уМіністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

Кафедра анатомії та фізіології людини

Лекція

Змістовий модуль Фізіологія збудливих тканин

Тема 1. Вступ. Предмет, її завдання і мета, основні поняття.

1. Поняття про фізіологію як науку. Предмет науки.

Методи дослідження Фізіологія - це наука про функції й механізми діяльності клітин, тканин, органів, систем і всього організму в цілому. Фізіологічна функція - це прояв життєдіяльності, що має пристосувальне значення.

Фізіологія як наука нерозривно пов'язана з іншими дисциплінами. Вона базується на знаннях фізики, біофізики й біомеханіки, хімії й біохімії, загальній біології, генетики, гістології, кібернетики, анатомії. У свою чергу, фізіологія є основою медицини, психології, педагогіки, соціології, теорії й методики фізичного виховання. У процесі розвитку фізіологічної науки із загальної фізіології вычленились різні її частки розділи:

фізіологія праці, фізіологія спорту, авіакосмічна фізіологія, фізіологія підводної праці, вікова фізіологія, психофізіологія й ін.

Загальна фізіологія являє собою теоретичну основу фізіології спорту. Вона описує основні закономірності діяльності організму людей різного віку й статі, різні функціональні стани, механізми роботи окремих органів і систем організму і їхньої взаємодії. Її практичне значення складається в науковому обґрунтуванні вікових етапів розвитку організму людини, індивідуальних особливостей окремих людей, механізмів прояву їх фізичних і розумових здібностей, особливостей контролю й можливостей керування функціональним станом організму. Фізіологія розкриває наслідки шкідливих звичок у людини, обґрунтовує шляхи профілактики функціональних порушень і збереження здоров'я. Знання фізіології допомагають педагогові й тренерові в процесах спортивного добору й спортивної орієнтації, у прогнозуванні успішності змаганнях спортсмена, у раціональній побудові тренувального процесу, у забезпеченні індивідуалізації фізичних навантажень і відкривають можливості використання функціональних резервів організму.

Фізіологія - наука експериментальна. Знання про функції й механізми діяльності організму побудовані на досвідах, проведених на тварин, спостереженнях у клініці, обстеженнях здорових людей у різних експериментальних умовах. При цьому відносно здорової людини потрібні методи, не пов'язані з ушкодженнями його тканин і проникненням в усередину організму - так звані неінвазивні методи.

У загальній формі фізіологія використовує три методичних прийоми досліджень: спостереження або метод «чорного ящика», гострий досвід і хронічний експеримент.

Класичними методами досліджень були методи подразнення окремих частин або цілих органів, в основному які використовувалися в досвідах на тваринах або під час операцій у клініці. Вони давали приблизне уявлення про функції вилучених або подразнених органів, і тканин організму. Щодо цього прогресивним методом дослідження цілісного організму з'явився розроблений И. П. Павловым метод умовних рефлексів.

У сучасних умовах найпоширенішими є электрофізіологичні методи, що дозволяють реєструвати електричні процеси, не змінюючи поточної діяльності досліджуваних органів і без пошкодження покривних тканин - наприклад, електрокардіографія, электроміографія, электроенцефалографія (реєстрація електричної активності серця, м'язів і мозку). Розвиток електроніки дозволяє передавати ці одержувані записи на значні відстані, а комп'ютерні технології й спеціальні програми - забезпечують тонкий аналіз фізіологічних даних. Використання фотозйомки в інфрачервоних променях (тепло-бачення) дозволяє виявити найбільш гарячі або холодні ділянки тіла, які спостерігали в стані спокою або в результаті діяльності, за допомогою так званої комп'ютерної томографії, не розкриваючи мозку, можна побачити морфофункціональні його зміни на різній глибині. Нові дані про роботу мозку й окремих частин тіла дає вивчення магнітних коливань. Статистичні методи. Всі кількісні показники й всі наукові висновки носять у фізіології статистичний характер, тобто відбивають найбільш імовірне протікання подій або найбільш імовірний рівень вимірюваного показника. Розроблено спеціальні математичні прийоми, які засновані на теорії імовірності й називаються статистичними методами.