МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Методологія соціологічних досліджень

Практикум для студентів

напряму підготовки 6.030101

Соціологія

Київ 2015

УДК 303 (076.5)

ББК С 504я7

М 545

Укладач О. В.Олійник

Рецензент О.А. Хомерікі

Затверджено науково-методично-редакційною радою Національного авіаційного університету (протокол № __ від

"__" _________ 2015 р.).

М 545 Методологія соціологічних досліджень : практикум / уклад. О. В. Олійник. – К. : НАУ, 2015. – 115 с.

Практикум містить основні теоретичні відомості до практичних занять, запитання і завдання для самоперевірки, творчі завдання, список рекомендованої літератури.

Для студентів напряму підготовки 6.030101 Соціологія.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………..5

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ І ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ……………………………………….8

Модуль І. Теоретико-методологічні основи соціології ……………………………………….....………….8

Тема 1. Пізнавальна специфіка соціологічного дослідження. Специфіка методології емпіричного дослідження...................................................................................... 8

Тема 2. Види соціологічних досліджень …..................……15

Тема 3. Організація, планування та етапи соціологічного дослідження ……................................................................………21

Тема 4. Програма соціологічного дослідження…………....................................................………….26

Тема 5. Теорія і методологія вибірки …………………..…................................................................…….37

Тема 6. Вимірювання та статистичний аналіз емпіричних даних ……………………………………………………………....45

Модуль ІІ. Основні методи збору соціологічної інформації……………………………50

Тема 7. Класифікація методів збору соціологічної інформації........................................................................................50

Тема 8. Соціологічне опитування як метод збору інформації. Соціологічна анкета ….........................................….56

Тема 9. Методологія, технологія, види і типи інтерв’ю ……………………………….................................................…….61

Тема 10. Експертне опитування ………………………..…..69

Тема 11. Метод спостереження в соціології.........................73

Тема 12. Аналіз документів...................................................78

Тема 13. Науковий експеримент............................................83

Тема 14. Застосування тестів у прикладній соціології..........................................................................................88

Тема 15. Соціометрія як метод дослідження малих та середніх соціальних груп................................................................92

Тема 16. Якісна стратегія дослідження. Загальна характеристика якісних методів збору інформації........................................................................................98

Тема 17. Фокус-групове інтерв’ю........................................102

Тема 18. Критерії якості результатів соціологічних досліджень.....................................................................................110

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ....................................................114

ВСТУП

Курс «Методологія соціологічних досліджень» є одним із основних у підготовці спеціалістів-соціологів. Він спрямований на отримання фундаментальних знань та відпрацювання у студентів практичних навичок підготовки та проведення соціологічних до­сліджень.

Мета вивчення навчальної дисципліни «Методологія соціологічних досліджень» – ознайомлення та набуття студентами знань, навичок та вмінь у методологічній та методичній сфері соціологічної науки, щодо проведення соціологічних досліджень із дотриманням та застосуванням сучасних методів, процедур і соціологічного інструментарію.

Завдання дисципліни:

– ознайомити студентів з соціальною реальністю як об’єктом і предметом соціологічного дослідження, його науково-методологічним та методичним інструментарієм, проблемами вимірювання та визначення одиниць спостережень, організацією та плануванням соціологічних досліджень;

• описати дослідницькі стратегії проведення соціологічних досліджень, ознайомити студентів з основними методологічними й методичними підходами вивчення соціальних явищ;

• ознайомлення з суттю, структурою та мето­дами наукового пізнання, специфікою та типами соціологічних до­сліджень;

• виробити навички розробки програми соціологічного дослідження: формулювання проблеми, визначення об’єкта, предмета та цілей дослідження; висунення гіпотез, проведення аналізу основних понять дослідження;

– ознайомлення з вимірюванням та вибірковим методом у соціології;

– засвоїти основні методи збору соціологічної інформації: аналіз документів (традиційний та контент-аналіз), спостереження, специфіку анкетування та інтерв’ю, різноманітні види опитувань (поштове, пресове, телефонне, експертне, соціометричне), експеримент, тестування та метод фокус-групового інтерв’ю.

