Міністерство освіти і науки україни

ГОРЛІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Методичні вказівки до вступно-фонетичного курсу з німецької мови як другої іноземної

ДЛЯ СТУДЕНТІВ II-III КУРСІВ ФАКУЛЬТЕТІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Видавництво гдпіім-2007 міністерство освіти і науки україни

ГОРЛІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВСТУПНО-ФОНЕТИЧНОГО КУРСУ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

ЯК ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ II-III КУРСІВ

ФАКУЛЬТЕТІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Затверджено на засіданні

кафедри романо- германських мов

(протокол № від 2007)

Видавництво гдпіім Горлівка- 2007

УДК 82.07

ББК Ш 81.432.4.-2

К 60

К 60 Колеснікова Л.І. Максименко Н.А.

Методичні вказівки до вступно-фонетичного курсу з

німецької мови як другої іноземної для студентів ІІ-ІІІ

курсів факультів іноземних мов. – Горлівка: Видавництво

ГДПІІМ, 2007.-108с.

Методичні вказівки містять комплекс вправ, які орієнтовані на оволодіння звуковою будовою німецької мови, на формування у студентів навичок письма та усного мовлення. Методичні вказівки побудовані на доступному лексичному та граматичному матеріалі, який є найбільш уживаним в усному та писемному мовленні.

Рецензент: зав. кафедри другої іноземної мови, канд. пед. наук,

доцент Н.С. Форкун

Друкується за рішенням Вченої Ради Горлівського державного

педагогічного інституту іноземних мов

(протокол № від 2007)

Колеснікова Л.І., Максименко Н.А., 2007

ЗМІСТ

Вступ

Алфавіт

Вступно-фонетичний курс

УРОК 1

Фонетика: Основні особливості німецьких приголосних та голосних, фонеми [α:], [а]. Сильний приступ голосного. Приголосні [f, s, t, d, b, g, v, z], фонема [ts]. Правила правопису іменників.

Граматика: Відмінки. Відмінювання означеного та неозначеного артиклей. Числівники від 0 до 12.

УРОК 2

Фонетика: Фонеми [p, k, , m, n ]. Голосні [ i, u: , υ ]. Редукований голосний [ә]. Наголос у простих і сладних словах. Види складів. Асиміляція. Правила правопису.

Граматика: Дієслово. Загальні відомості. Особові займенники. Відмінювання дієслів у Präsens. Просте розповідне речення. Числівники від 13 до 20.

УРОК 3

Фонетика: Фонеми [r, Ŗ, ɐ].Фонема [h].Голосний [i:].Фонеми [l,η]. Гемінація.

Граматика: Вживання артикля. Наказовий спосіб. Відмінювання дієслова “haben” у Präsens. Порядок слів у розповідному реченні.

Мікротексти.

УРОК 4

Фонетика: Фонеми [ e:, ε, ε: ]. Фразовий наголос і фразове

членування речення.

Граматика: Вживання артикля. Відмінювання дієслова “sein” в Präsens. Складений іменний присудок. Питальне речення з питальним словом. Звернення. Числівники від 21 до 30.

Словотвір: Суфікс іменників - in.

Мікротексти.

УРОК 5

Фонетика: Загальна характеристика німецьких дифтонгів. Правила читання.

Граматика: Відмінювання іменників. Вказівні займенники. Вживання артикля. Рамочна конструкція. Числівники: назви десятків.

Словотвір: Суфікс іменників - er, суфікс прикметників - isch. Словоскладання.

Текст: “Die Geschwister”.

УРОК 6

Фонетика: Фонеми [ j, ς ].

Граматика: Заперечення nicht, kein. Підтвердження ja. Заперечення nein. Порядок слів у питальному реченні без питального слова. Порядкові числівники.

Словотвір: суфікс – chen.

Мікротексти.

УРОК 7

Фонетика: Фонеми [ o: ,  ]. Глухий приголосний [ x ]. Правила читання.

Граматика: Утворення множини іменників. Особливі форми утворення множини іменників. Множина омонімів. Зворотній порядок слів. Вживання doch у відповіді.

Словотвір: суфікс – ung.

Текст: “Thomas und Olaf sind Studenten”.

УРОК 8

Фонетика: Фонеми [ y: , y ]. Правила переносу в німецькій мові.

Граматика: Прислівні займенники.

Словотвір: словоскладання із сполучними елементами – (e)n, -s. Суфікси – ig, - lich.

Текст: “Die Prüfung in Englisch”

УРОК 9

Фонетика: Фонеми [ ø: , œ]. Африката [ t ].Правила читання.

Граматика: Модальні дієслова. Відмінювання модальних дієслів у Präsens.

Словотвір: Словоскладання. Сполучні елементи – er, - s.

Текст: “Ihre Wohnung”.

УРОК 10

Фонетика: Фонеми [ pf ]. Фонема [ ʒ ]. Голосні [ ǐ, ǔ ]. Правила читання.

