюватися з закріпленням і прив'язкою межових знаків. Згідно п. 3.12, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом відповідно до ч. 5 ст. 158 ЗК.

Так само згідно п. 3.9 Інструкції №376 межові знаки, за бажанням замовника можуть не встановлюватися.

Межові знаки, якими закріплюються межі земельної ділянки при винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) – це елементи для позначення межі земельної ділянки на місцевості у вигляді природного або штучного предмета, який забезпечує закріплення поворотної точки кордону. Зазвичай це вкопана в землю арматура або залізний стовп з табличкою нагорі, а так само межові знаки спеціального зразка (мал. 1, мал.2, мал.3).

Встановлення меж земельної ділянки проводиться на порожній або забудованій земельній ділянці, з метою визначення точного місця положення земельної ділянки, координат точок кутів повороту земельної ділянки, лінійних та кутових розмірів, точної конфігурації і площі. Встановлення меж найчастіше проводять при оформленні права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою, оренди, а так само для розробки Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для присвоєння кадастрового номера.

Результатом робіт по встановленню меж земельної ділянки є складання Технічного звіту, акта встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також актом приймання-передачі межових знаків та акта прив'язки межових знаків (якщо такі використовувалися). Так само згідно п. 2.3. Інструкції №376, комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може включати:

підготовчі роботи;

топографо-геодезичні;

картографічні роботи;

роботи із землеустрою;

камеральні роботи;

складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.