У результаті вивчення дисципліни «Методологія соціологічних досліджень» студент повинен знати:

• засади дослідницької діяльності в соціальному знанні, уявляти соціальну реальність як об’єкт та предмет наукового дослідження в соціології;

• порядок складання програми соціологічного дослідження, формулювання його проблеми, визначення об’єкта, предмета, цілей, задач, здійснення аналітичної та факторної операціоналізації об’єкта дослідження, висування гіпотез, вирішення методичних та процедурних питань;

• правила здійснення процедур вимірювання, методику визначення одиниць спостереження;

• основні принципи і порядок організації соціологічного дослідження, планування його етапів, підготовки персоналу та оформлення звіту;

• класифікацію та правила застосування сучасних методів збору соціологічної інформації;

уміти:

– використовувати теоретичні знання з прикладної соціологічної діяльності;

– володіти основними парадигмами, пізнавальними принципами, категоріями та поняттями методології та методики соціологічних досліджень;

• використовувати отримані знання у майбутній професійній діяльності, складати програму соціологічного дослідження, здійснювати його планування, організацію, визначення одиниць спостережень, проведення польового та заключного етапів роботи;

• використовувати сучасні методи збору та аналізу соціологічної інформації.

Знання та вміння, отримані під час вивчення даної навчальної дисципліни, необхідні для професійної та практичної підготовки фахівця.

Основою для вивчення дисципліни «Методологія соціологічних досліджень» є знання, здобуті в процесі вивчення навчальних дисциплін «Загальна соціологічна теорія», «Вступ до спеціальності», «Соціальна філософія», «Соціальна статистика». Водночас дана дисципліна закладає основи для подальшого оволодіння такими навчальними дисциплінами як «Організація та методи вибіркового дослідження», «Менеджмент соціологічної діяльності», «Математичні методи в соціології», «Основи шкалювання», «Якісні методи в соціології», «Види та дизайн соціологічного дослідження».

Практикум розроблено відповідно до кредитно-модульної системи. Навчальний матеріал дисципліни структуровано за модульним принципом, він складається з двох навчальних модулів.

Модуль №І

Теоретико-методологічні основи соціології

Практичне заняття 1

Пізнавальна специфіка соціологічного дослідження. Специфіка методології емпіричного дослідження

План

1. Соціальна реальність як об’єкт та предмет наукового дослідження у соціології.

2. Методологічні засади сучасної соціології: парадигми, пізнавальні принципи, категорії.

3. Структура соціологічного знання.

Основні теоретичні відомості

В соціології, як і у будь-якій іншій науці, є такі головні компо­ненти - знання та засоби його отримання. Перший компонент - соціологічне знання - включає до себе знання про знання (методологічне знання) та знання про предмет. Другий компонент - це окремі методи та власне соціологічне дослідження.

Методологічне знання включає світоглядові та методологічні принципи, вчення про предмет соціології, знання про методи, їх розробку та застосування, вчення про соціологічне знання, його форми, типи та рівні, знання про процес соціологічного дослідження, його структуру та функції.

Знання про предмет - це спеціально побудовані класифікації або типології, концептуальні або математичні моделі, гіпотези та теорії, статистичні дані.

В соціології застосовують частково-наукові методи (наприклад, опитування) та загальнонаукові (наприклад, статистичні).

Методи в соціології - це засоби отримання та систематизації наукового знання про соціальну реальність. Вони включають до себе принципи організації пізнавальної (дослідницької) діяльності, регулятивні норми або правила, сукупність прийомів та способів дії, послідовність або порядок (схему чи план) дій.

Прийоми та способи дослідження вишиковуються у певній послідовності на підставі регулятивних принципів. Послідовність прийомів та способів дій називається процедурою. Процедура є невід’ємною частиною будь-якого методу.

Методика - це реалізація методу загалом. Вона означає прив’язку одного або комбінації кількох методів і відповідних процедур до дослідження, до його концептуального апарату, вибір або розробку методичного інструментарію (сукупності методів), методичної стратегії (послідовності застосування методів та відповідних процедур).

У різних дослідженнях один і той самий метод емпірично заломлюється залежно від його місця та ролі у дослідженні, від зв’язку з іншими методами.

Методика включає до себе техніку. Техніка - це реалізація методу на рівні найпростіших операцій. Вона може являти собою сукупність і послідовність прийомів роботи з об’єктом дослідження (техніка збору даних), з інструментами дослідження (техніка обробки даних та техніка складання анкети).