Граматика: Відмінювання особових займенників. Безособовий займенник. Неозначено-особовий займенник. Порядок слів у реченнях, які містять пряму мову.

Словотвір: Словоскладання. Суфікси – er, -ier.

Текст: “Wie verbringt man seine Freizeit”.

Вступ

Німецька мова належить до великої групи індогерманських мов, а в її межах до германських мов, і споріднена з датською, норвежською та шведською, з нідерландською і фламандською, а також англійською мовами. Утворення спільної літературної мови бере свій початок з перекладу Біблії Мартіном Лютером.

Німецька мова є рідною мовою населення Німеччини і Австрії, північної та центральної (німецької) частини Швейцарії, східних провінцій Франції (Ельзаса та Лотарингії), більшої частини Люксембургу, Ліхтенштейну, а також німецьких національних меншин, які мешкають у країнах східної Європи, північної та південної Америки. Загальне число розмовляючих німецькою мовою досягає 117 млн. людей. Майже кожна десята книга, що видається у світі, написана німецькою мовою. Серед мов, з яких перекладають, німецька мова після англійської та французької займає третє місце, проте німецька є мовою, на яку найбільше перекладають.

Німецька мова є офіційною мовою в семи країнах. В Німеччині, Австрії та Ліхтенштейні вона є єдиною офіційною мовою. В таких країнах як Швейцарія та Люксембург німецька мова є рівноправною з іншими державними мовами. В Бельгії та Італії вона є регіональною.

В Австрії та Німеччині німецька мова існує в трьох формах: літературна мова – розмовна мова – діалект. Але мова, якою розмовляють в Австрії, дуже відрізняється від літературної німецької мови. Існує багато австріацизмів – слів, які використовують тільки в Австрії і розуміють їх тільки там.

Для Швейцарії характерна опозиція: діалект – літературна мова. Однорідні за своїм походженням верхньоалеманські діалекти Швейцарії утворюють мову повсякденного спілкування (Schwyzertütsch). Швейцарський варіант має цілий ряд орфоепічних та орфографічних, граматичних та лексико-семантичних особливостей, які відрізняються від німецької літературної норми.

Літературна німецька мова визначається терміном "Нochdeutsch" (верхньонімецький). Цей термін служить для позначення місцевих діалектів південної, більш підвищеної частини Німеччини в протилежність діалектам північнонімецької низовини, які об’єднуються під назвою "Niederdeutsch" (нижньонімецький). Границя між верхньонімецькими та нижньонімецькими діалектами проходить по лінії Дюссельдорф (на Рейні) – Магдебург (на Ельбі) – Франкфурт (на Одері).

За діалектом і вимовою у більшості німців можна визначити, з якої місцевості вони походять. Якщо, наприклад, фриз або мекленбуржець і баварець будуть розмовляти на своєму чистому діалекті, то вони мали б великі труднощі зрозуміти один одного.

У 1898 році спеціальна комісія німецьких фонетистів і театральних діячів виробила кодекс правил сценічної вимови (так званий Bühnendeutsch або Bühnenaussprache), що сприяло становленню та поширенню норм літературної вимови.

Нижньонімецька мова залишається в розмовному вжитку народних мас. В літературних творах вона використовується переважно для характеристики персонажів низького походження або комічного амплуа. У кінці ХVІІ ст. її починають звати Plattdeutsch ("мова німецької низини") і водночас "низька мова, мова простолюду", на відміну від "Hochdeutsch" – "високої мови, мови освічених людей". Наряду з літературною нормою німецька мова існує в трьох формах: звичайна мова – напівдіалекти – діалекти.

Слово "німецький" з’явилось у VІІІ ст. і спочатку означало лише мову, якою розмовляли у східній частині імперії франків, а потім перейшло на її носіїв. Слово "Deutsch" походить від прикметника "diutisk" – „народний”, від давньоверхньонімецького "diot" – народ. Вперше воно зустрілося в латинській формі як "theodiscus" в 778 році в значенні "народна мова" в протилежність латинській мові.

1 серпня 1998 року вступили в силу нові правила правопису. Перехід до цих правил здійснюється з 1 січня 2005 року, старі правила вважаються помилковими.

Das Deutsche Alphabet A a [ ’a: ] N n [ ’εn] B b [ be:] O o [ ’o:] C c [ tse:] P p [ pe:] D d [ de:] Q q [ ku:] E e [ ’e:] R r [ ’εr] F f [ ’εf] S s [ ’εs] G g [ ge:] T t [ te:] H h [ ha:] U u [ ’u:] I i [ ’i:] V v [ fao] J j [ jt] W w [ ve:] K k [ ka:] X x [ ’iks] L l [ ’εl] Y y [ ’ypsiln] M m [ ’εm] Z z [ tsεt] Ä ä [ ε:] [ a – Umlaut ] Ö ö [ ø:] [ o – Umlaut ] Ü ü [ y: ] [ u – Umlaut ] Diphtonge 1. ei, ai [ ае ] mein, Mai 2. au [ ао ] Haus, Baum 3. eu, äu [ ø ] Deutsch, läuft