2. Синапси цнс. Їх види, будова, механізм передачі інформації.

В ЦНС нервові клітини зв’язані між собою за допомогою синапсів.

Синапс – це місце контакту двох нейронів. Це спеціалізована структура, яка забезпечує передачу нервового імпульса.

Одне нервове волокно може утворювати до 10 000 синапсів на багатьох нервових клітинах.

Структура синапса центральних нейронів також складається з трьох елементів:

1-2. Пре і постсинаптичних мембран і

3. Синаптичної щілини

Види синапсів

І – по виду контакту:

1. Аксосоматичні – з аксона на тіло клітини

2. Аксодендритичні

3. Аксоаксональні

4. Дендродендричні

5. Соматодендричні

6. Дендросоматичні

Функціонують синапси ЦНС по таким же принципам, як і нервово-м’язові синапси.

ІІ – по розташуванню:

1. Нерво-м’язовий

2. Міжнейронні

3. Нейрокапілярні (нейросекреторні – нейросекрет потрапляє в капіляри)

3. Нейромедіатори і їх види

Передача нервового збудження здійснюється за допомогою медіаторів.

Залежно від хімічної природи їх поділяють на чотири групи:

1. Аміни (ацетилхолін, норадреналін, дофамін, серотонін)

2. Амінокислоти (гліцин, глютамін, ГАМК та інші)

3. Пурини та нуклеотиди (АТФ)

4. Нейропептиди (вазопресин та інші)

За функціональними властивостями медіатори ЦНС поділяються на:

• збуджувальні (1 гр.)

• гальмівні (2 гр.)

• модулюючі

Під дією нервового імпульсу відбувається:

1. Деполярізація закінчень нервового волокна

2. Внаслідок чого медіатор потрапляє в синаптичну щілину, зв’язується з рецепторними білками постсинаптичної мембрани – у ній виникає або збуджувальний, або гальмівний постсинаптичний потенціал

ІІІ – по механізму передачі сигналів:

1. Електричні – потенціал дії потрапляє через білкові міжклітинні канали в постсинаптичну мембрану без згасання і викликає її деполяризацію (постсинаптичної мембрани). Зустрічається рідко

2. Хімічні (медіатори). Частіше вплив одного нейрона на другий здійснюється хімічним шляхом.

ІV – по нейрохімічному ознаку:

1. Холінергічні (медіатор – ацетилхолін)

2. Адренергічні (медіатор – норадреналін)

Синапси ЦНС, особливо їх постсинаптична мембрана, є місцем застосування не тільки медіаторів, але й багатьох інших біологічно активних сполук, ядів, лікарських препаратів.

4. Збудження і гальмування в цнс.

Збудження і гальмування – універсальні процеси нервової діяльності.

Нервова діяльність:

Вища (ВНД) – це діяльність вищих відділів ЦНС (кора великого мозку), яка забезпечує пристосування поведінки людини до змінних умов зовнішнього середовища. Її функція – здійснювати складні рефлекторні реакції.

Нижча – регулюю взаємодію органів всередині організму. Її структура: підкоркові ядра стовбур мозку спинний мозок Здійснюють вроджені рефлекторні реакції

Збудження – це форма відповідної реакції на дію подразника зовнішнього і внутрішнього середовища, яке супроводжується генерацією розповсюджуючого потенціалу дії, і визначається зміною рівня фізіологічної активності.

Гальмування – зменшення, або повне припинення відповідної реакції на подразнення. В ЦНС гальмування – активний процес, а не втомлення нервових центрів. Воно зв’язане з існуванням гальмівних нейронів, які пригнічують активність нейронів, які вони іннервують (вставні нейрони Реншоу, а в мозочку нейрони Пурпіньє). Процес гальмування обмежовує потраплянні нервових імпульсів до еферентних нейронів, які мають визначне значення для координації діяльності ЦНС, звільняють її від переробки несуттєвої інформації.

Взаємодія процесів збудження й гальмування забезпечує складну діяльність НС і узгоджену діяльність всіх органів людського тіла.

А. Збуджувальні синапси і їх медіатори

Медіаторами збудливих синапсів є ацетилхолін, норадреналін, серотонін.

В збудливих синапсах під дією медіаторів:

1. Підвищується проникливість постсинаптичної мембрани для іонів Na+

2. Викликаючи деполяризацію мембрани і ПД збуджуючий постсинаптичний потенціал.

Б. Механізм та закономірності передачі збудження в центральних синапсах.

Виділення медіатора з міхурців пресинаптичної мембрани відбувається під дією ПД.

Медіатор на постсинаптичній мембрані з’єднується з відповідними рецепторами і відкриваються канали для іонів Na+, це призводить до зміни зарядів (деполяризації) мембрани – виникненню місцевого потенціалу – збудливий постсинаптичний потенціал.

В. Поняття про збудливий постсинаптичний потенціал, параметри, фізіологічна роль.

а) Збудливий постсинаптичний потенціал

б) Деполярізація не досягає критичного рівня

в) результат сумації

Під впливом одного ПД, що прийшов до синапсу, рівень деполяризації (величина ЗПСП) є підпороговим, тобто недостатнім, щоб вчинити ПД на постсинаптичній мембрані. Генерація відбувається в результаті ЗПСП.

Вцілому, вказані механізми загальні і для нервово-м’язових, і центральних синапсів. Однак синапси ЦНС відрізняються від нервово-м’язових тим, що їх постсинаптична мембрана вміщує не тільки хемозбудливі, але й електрозбудливі канали.

Внаслідок цього, перехід локального постсинаптичного потенціалу в ПД відбувається в самій постсинаптичній мембрані в результаті процесів сумації.