Отже, методи, техніки та процедури утворюють сукупність операцій з емпіричними даними про масові соціальні процеси. їх можна класифікувати за схемою 1 (згідно з В. О. Ядовим).

Основні поняття: соціологічне дослідження, методи, прийоми, методика, техніка.

Література: [4], [9], [10], [11], [16], [19], [24], [30].

Соціальна реальність як об’єкт та предмет наукового дослідження у соціології

Об’єкт пізнання — це все те, на що спрямована діяльність дослідника, те, що протистоїть йому як об’єктивна реальність. Стосовно цього об’єктом соціологічного пізнання є суспільство. Але суспільство є об’єктом і всіх інших суспільних та гуманітарних наук. Тому ключ до обґрунтування статусу соціології, як і будь-якої іншої науки, полягає у розрізненні її об’єкта та предмета.

Об’єкт є окрема частина або сукупність елементів об’єктивної реальності, яка має певну або специфічну властивість. Відмінність різних наук одна від одної полягає в тому, що на одному об’єкті вони вивчають, по-перше, свій особливий бік або сферу об’єктивної реальності, по-друге, специфічні виключно для цієї науки закони та закономірності розвитку та функціонування цієї реальності, по-третє, особливу форму прояву та механізми дії цих законів та закономірностей.

Визначальною властивістю предмета соціологічного знання є те, що він являє собою всю сукупність зв’язків та відносин, які мають назву соціальних. Оскільки ці зв’язки та відносини в кожному конкретному соціальному об’єкті завжди організовані в особливий спосіб, остільки об’єкт соціологічного знання постає як система. Завданнями соціології є типологізація соціальних систем, дослідження зв’язків та відносин кожного соціального об’єкта на рівні закономірностей, отримання конкретного наукового знання про механізми дії та форми прояву цих закономірностей у різних соціальних системах. Тому поняття соціального, соціальних зв’язків та відносин, способів їх організації є вихідними для розуміння відмітних особливостей предмета соціологічного знання та соціальних закономірностей, тобто для розуміння його сутності.

Що ж таке соціальне? Соціальне - це сукупність суспільних відносин певного суспільства, інтегрованих у процесі спільної діяльності (взаємодії) індивідами або групами індивідів за конкретних умов місця та часу. Будь-яка система суспільних відносин (еконо­мічних, політичних тощо) стосується відносин людей одне з одним та із суспільством загалом. Тому кожна з цих систем завжди має свій чітко виражений соціальний аспект. Соціальне – результат спільної діяльності різних індивідів, який виявляє себе в їхньому спілкуванні та взаємодії.

Соціальне виникає в ході взаємодії людей, детермінується відмінностями їхнього місця та ролі в конкретних суспільних структурах, що виявляється, в свою чергу, у різному ставленні індивідів та груп індивідів до явищ та процесів суспільного життя.

Методологічні засади сучасної соціології: парадигми, пізнавальні принципи, категорії

В соціології виділяють 5 головних підходів до вивчення соці­альних фактів (Н. Смелзер).

1. Демографічний. Його підґрунтям є пояснення соціально-еко­номічних процесів через тенденції у розвитку народонаселення, його вплив на соціальні інститути. Крім цього, цей підхід спрямований на вивчення того, як економічні та соціальні фактори впливають на народонаселення.

2. Психологічний. Досліджуються мотиви, соціальні установки, механізми формування громадської думки, специфіка процесу соціалізації і т.п.

3. Колективістський. Застосовується при вивчені первинних груп, формальних організацій та спільнот різного виду. З його допомогою можливе вивчення проблем формування малих груп (неформальних), суспільних рухів та соціальних конфліктів, підґрунтям яких є відмінності в групових інтересах.

4. Наступний підхід спрямований на виявлення взаємовідносин. Тут суспільне життя розглядається не через певних людей, які приймають в ньому участь, а через їх взаємодію, обумовлену ролами. Роллю називається поведінка, яку очікують від людини, в залежності від її визначеної позиції в групі.

