- •2. Особливості суспільних відносин, що складають предмет сучасного земельного права та визначення його поняття.
- •3. Методи регулювання земельних відносин.
- •4. Основні принципи земельного законодавства і права.
- •5. Система сучасного земельного права.
- •6. Поняття і основні ознаки земельного права як галузі права, галузі науки і навчальної дисципліни.
- •7. Історія становлення земельного законодавства і права на сучасних українських землях.
- •8. Поняття й особливості джерел земельного права: класифікація джерел земельного законодавства і права.
- •9. Конституційні засади земельного законодавства та їх значення для врегулювання земельних відносин.
- •10. Кодифіковані та спеціальні закони як систематизовані джерела земельного права: їх структурі та зміст.
- •11. Значення постанов Верховної Ради, указів Президента, постанов і розпоряджень Уряду, актів міністерств і відомств України для регулювання земельних відносин.
- •12. Нормативні акти органів місцевого самоврядування у системі джерел земельного права.
- •13. Поняття та види земельних правовідносин: суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст земельних правовідносин.
- •14. Підстави виникнення, змінення та припинення земельних правовідносин та їх правове закріплення в нормах земельного законодавстві.
- •15. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
- •16. Правові засади започаткування сучасної земельної реформи та їх наступний розвиток і вдосконалення.
- •17. Загальні ознаки права власності та специфічні властивості права земельної власності.
- •18. Об'єкти права власності на землю: земельний фонд та його склад як об'єкт права власності; земельні ділянки і земельні частки (паї) як об'єкти права власності.
- •19. Народна, державна та комунальна власність на землю та їх суб'єктний склад: право державної власності на землю та право територіального верховенства держави.
- •20. Юридичні та фізичні особи як суб'єкти права приватної власності на землю та їх земельно-власницька праводієздатність.
- •21. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
- •22. Право спільної часткової та спільної сумісної власності на земельну ділянку та особливості їх здійснення.
- •24. Підстави, умови та порядок припинення права державної, комунальної та приватної власності на землю.
- •25. Умови та порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням вимог земельного законодавства.
- •26. Правове регулювання викупу земельних ділянок для суспільних потреб, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.
- •27. Юридичні засади конфіскації земельної ділянки за цивільним, адміністративним та кримінальним законодавством.
- •28. Зміст права власності на землю: основні права і обов'язки власників земельних ділянок
- •30. Поняття, особливості, види та принципи права землекористування.
- •31. Право постійного землекористування.
- •32. Право орендного землекористування: умови та порядок укладення договорів оренди земельних ділянок.
- •33. Право концесійного землекористування: особливості укладення та змісту концесійного договору на землекористування.
- •34. Основні права та обов'язки землекористувачів та межі належного здійснення своїх прав і обов'язків землекористувачами.
- •35. Визначення та зміст земельного сервітуту: його юридичне походження та засади правового регулювання в українському земельному законодавстві
- •36. Види земельних сервітутів за чинним земельним і цивільним законодавством та порядок їх встановлення.
- •37. Правове регулювання і зміст добросусідства в земельному законодавстві та його юридичне значення.
- •38. Поняття обмеження у використанні земельних ділянок та обтяження прав на земельну ділянку.
- •40. Правові засади включення земель у цивільно-правовий обіг.
- •41. Види цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
- •42. Умови та порядок продажу земельних ділянок: правові вимоги щодо укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
- •43. Законодавчі вимоги щодо укладання договорів міни, дарування та застави земельних ділянок: зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки.
- •44. Умови продажу земельних ділянок та прав на них на конкурентних засадах і законодавче забезпечення порядку їх проведення.
- •45. Порядок проведення земельних торгів: підготовка лотів для продажу на земельних торгах; оголошення про проведення земельних торгів.
- •46. Законодавчі гарантії прав на землю та земельно-правові способи захисту прав на земельні ділянки: гарантованість права власності на землю.
- •47. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам як юридична гарантія прав на землю.
- •48. Органи, які вирішують земельні спори та їх компетенція.
- •49. Категоріальний розподіл земель за їх основним цільовим призначенням та його юридичне значення.
- •50. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання, їх фактичний склад та особливості правового режиму.
- •51. Суб'єктний склад власників та користувачів земель сільськогосподарського призначення: пріоритетність надання земель для сільськогосподарських потреб.
- •53. Визначення, склад та види пріоритетного і допустимого використання земель житлової та громадської забудови.
