Читець 4 Євгенія Соболєва

Ще вчора, напевне, не зміг би ніхто

Сказати, що ви – войовничі солдати,

Але Батьківщина проводить АТО,

То ж осторонь гріх патріотам стояти.

Серця і кордони шматують кати –

Запроданці лих, кровні родичі горю.

Із наших земель їх потрібно змести,

Бо ми стоїмо за Вітчизну і волю.

Ще вчора ви мали у мріях авто,

Кохали, сиділи із другом за пивом…

Та світ розділився межею «АТО»,

І мирне життя стало казкою-дивом.

В руках – автомати, а ніч не для снів,

З ріднею зв'язок вам усім в нагороду.

Тут зрадити друга ніхто б не посмів,

Бо шлях перемог – то єднання народу

Єднайся, країно! За волю вставай!

Ми спільного ворога зможем здолати.

Я вірю: зберем в Україні врожай

На щастя, добро і на успіх багатий.

Ведучий 1 Слова «Слава Україні – Героям слава» сьогодні набули нового змісту.

Ведучий 2 Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія. Просимо до слова наших гостей. _____________________________, скажіть декілька слів.

Виступ гостей

Ведучий 1 Отже, слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням: це вже віддання шани найкращим, тим, хто у найважливіший момент нашої держави не злякався і пішов захищати свою Батьківщину.

Читець 4

Хто бачив, як плаче дитина, Чекаючи батька з війни? Сьогоднішня це Україна. Сучасні це дітки війни. Як сонечко, всміхнена Настя! Нема і п’яти їй років. Уся, як веселка, від щастя. А рада ж яка! Нема слів! З війни повертається тато! Лиш руки його пам’ята. Як довго чекала й багато! Все снилось: в повітря зліта! Оце пам’ята дівча миле: Як батько її обіймав! Як руки ці дужі ловили Маленьку, коли підкидав... І стрімко вона по перону Назустріч рукам цим - летить! Он батько вже вийшов з вагону! Нарешті!..Ще трохи!..Ще ― мить!.. ...У матері сльози котились... Боєць на колінах стояв... ...Тих рук, що дитині все снились, Уже він по лікті не мав... А доня йому із сльозами: "Не плач,ти ― живий, не помер! У мене є руки й у мами: Твої будуть завжди тепер!" І плакали люто всі люди. Практично ридав весь вокзал. Ці "руки" ніхто не забуде, Що вкрав їх російський шакал!.. ...А батька дочка - обіймала... ...І сльози йому - витирала...

Читець 5 Колісник Діана

Можливо, знову загримлять гармати,

І танк зімне пшеницю на лану,

І буде плакать і журитись мати,

Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,

І хтось сльозу непрохану змахне,

А може, дехто втратить віру й силу,

Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я киснути не стану,

Хоч як не буде боляче мені,-

За нашу землю, дорогу, кохану,

Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,

За матерів, змарнілих у труді,

За наші верби довгополі,

За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і ниття –

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

Ведучий 2 Днями повернувся із зони АТО Роман Миколаїв, начальник департаменту освіти Хмельницької міської ради. Просимо Вас до слова, Романе Дмитровичу.

Виступ Миколаїва Р.Д.

Ведучий 1 Нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс, вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безимяні могили».

Відео «Свобода. Гідність. Єднання»

Ведучий 2 Наші солдати, якими сьогодні пишається весь народ, ніколи не дозволять здійснитися путінським планам. Бо в їхніх серцях горить вогонь любові до рідної землі і велика віра в перемогу.

Читець 6 Володя Анікін

Літо, спека і «бронік» четвертого класу,

Піт їдучий по шкірі у зоні АТО.

Захищаємо ми територію нашу

І окроплене кров’ю святе полотно.

Жовто-сині стяги в них - пшениця і небо,

- Україна і символи понад усе!

Тут АТО, чи війна, але в бій іти треба,

Східний вітер нещастя по світу несе.

Буде тиша і мир, але ще не сьогодні,

Вміло снайпер працює, доповнює «Град»,

Згасне свічка ― тоді до «Небесної сотні»,

Там уже у строю генерал і солдат.

Не жалійте, не плачте усе ж не даремно,

Хай вертаються швидше в міста голуби.

Як не ми, тоді хто?

Захищатиме землю?

Чоловіча робота ― було так завжди.

автор: Олексій Тичко

Ведучий 1 Ми знову запрошуємо до слова наших гостей. __________________________, будь ласка!

Виступ гостей

Ведучий 2 Шановні наші захисники! Шановні гості! Справжні українці, якими ми пишаємося! Гідність і Свобода для вас не просто слова. До Дня Свободи і Гідності ми хочемо подарувати вам обереги, зроблені своїми руками.

Вручення оберегів

Ведучий 1 Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми хочемо тут жити, а не вмирати! Ми не тільки не хочемо війни, а молимо Бога про те, щоб вона нарешті закінчилася. І свято віримо в це!»

«Молитва за Україну»

Ведучий 2 Програму підготували і провели: рада міського учнівського самоврядування «Нова генерація міста», зразковий художній колектив «Прес-клуб «Юний журналіст» Ідея Наталії Солтис. Ведучі ____________________________________________________________________

Ведучий 1 Дякуємо всім, хто був у цей день з нами! До нових зустрічей! І традиційне фото на згадку.