5. Культурологічний підхід. Застосовується для аналізу поведінки на підґрунті таких елементів культури як соціальні норми та соціальні цінності. Правила поведінки, чи норми, розглядаються як фактори, що регулюють вчинки окремих людей та дії груп. Ідеї, що визначають які суспільні цінності є бажаними, є цінностями. Вони слугують обґрунтуванням соціальних норм.

Соціологи застосовують ці п’ять підходів, ставлячи перед собою дві головні мети:

а) аналіз даних, отриманих в результаті дослідження;

б) пошук найкращого наукового пояснення подібності та відмін­ностей для цих даних.

В процесі аналізу даних соціологи вивчають причини стабільності та змін в суспільстві.

Ці підходи на практиці реалізуються в певних типах дослідницьких проектів. В практиці соціологічних досліджень зазвичай виокремлюють 4 типи проектів: експериментальне дослідження, обстеження, порівняльне дослідження та етнографічне дослідження.

Експериментальне дослідження можна визначити як контрольоване спостереження. Воно проводиться або у польовому, або у лабораторному оточенні. В процесі дослідження виділяється перелік змінних, перша група яких (незалежні), виходячи зі сформульованих гіпотез, справляють вплив на другу групу змінних (залежні). Вся процедура експериментального дослідження контролюється.

Експериментальні проекти поділяються на два види: лабораторні та польові. Польові проводяться в природних для об’єкту умовах, а лабораторні в штучно створених.

Вдосконалення методик експерименту на теперішній час включає в себе моделювання структурних процесів, які відбуваються в системі, та відбір кінцевих змінних, що можуть здійснити вирішальний вплив на зміну в поведінці соціальної системи.

Проект обстеження. Серед проектів обстеження розрізняють повторні профільні дослідження та панельні дослідження, які проводяться в певних часових межах.

Повторні профільні дослідження зазвичай охоплюють все населення (наприклад, переписи населення) або ґрунтуються на вибіркових сукупностях. Тут, в залежності від задач дослідження, на перший план виступає виокремлення змінних, що нас цікавлять (рівень доходів різних груп населення, зміни в стані громадської думки і т. п.).

В панельних дослідженнях вибірка здійснюється в строго фіксованих часових параметрах, та релевантні змінні вимірюються на підґрунті тих самих респондентів. Ці дослідження відіграють суттєву роль у розумінні соціального життєвого циклу різних соціальних груп, впливу досвіду попередньою покоління на наступні і т.п.

Головна методична проблема при проведенні панельних досліджень - це якість даних. Тут ще не сформулювались висновки стосовно впливу, наприклад, типів інтерв’ю на відповіді респондентів, впливу респондентів, що ухилились від відповіді на поставлені запитання, на репрезентативність вибірки та деякі інші аспекти.

Однією з найкращих перспектив вдосконалення методів панельних досліджень, не пов’язаною з вибіркою, є формулювання запитань та соціально-психологічний аспект обстеження.

Порівняльний проект. Найважливішим інструментом порівняльних досліджень є документи, для аналізу яких використовують статистичні методи. Тут використовують два методи: метод агрегатних співставлень між націями та метод історичного дослідження індивідуального випадку.

Перший метод використовується при порівнянні різних соціальних систем, другий - при співставленні різних етапів в історичному розвитку однієї й тієї ж системи.

Одна з найбільш важливих проблем, що виникає при використанні методу агрегатних співставлень між націями - необхідність працювати з великим масивом різних даних, які важко співставляти. Тому питання методичного забезпечення дослідження висуваються на перший план.

Метод історичного дослідження індивідуального випадку вирішує завдання аналізу трансформації чи деформації головних інститутів суспільства. Це співставлений різних етапів розвитку соціальної системи чи її окремих компонентів.

Перевага порівняльних досліджень полягає у тому, що вони дозволяють дати більш точне пояснення історичних процесів на підґрунті чітко розробленої теорії.

Головна проблема порівняльних досліджень - це проблема співставлених даних, особливо в історичному контексті.

Друга проблема - це контроль за відхиленнями окремих факторів та оцінок. Вона полягає у тому, що в порівняльних та історичних проектах статистичні методи контролю практично не застосовуються, бо джерел відхилень буває досить багато, а кількість випадків невелика.