- •54. Правові вимоги щодо використання земельних ділянок для індивідуального житлового, господарського і гаражного будівництва.
- •Правові засади використання земельних ділянок для кооперативного житлового і гаражного будівництва.
- •56. Умови та порядок надання і використання земельних ділянок для зведення багатоквартирних жилих будинків.
- •57. Правовий режим земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •58. Основні ознаки та особливості правового режиму земель оздоровчого призначення.
- •59. Правовий режим земель рекреаційного призначення та особливості їх використання і охорони.
- •60. Правовий режим земель історико-культурного призначення: вплив історико-культурних об'єктів на правовий режим зайнятих ними земель.
- •61. Визначення земель лісогосподарського призначення: співвідношення понять лісові та нелісові землі, «земельна лісова ділянка» та «лісова ділянка».
- •62. Правові форми використання земель лісогосподарського призначення: особливості загального і спеціального використання лісогосподарських земель.
- •63. Визначення складу земель водного фонду шляхом закріплення їх переліку у законодавчому порядку.
- •64 Правовий режим земель промислових підприємств: порядок надання та вилучення промислових земель.
- •65.Правовий режим земель транспорту: правова регламентація землекористування для різних видів транспорту.
- •66.Законодавче визначення та правовий режим земель, зайнятих об'єктами повітряного і кабельного зв'язку та засобами супутникового зв'язку.
- •67 Правовий режим земель, зайнятих об'єктами енергетичної системи: електрогенеруючими об'єктами та об'єктами транспортування електроенергії.
- •68. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •69. Правовий режим земель, наданих для оборони країни і постійної діяльності військових частин, установ, підприємств та організацій Збройних Сил України.
- •71. Функції органів державного управління в сфері икористання та охорони земель.
- •72. Поняття і зміст правової охорони земель: основні завдання та юридичні способи охорони земельних ресурсів.
- •73. Законодавчі вимоги щодо консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно-забруднених земель.
- •74. Правові засади контролю за використанням та охороною земель: поняття та види.
- •75. Законодавчі вимоги щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень.
- •76. Планування використання і охорони земель країни: розробка і затвердження загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель.
- •77. Правові вимоги щодо природно-сільськогосподарського районування земель та зонування земель.
- •78. Визначення поняття, головна мета і основні завдання землеустрою та їх значення для реалізації державної політики щодо обґрунтованого перерозподілу земель
- •79. Землевпорядний процес: порядок здійснення землеустрою, складання проектів відведення земельних ділянок та встановлення їх меж в натурі (на місцевості).
- •80. Спеціальні вимоги Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та засоби їх реалізації на практиці.
- •81. Правові засади ведення моніторингу за станом земельних ресурсів та значення його відомостей для використання і охорони земель.
- •82. Визначення поняття, головне призначення та основні завдання ведення державного земельного кадастру.
- •83. Склад відомостей державного земельного кадастру: об'єкти земельного кадастру та вимоги до відомостей про них.
- •84. Правові засади економічного стимулювання раціонального використання й охорони земель.
- •85. Порядок здійснення відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
- •86. Земельне правопорушення та його склад як підстава застосування юридичної відповідальності.
- •87. Застосування цивільно-правової відповідальності за порушення вимог земельного законодавства шляхом визнання недійсності угод щодо земельних ділянок.
- •88. Особливості застосування адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •89. Особливості застосування кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •90. Допустимість застосування дисциплінарної та матеріальної відповідальності за порушення вимог земельного законодавства.
77. Правові вимоги щодо природно-сільськогосподарського районування земель та зонування земель.
Особливості правової охорони земель визначені в Земельному кодексі України від 25 жовтня 2001 року, законах України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року, «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року, підзаконних нормативно-правових актах.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель» охорона земель - це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є: забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу; пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель; нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси; поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель; публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.
Найбільш цінною категорією земель України є землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
З метою підвищеної правової охорони зазначеної категорії земель Законом України «Про охорону земель» передбачено проведення районування (зонування) земель. Законодавство виділяє природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель як поділ території з урахуванням природних та агробіологічних вимог щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також територій, які мають відповідну схожість за визначеними ознаками.
У ст. 179 Земельного кодексу України під природно-сільськогосподарським районуванням земель розуміється поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель. Використання та охорона сільськогосподарських угідь здійснюються відповідно до природно-сільськогосподарського районування.
