- •Лекція №5
- •1. Нейтрон. Його будова, види, функції. Роль глії у функціонуванні нейронів.
- •2. Синапси цнс. Їх види, будова, механізм передачі інформації.
- •3. Нейромедіатори і їх види
- •1. Холінергічні (медіатор – ацетилхолін)
- •2. Адренергічні (медіатор – норадреналін)
- •4. Збудження і гальмування в цнс.
- •5. Види центрального гальмування
- •6. Інтегративна функція цнс:
- •7. Координаційна функція цнс:
6. Інтегративна функція цнс:
- конвергенція
- дивергенція
- сумація
- іррадіація збуджень
Інтеграція – це узгодження і об’єднання діяльності різних систем в єдине ціле.
Встановлено ряд загальних законів, які об’єднують різні системи в єдине ціле – це принципи:
1. Конвергенція – імпульси, які приходять в ЦНС, можуть сходитись до одних і тих же рухових нейронів.
3. Сумація збудження при тривалому і частому надходженні подразників підпорогової сили – ці подразнення накопичуються і проявляються залпом відповідної реакції. Наприклад, ефект чихання. |
2. Дівергенція – це здібність нейрона встановлювати чисельні зв’язки з іншими нейронами. Звідси, одна й таж нервова клітина приймає участь в різних нервових процесах і реакціях, котролювати інші нейрони, тобто, кожен нейрон може забезпечувати розповсюдження імпульсів – іррадіацію збудження. Дівергенція більш типова для чутливого відділу ЦНС 4. Іррадіація збудження – нервові імпульси при потраплянні в ЦНС при сильному і тривалому подразненні рецепторів викликають збудження не тільки рефлекторного центра, але й інших нервових центрів. |
7. Координаційна функція цнс:
- реципронна іннервація
- принцип домінанти
- принцип кінцевого шляху
Координація – це узгоджувальна взаємодія окремих рефлексів з метою пристосування до умов існування. (Який рефлекс в першу чергу, який в другу, в третю…).
Принцип реципронності. Суть цього принципу полягає в тому, що при збудженні одних нервових центрів діяльність інших може галмуватись.
Цей принцип реципронності був показаний на діяльності м’язів антагоністів – згинаючій і розгинаючій.
Принцип загального кінцевого шляху. Чутливих нейронів набагато більше ніж рухових, й тому різні аферентні шляхи зводяться до загальних вихідних шляхів.
Принцип зворотнього зв’язку. При скорочені скелетних м’язів подразнюються їх пропріорецептори, які посилають імпульси в ЦНС, які контролюють силу та інші характеристики м’язового скорочення.
Принцип домінанти лежить в основі узгоджувальної діяльності організму.
Домінанта – тимчасово пануюче вогнище збудження в ЦНС, яке визначає характер відповідної реакції організма на зовнішнє і внутрішнє подразнення.
Ухтомський винайшов, що подразнення аферентного нерву, звичайно ведучого до скорочення м’язів кінцівок при переповненому у тварини кишківнику, визиває акт дефекації. В даному випадку центр дефекації гальмує рухові центри, а центр дефекації починає реагувати на сторонні для нього сигнали.
Властивості домінантного центру збудження
І – підвищена збудливість. Його нейрони мають високу збудливість, що сприяє надходження до них збуджень з інших центрів.
ІІ – здібність до сумації. За рахунок цих імпульсів активність домінанти ще більше збільшується, а діяльність інших центрів гальмується.
ІІІ - стійкість і інертність. Збудження характеризується стійкістю і інертністю, тобто зберігається після дії стимулу.
Вважають, що в кожний момент життя виникає домінантне вогнище збудження, яке підкоряє собі діяльність всієї НС і визначає характер пристосувальних реакцій. Формування умовних рефлексів та їх гальмування також зв’язане з наявністю домінуючого вогнища збудження.
Безумовні рефлекси:
1. Це прості дії, які здійснюються через нижчі відділи ЦНС (спинний, довгастий мозок, підкоркові центри)
2. Число БР невелике (смоктання, ковтання, чхання)
3. Якщо зовнішнє середовище постійно не змінювалось би, то для виживання живої істоти було б достатньо одних БР.
Особливості умовних рефлексів:
1. Виникають у процесі індивідуального життя
2. Їх треба час від часу підкріплювати (без підкріплювання вони можуть затухати і зникати)
3. УР тимчасові і непостійні
4. УР більш тонко і більш досконало пристосовують організм у боротьбі за існування
Безумовні рефлекси |
Умовні рефлекси |
1. Вроджені
|
1. Набуті в процесі індивідуального життя |
2. Спадково передаються
|
2. Сподково не передаються |
3. Більшість їх функціонують відразу після народження (клювальний рефлекс у птахів, смоктальний – у ссавців) |
3. Не функціонують відразу після народження |
4. Формуються і реалізуються за жорстокою генетичною програмою |
4. Не формуються і не реалізуються за жорстокою генетичною програмою |
5. Ці рефлекси є видовими, притаманні даному біологічному виду |
5. Є індивідуальними |
6. Є постійними і зберігаються на протязі всього життя |
6. Непостійні, можуть виникати і можуть зникати |
7. Не потребують спеціальних умов і здійснюються за принципом стимул - відповідь |
7. Потребують спеціальних умов, а саме: - поєднання в часі зовнішнього подразника, сприйнятого корою (звук, світло) зі здійсненням БР їжі - індиферентний подразник (звук, світло) повинен діяти раніше БР їжі - відсутність відволікаючих сторонніх подразників - бадьорий стан кори (дієздатний стан ВНД) - БУ подразник повинен бути сильніше умовного |
8. Здійснюються за рахунок нижніх відділів ЦНС (спинний, довгастий мозок, підкоркові ядра) |
8. Здійснюються за рахунок вищих відділів ЦНС (кори великого мозку) |
9. Зберігаються після видалення кори |
9. Не зберігаються після видалення кори |
10. Виникають у відповідь на адекватний подразник і діють на визначні рецепторні поля (при потраплянні їжі в ротову порожнину виділяється слина) |
10. Можуть вироблятися на подразнення будь якого рецепторного поля і є продуктом діяльності кори (слина виділяється на умовний звуковий подразник) |
11. УР мають сигнальне (пристосувальне) значення для організму, вони попереджують про небезпеку. Гальмування веде до пригнічення УР |