Етнографічний проект. Традиційно ідентифікується з етнографією та антропологією, але за останній час набуває все більшого значення і в соціології. Підґрунтям етнографічного проекту є включене спостереження. Здійснення цього проекту пов’язане з проведенням постійного неформального інтерв’ю. Його мета — виявити генезис різних правил, норм, звичаїв, традицій, що визначають зміст та характер поведінки тієї чи іншої соціальної системи.

Велике значення для соціологічних досліджень має розроблені в межах етнографічного методу техніки опису та інтерпретації значень, що прийняті певною соціальною групою, та їх вплив на її соціальну поведінку. Ці техніки пристосовані до вивчення ситуацій, в яких люди взаємодіють один з одним. Етнографічний метод дозволяє виявити зв’язки та відношення, котрі не можуть бути встановлені за допомогою інших методів.

Структура соціологічного знання

У соціології як науці можна виділити такі взаємопов'язані рівні:

• Загальна соціологічна теорія, яка дає уявлення про суспільство як систему соціальних механізмів, формулює основні методологічні підходи до соціологічного аналізу, а саме: вимоги системного аналізу, стратифікаційно-класового підходу, генетичного аналізу, комплексного, конкретно-історичного підходу, принципу зв'язку і взаємообумовленості явищ і т.п. Загальна соціологічна теорія відображує визначальні тенденції становлення і функціонування соціальних спільнот, роль і місце в цих процесах людини як істоти соціальної.

• Теорії середнього рівня (спеціальні соціологічні теорії), що є своєрідним ланцюгом між теоретичною соціологією і конкретно-соціологічними дослідженнями. Він застосовується для дослідження того чи іншого соціального інституту, соціального явища, сфер життєдіяльності людей, тобто там, де емпіричні дослідження вимагають теоретичного обґрунтування і відповідного аналізу. Спеціальні соціологічні теорії досліджують розвиток і відтворювання людиною окремих соціальних спільнот, уточнюють положення загальної соціологічної теорії відносно окремих видів, механізмів соціальної взаємодії.

Розрізняють три види спеціальних соціологічних теорій:

- теорії, які вивчають закони розвитку і відтворювання соціальних спільнот (соціологія міста, села, етносоціологія тощо);

- галузеві соціологічні теорії, які вивчають закономірності і механізми життєдіяльності спільнот в окремих сферах (економічна соціологія, соціологія праці і управління, соціологія політики і т.п.);

- теорії, які аналізують окремі елементи соціального механізму (теорія соціального контролю, соціальної активності, соціологія організації, теорія комунікацій і т.п.).

Саме спеціальні соціологічні теорії здійснюють перехід від загальних концептуальних понять до операціоналізації, завдяки чому можна вимірювати процеси. Наприклад, щоб досліджувати ефективність телебачення, треба перейти від загальних понять суспільної свідомості, духовного життя до понять спеціальних соціологічних теорій: телевізійна аудиторія, зацікавленість, задоволеність, а потім розробити систему показників, індикаторів.

• Емпіричний або прикладний рівень соціологічних знань застосовується там, де емпіричні дослідження не вимагають всебічного теоретичного обґрунтування і аналізу, наприклад, у вивченні мотивів поведінки в малих групах, визначенні рівня соціальної напруженості в трудовому колективі, виявленні думки людей з тієї чи іншої проблеми тощо. Конкретно-соціологічний аналіз — це емпіричні соціологічні дослідження і узагальнення соціальних фактів, це теорія, методика і техніка конкретно-соціологічних досліджень. Конкретно-соціологічний аналіз являє собою вимірювання конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, понять, які дають загальна соціологічна і спеціальні соціологічні теорії.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Розкрийте основні підходи до методології і логіки наукового дослідження.

2. Дайте характеристику основних тенденцій розвитку соціального пізнання і особливостей розвитку соціології в сучасних умовах.

3. Розкрийте зміст соціокультурного контексту соціологічного дослідження.

4. Здійсніть порівняльні характеристику основних підходів до структури соціологічного знання.

Практичне заняття 2

Види соціологічних досліджень

План

1. Теоретичні, емпіричні, фундаментальні та прикладні соціологічні дослідження.

2. Розвідувальні, описові, аналітичні та експериментальні дослідження.

3. Кількісна та якісна стратегії дослідження.