Законом України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року передбачено, що природно-сільськогосподарське районування земель при здійсненні землеустрою провадиться з метою обліку і відображення положення земель з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур у єдиній системі класифікації. Зазначений вид районування земель при здійснені землеустрою є основою для проведення оцінки земель, розробки схем і проектів використання та охорони земель.
Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель включають:
- поділ земель за цільовим призначенням з урахуванням природних умов, агробіологічних вимог сільськогосподарських культур, розвитку господарської діяльності та пріоритету вимог екологічної безпеки;
- установлення вимог щодо раціонального використання земель відповідно до району (зони);
- визначення територій, що потребують особливого захисту від антропогенного впливу;
- установлення у межах окремих зон необхідних видів екологічних обмежень щодо використання земель або ґрунтів з урахуванням їх геоморфологічних, природнокліматичних, ґрунтових, протиерозійних та інших особливостей відповідно до екологічного району (зони).
Порядок здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 681.
Районування (зонування) земель здійснюється з урахуванням природних умов, агробіологічних особливостей сільськогосподарських культур, напрямів розвитку господарської діяльності та вимог екологічної безпеки шляхом обстеження стану земель і ґрунтів, збирання, аналізу, систематизації та узагальнення даних, що характеризують стан та особливості охорони і використання земель за окремими регіонами (зонами, провінціями, округами) або адміністративно-територіальними одиницями, проведення інших робіт.
За результатами робіт із районування (зонування) земель складаються відповідні схеми (карти), на яких відображаються такі дані:
- природно-сільськогосподарське - структура земельних (у тому числі сільськогосподарських) угідь, ґрунтовий покрив, його якісний стан, наявність особливо цінних, а також деградованих і малопродуктивних ґрунтів, класифікаційні показники придатності земель для вирощування сільськогосподарських культур тощо. Ці схеми (карти) використовуються для визначення екологічно чистих зон виробництва сировини для дитячого і дієтичного харчування та отримання екологічно чистих харчових продуктів і продовольчої сировини;
- еколого-економічне - ступінь перетворення природного середовища внаслідок антропогенного впливу, рівень використання (залучення) природних ресурсів, характеристика природно-ресурсного потенціалу, стійкості природного середовища до антропогенного навантаження, рівня цього навантаження, несприятливі природно-антропогенні процеси та еколого-економічна оцінка території;
- протиерозійне - стан еродованості ґрунтів, інтенсивність ерозійних процесів, їх динаміка, природні та антропогенні передумови розвитку ерозії. На основі таких схем (карт) здійснюється прогнозування процесів ерозії з метою визначення відповідних протиерозійних заходів;
- екологічне - забруднення ґрунтів пестицидами, важкими металами, радіонуклідами тощо.
Для потреб сільського господарства здійснюється також районування (зонування) земель за ступенем забезпечення ґрунтів поживними речовинами, мікроелементами та за придатністю для вирощування основних сільськогосподарських культур.
Районування (зонування) земель здійснюється за наступними критеріями:
- природно-сільськогосподарське - ступінь тепло- та вологозабезпеченості території, гідротермічний коефіцієнт, сума активних температур вище +10С, склад і характеристика ґрунтів (питома вага еродованих, гідроморфних, засолених, підтоплених ґрунтів тощо) та ступінь дренованості території;
- еколого-економічне - рівень перетворення природного середовища, його стійкість до антропогенного навантаження та ступінь ураженості території негативними геологічними процесами;
- протиерозійне - інтенсивність ерозійних процесів, їх причини, ступінь та динаміка еродованості ґрунтів, однотипність протиерозійних заходів;
- інші види - кількісний вміст токсичних забруднюючих речовин (пестициди, важкі метали, радіонукліди тощо), мікроелементів та ступінь придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур.
Замовником виконання робіт із районування (зонування) земель є Державний комітет України із земельних ресурсів (природно-сільськогосподарське та протиерозійне); Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (еколого-економічне); Міністерство аграрної політики України (інші види).
Замовник проводить на конкурсній основі відбір розробників схем (карт) районування (зонування) земель. Розробник виконує відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій» та інших нормативно-правових актів роботи з підготовки необхідної документації і в установлений договором строк передає її замовнику. Схеми (карти) природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель розглядаються науково-технічними радами центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та аграрної політики і затверджуються спільно цими органами.
