Сценарій
тематичної програми до Дня свободи і гідності в Україні
«Я хочу тут жити, а не вмирати»
Для лідерів міського учнівського самоврядування
21.11.2016р. 15.00
Палац творчості дітей та юнацтва
Куточок Слави ауд. №104
Звучить пісня Скрябіна «Я хочу тут жити, а не вмирати»(відеокліп)
Ведучий 1
“Боротьба не за щастя вже навіть іде — за життя!
Бо його забирають.
Нас Надія веде, нас ідея веде
За свободу для рідного краю.
Ведучий 2
Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..
Ведучий 1
Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!”
Ведучий 2 Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.
Ведучий 1 Сторінки історії України густо политі кров’ю її героїв. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, моя країна йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.
Читець 1: Кладочна Ілона
Сторіччями здригався мій народ
Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,
І мову як духовний наш оплот
Втирали в бруд прямісінько у душах.
Шевченко вмер. І Лесі вже нема.
Є незалежність. Є уже свобода.
І все одно ще темно від примар.
І все одно щось гірко труїть воду.
Ведучий 1 Здавалося б, все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом кривавих історичних подій. Та не так здавалося, як вже сталося. Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно?
Читець 1: В вогні та диму страдають міста моєї країни, які понищені, спалені. Але найбільше серце обливається кров’ю за сотні українських дочок і синів, які загинули від куль власної влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів.
«Небесна Сотня»…Юнаки, батьки і сестри
Їх імена мені ніколи не забути –
Вони ж за мене полягли,
Так як і ті, що захищали Крути.
Щемить у грудях, і душа болить
За долю мого рідного народу.
Але у серці іскра ще горить,
І не втрачаю віру у свободу.
Відеовірш «Віщий сон»
Ведучий 2 За три роки Україна прожила цілу історичну епоху.
Масштабні громадські протести в Україні, які почалися в листопаді 2013 року, здобули підтримку на всіх континентах, отримали досить влучну назву: Революція Гідності.
Ведучий 1 Давайте пригадаємо, як все було?
21 листопада 2013 року, тобто рівно 3 роки тому, студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Європейську Україну!
Ведучий 2 Спочатку – це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна – це Європа», «Ми вільні», «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.
Ведучий 1 А що ж було далі… А далі не підписання угоди про асоціацією.
21 листопада 2013 року, за кілька днів до Вільнюського саміту східного партнерства, Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. Розпорядження про це було офіційно оприлюднено Прем’єр – Міністром України Миколою Азаровим.
Крім того, Верховна Рада України вчасно не ухвалила євроінтеграційні закони, які були умовою підписання Угоди про асоціацію України з ЄС.
Ведучий 2 А далі – 24 листопада 2013 року відбувся найбільший мітинг опозиції за період президентського правління Януковича, колони мітингувальників розтягнулись на увесь Хрещатик.
Ведучий 1 Жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.
Читець 2 Лена Дерев’янко
Україно, ніч була студена,
На Майдані спала дітвора
І мовчала правдомовна сцена,
І дрімала ватра край Дніпра.
І тоді, мов армія Батия,
"Беркутів" нахлинула орда.
Вчув Донецьк і вчула Коломия
Крик дітей із Києва: - біда!
Беркутівці б'ють, як окупанти,
Ні, не так - ти маски з них зірви!-
Б'ють, як слуги панівної банди,
Як хахли - приспішники Москви!
Україно, мати моя вічна,
Не дивися: б'ють по голові,
Щоб твоя ялинка новорічна
На крові стояла, на крові!
Беркутівці б'ють! Киї гумові.
Кров твоєї дітвори тече,
Кров на твоїй пісні й твоїй мові -
Не впади! Схопися за плече
Українo, пам'яте сувора,
Не забудь же хлопців і дівчат,
Що заснули на майдані вчора,
І співали, як збудив їх кат. (автор:Дмитро Павличко)
Ведучий 1 А далі… А далі – покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини… Революція гідності!
(Відео 003 громадське тв)
Масово люди відгукнулися на заклик журналістів у соціальній мережі Фейсбук виходити на Майдан Незалежності. Станом на 28 листопада на всеукраїнський страйк вийшли десятків тисяч українських студентів. У ніч проти 30 листопада начальник МВС України в Києві Валерій Коряк віддав безпосередній наказ про застосування сили під час розгону Євромайдану в Києві. Близько 4 години ранку, коли на Майдані незалежності залишилося близько 400 протестувальників, площу оточили озброєні бійці «Беркуту» із двох областей України (Чернігівської і Луганської) і Автономної республіки Крим та силою витіснити людей з площі. Близько 5 ранку «Беркут» зачищав Хрещатик, б’ючи кийками та нецензурно лаючи присутніх там громадян. Події ночі 30 листопада обурили громадськість. О 12.30 дня люди зібрались на Всеукраїнське віче. Хода розтяглася від парку Шевченка до Майдану Незалежності. Так почалася революція гідності.
Відео про події на Майдані.
Ляпіс Трубецькой: Воїни світла, воїни добра
Ведучий 2 Перші криваві жертви від жорстокого режиму були у січні. Це – Сергій Нігоян - учасник і один з охоронців Євромайдану, вбитий 22 січня 2014 року під час подій на вулиці Грушевського в Києві. Громадянин України вірменського походження. Герой України.
відео з Сергієм Нігояном
Ведучий 1 Другим активістом, який загинув на Грушевського був Михайло Жізневський, громадянин Білорусі. Михайлові було 25 років. З Білорусі він емігрував до України в 2005 році з політичних мотивів. Жив і працював у Києві та Білій Церкві.
Ведучий 2 Також у середу, 22 січня 2014 з'явилася інформація про те, що в Бориспільському районі Київської області виявлено понівечене тіло, з головою, обмотаною скотчем. У вбитому родичі впізнали Юрія Вербицького.
Відео «Віщий сон»
(автор:Оксана Максимишин-Корабель)
Ведучий 1 Найбільша у новітній історії України трагедія сталася 20 лютого 2014 року. У цей день безжальні вбивці диктатора Віктора Януковича на Майдані Незалежності у Києві розстріляли понад сім десятків найкращих
синів нації. Нині усіх їх називають Небеснею сотнею.
Ведучий 2 Офіційно тих, хто до неї входить, 108. Найстаршому було 83 роки, наймолодшому лише 17. Про наймолодшого Героя Назара Войтовича Євгенія Соболєва написала оповідання «Ті, хто серед нас». ( показує книжку)
На екрані―портрет Назара Войтовича
Матусю, пам’ятай мене живого,
Бо навіть спам’ятатися не встиг…
Від кулі снайпера, мені чужого,
Я наймолодший з тих, хто в землю ліг.
На екрані― фото з революційного Майдану
Ведучий 1 Від куль і кийків убивць загинули три жінки – матері, які народили і виховали дітей… Без батьків залишилися діти, без чоловіків вагітні дружини, без дітей – сотні батьків…Залишилися недописані дипломні роботи і кандидатські дисертації, недобудовані будинки і нерозквітлі сади, недоціловані кохані, недораховані зорі у небесах, і над усім цим вічним і високим світом – гірка материнська сльоза…
Ведучий 2 Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами, мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.