28. Зміст права власності на землю: основні права і обов'язки власників земельних ділянок

Земельний кодекс України. Стаття 90. Права власників земельних ділянок

1. Власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 2. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. ЗСУ: 1. Частиною 1 коментованої статті визначені права власників земельних ділянок, до яких, крім загальних права володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, віднесено наступні: - право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (п. «а» ч. 1); Питання, що стосуються купівлі-продажу земельних ділянок, передачі в заставу визначені Главою 20 «Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів» ЗК України (див. коментар до статей Глави 20 ЗК України). Право оренди земельної ділянки передбачено ст. 93 ЗК України (див. коментар до ст. 93 ЗК України). - право самостійно господарювати на землі (п. «б» ч. 1); Означає, що власники земельних ділянок мають право без втручання інших осіб використовувати земельні ділянки в межах їх цільового призначення з метою задоволення своїх особистих потреб. - право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. «в» ч. 1); Дане право власника земельної ділянки випливає з ч. 2 ст. 189 ЦК України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. - використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі (п. «г» ч. 1); Використання природних ресурсів, як правило, за виключенням загального природокористування має дозвільний характер та здійснюється відповідно до ВК України, ЛК України, Кодексу України про надра та інших нормативно-правових актів. - на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом (п. «ґ» ч. 1); Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначено Главою 24 ЗК України (див. коментар до статей Глави 24 ЗК України). - споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди (п. «д» ч. 1). В силу ч. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. В той же час, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд повинно здійснюватися з дотриманням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Порядок здійснення будівництва визначається Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та іншими нормативно-правовими актами у сфері будівельної діяльності. 2. Власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування шкоди. Способи захисту та порядок відновлення порушених прав визначений Розділом V ЗК України «Гарантії прав на землю» (див. коментар до статей Розділу V ЗК України).

Земельний кодекс України. Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок

Створено: 08.01.2015

1. Власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. 2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок. ЗСУ: 1. Власники земельних ділянок мають не лише права, передбачені ст. 90 ЗК України та іншими нормами земельного законодавства, а також повинні виконувати обов’язки, визначені ч. 1 коментованої статті, до яких віднесено наступні:

- обов’язок забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням (п. «а» ч. 1);

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель визначені ст. 21 ЗК України.

- додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля (п. «б» ч. 1);

Даний обов’язок повинні здійснювати не лише власники земельних ділянок, а й усі фізичні та юридичні особи.

- своєчасно сплачувати земельний податок (п. «в» ч. 1);

Відповідно до п. 269.1. ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Ставки земельного податку різняться залежно від платника та цільового призначення земельної ділянки та визначаються відповідно до ст.ст. 272-280 ПК України. Пільги щодо сплати земельного податку передбачені ст.ст. 283, 284 ПК України.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування на земельну ділянку. Порядок сплати земельного податку визначений ст.ст. 285-287 ПК України.

- не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п. «г» ч. 1);

Правила добросусідства визначені в Главі 17 «Добросусідство» ЗК України (див. коментар до статей Глави 17 ЗК України).

- підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі (п. «ґ» ч. 1) (див. коментар до статей Розділу VI ЗК України «Охорона земель»).

- своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом (п. «д» ч. 1);

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок, при здійсненні господарської діяльності зобов’язані своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок.

- дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон (п. е» ч. 1);

Визначенню правил добросусідства присвячена Глава 17 «Добросусідство» ЗК України. Встановлення земельних сервітутів визначено Главою 16 «Право земельного сервітуту» ЗК України. Порядок встановлення охоронних зон передбачено Главою 18 «Обмеження прав на землю» ЗК України (див. коментар до статей глав 16-18 ЗК України).

- зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем (п. «є» ч. 1);

Обов’язок зберігати геодезичні знаки передбачений ст. 22 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» та постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 № 1284 «Про порядок охорони геодезичних пунктів».

- за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф (п. «ж» ч. 1).

Позасудових механізмів щодо забезпечення виконання даного обов’язку по суті не існує, а тому на практиці фактично виконання даного обов’язку можна забезпечити лише у судовому порядку.

2. Перелік обов’язків, визначений ч. 1 коментованої статті, не є вичерпним та розширюється іншими нормами чинного законодавства України.

29. Виникнення права власності на землю та права користування земельною ділянкою: порядок державної реєстрації прав на землю та їх обтяжень; юридичне значення їх кадастрової реєстрації та документального посвідчення.

Факт оформлення права власності на земельну ділянку підтверджується внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також отриманням документ, що підтверджує проведення державної реєстрації права на земельну ділянку.

Перелік документів, які свідчать про завершення оформлення права власності на земельну ділянку та, відповідно, виникнення права власності на неї у певної особи, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон). Згідно зі ст. 18 Закону, документом, який підтверджує факт виникнення права власності при здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно (факт проведення державної реєстрації права власності) - є свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Однак таке свідоцтво надається не у всіх випадках здійснення державної реєстрації прав. Тому Законом передбачена видача іншого документа,який підтверджує наявність у особи права власності чи іншого на земельну ділянку – витягу з Державного реєстру прав.

Крім права власності на землю, оформленню підлягають й інші види прав на неї, похідні права: право постійного користування землею,право оренди, право ренти, право емфітевзису та право суперфіцію,оформленню підлягають і земельні сервітути.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Заява про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності за письмовою заявою правонабувача може подаватися державним кадастровим реєстратором, який здійснив державну реєстрацію такої земельної ділянки. Що є досить зручним для громадян, тому що в такому випадку не доведеться особисто звертатися до реєстраційної служби.

Відповідно до пункту 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок) для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, право власності на яку зареєстроване до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване у Державному реєстрі прав, проводиться у спеціальному розділі зазначеного Реєстру.

Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності визначені у статті 4-1 Закону. Для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку. Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування. Таке рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування може бути подане правонабувачем (користувачем, орендарем), який у такому випадку є уповноваженою особою власника земельної ділянки, одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності заявник подає рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або користування, про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в разі підготовки лотів до проведення земельних торгів).

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в разі формування земельної ділянки шляхом поділу або об’єднання раніше сформованих земельних ділянок заявник подає документ, що підтверджує виникнення права власності на раніше сформовану земельну ділянку.

Плата за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлена в розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119 грн.); плата за надання інформації з реєстру у формі витягу встановлена в розмірі 120 грн.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування звільняються від сплати державного мита за державну реєстрацію права власності держави, територіальної громади на земельні ділянки та від плати за надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.