Основні теоретичні відомості

Соціологічні дослідження можна класифікувати за різними основами. За спрямованістю на розвиток теорії чи практики – на фундаментальні й прикладні; за типом принципового плану дослідження та наявних знань про об’єкт дослідження - на розвідувальні, описові, аналітичні та експериментальні дослідження. В залежності від обраної стратегії дослідження їх відносять до кількісних або якісних.

Виділяють також дослідження одноразові та повторні (у т. ч. моніторингові, лонгітюдні та порівняльні). Можна також класифікувати соціологічні дослідження в залежності від основного методу збору інформації ( здійснені за допомогою опитування, аналізу документів, спостереження або експерименту) або від способу відбору одиниць спостереження (суцільні та вибіркові). Виділяють також такі види досліджень:

В залежності від характеру дослідницьких завдань.

Фундаментальне: аналіз соціальних закономірностей, тенденцій.

Прикладне: розробка шляхів вдосконалення конкретних соціальних об’єктів.

Комплексне: поєднує в собі фундаментальні та прикладні завдання.

В залежності від типу логічної задачі.

Пошукове: пошук дослідницьких проблем.

Пілотажне: апробація методик, інструментарію.

Описове: опис структурних елементів об’єкту.

Експериментальне: виявлення причинно-наслідкових зв’язків.

Прогностично-інженерне: складання прогнозів, програм вдосконалення.

В залежності від відношення до об’єкта дослідження:

Монографічне: об’єкт досліджується як представник класу подібних об’єктів.

Порівняльне: порівняння різних об’єктів, або тих же в різний час.

Панельне: два та більше разів, вибіркову сукупність складають ті ж особи.

Трендове: два та більше разів без вимоги збереження попередньої вибірки.

Незалежно від типу, будь-яке соціологічне дослідження повинне відповідати чотирьом головним критеріям: емпіричному, теоретичному, кумулятивному та об’єктивному.

Емпіризм у процесі пізнання соціальної реальності означає, що засадовими стосовно цього пізнання є принципи спостереження та каузальності. Всі знання, що їх отримує людина, є результатом спостереження, а дані спостереження становлять цінність, якщо вони дозволяють зробити висновок про причини спостережуваних явищ або про причинну залежність явищ.

Доповнення емпіризму теоретичним аналізом означає, що будь-яке наукове соціологічне дослідження, спираючись на дані спостереження та знання різного роду залежностей, у логічно обґрунтованій формі дозволяє розкрити закономірний характер досліджуваних зв’язків та відносин у системі певного соціального об’єкта і здійснити на цій підставі типологізацію всієї системи соціальних об’єктів, які мають такі самі соціальні риси, що й досліджуваний об’єкт.

Кумулятивність соціологічного дослідження — це поглиблення, розширення або доповнення теоретичних знань про досліджуваний об’єкт.

Знання є істинним, якщо воно не залежить від волі та свідомості людей і є об’єктивним відображенням об’єктивної соціальної реальності. Якщо в процес дослідження включаються етичні оцінки при відборі фактів, то принцип об’єктивності порушується і дослідження набуває рис суб’єктивізації. Наукове знання у цьому випадку замінюється соціальною апологетикою.

Основні поняття: типологія та класифікація соціологічних досліджень, якісна та кількісна стратегії дослідження.

Література: [4], [7], [9], [10], [11], [13].

Теоретичні, емпіричні, фундаментальні та прикладні соціологічні дослідження

Соціологічні дослідження залежно від завдань, які вони розв’язують, та використовуваних методів поділяються на теоретичні та емпіричні, фундаментальні та прикладні.

До емпіричного знання належить фактуально фіксоване знання, а до теоретичного - знання універсальне. Хоча виокремлення в соціології цих двох типів дослідження є вельми умовним. Як і всі науки, соціологія є наукою емпіричною, тобто спирається на факти. Вивчення фактів, їх спостереження є першочерговим елементом методу соціології.

Водночас соціологія є наукою теоретичною, оскільки перед нею стоять завдання переходу від знання фактуально фіксованого до знання універсального. Теоретичне соціологічне знання спирається на емпіричне.

Емпіричні дослідження можуть бути як фундаментальними, так і прикладними. Фундаментальні соціологічні дослідження ставлять собі за мету розвиток та вдосконалення наукових уявлень про досліджуваний предмет. Прикладні дослідження спрямовані на розв’язання певної конкретної соціальної проблеми.

На підставі теоретичного та емпіричного вивчення різних соціальних систем соціологія може давати цінні практичні рекомендації та обґрунтовані прогнози. Практична реалізація рекомендацій постає як соціально-інженерна функція (соціальна інженерія) соціологічного знання.

В соціології, як і у будь-якій іншій науці, прикладний аспект не існує без фундаментального. Будь-яке прикладне дослідження не тільки слугує розв’язанню безпосередньо посталих перед ним завдань, але й робить новий внесок у загальну сукупність соціологічнго знання.

Емпіричне та теоретичне соціологічне дослідження, здійснюване на підставі наукових теоретичних принципів, постає як певні етапи в отриманні прикладного соціологічного знання. Прикладне соціологічне знання, в свою чергу, слугує розвиткові теорії і має безпосередній вихід у практику. Теоретична соціологія та практична соціологія, базуючись на емпіричних соціологічних дослідженнях, не протистоять одна одній, а являють собою нерозривну діалектичну єдність.

Розвідувальні, описові, аналітичні та експериментальні дослідження

Вибір плану дослідницької роботи, а отже і зміст її окремих різновидів визначається змістом головної гіпотези дослідження. Залежно від цього й розробляють загальну стратегію.

Перший варіант - це коли недостатнє знання об’єкта та предмета дослідження не дозволяє взагалі сформулювати будь-яку гіпотезу. У такому разі дослідження має відбуватися за так званим розвідувальним планом. Його метою є виявлення проблем і формулювання гіпотез.

Другий варіант - це описове дослідження. Його обирають у тому разі, коли знань про об’єкт дослідження достатньо для висування описової гіпотези. Метою дослідження за цим планом є якісно-кількісне описання об’єкта, його головних властивостей та станів. У результаті реалізації цього плану дослідження здійснюється класифікація отриманих даних та описання предмета дослідження.

Прийняття наступного варіанту плану дослідження пов’язане з наявністю даних для формулювання пояснювальної гіпотези. План, ухвалений на її підставі, називають аналітичним або аналітико-експериментальним. Тут метою дослідження є виявлення функціональних і причинних взаємозв’язків, а також прогноз розвитку того чи того процесу.

Існує ще один різновид стратегічного плану дослідження - повторно-порівняльний. Його назва вказує, що об’єкт вже вивчали у минулому за методикою, яка дозволяє порівняти наявні дані з результатами планового дослідження, або дослідження здійснюється за однією методикою у різних регіонах, або на різних об’єктах, що дає змогу встановити спільність і специфіку досліджуваних спільнот.

Кількісна та якісна стратегії дослідження

В соціології існує дві дослідницькі стратегії і, відповідно, два головних класи методів збору соціологічної інформації: кількісні та якісні. Питання про використання та можливості цих двох груп методів пов’язане з розумінням самого предмету соціології: або це наука, що спрямована на дослідження надіндивідуальних структур, що складають суспільство, або вона вивчає повсякденне життя людей та ті смисли, які люди надають своїм діям. В першому випадку адекватним є використання кількісних методів збору інформації, в другому - якісних. Це з точки зору методології, на практиці ж сьогодні в межах одного дослідницького проекту дуже часто застосовують обидва класи методів збору, що взаємодоповнюють один одного.

Ведучи мову про співвідношенні кількісних і якісних методів у соціологічних дослідженнях, слід підкреслити, що, якщо кількісні методи націлені на виявлення кількісних ознак соціальних процесів, то якісні методи звернені на якісний бік (сутність) цих процесів.

Кількісні методи ставлять у центр розгляду загальні закономірності, у яких зі складної феноменології окремих випадків виводяться повторювані чи загальні ознаки. Тим самим у на відміну від якісних методів не враховується одиничне і особливе у предметі дослідження та ситуації.

Слід сказати, що і ті, і інші методи не суперечать, а, навпаки, доповнюють одне одного. Проте, мета їх використання в соціальних дослідженнях різна. Кількісним методам віддається перевага в традиційних соціологічних емпіричних дослідженнях, якісним — під час використання феноменологічногого принципу аналізу соціальної реальності.