Р

Кількісне оцінювання ризику

ізноманітність ризиків інновацій підтверджує їх складну та неоднозначну природу. На основі аналізу причин ризиків визначається їх сила впливу та відповідний рівень, що і є основним завданням вже кількісного оцінювання, який є взаємодоповнюючим компонентом якісного аналізу.

До кількісних методів оцінювання ризиків інновацій відносять:

1. Аналітичні методи:

• метод безризикового еквіваленту;

• метод коригування норми дисконту;

• Value-in-Risk;

• метод експертних оцінок.

2. Статистичні методи:

• вимірювання дисперсії, варіації і кореляції;

• модель оцінка капітальних активів (САРМ) і подібні їй;

3. Стрес-тестування:

• аналіз чутливості;

• сценарний аналіз;

• метод дерева рішень.

4. Імітаційні методи:

• метод Монте-Карло;

• імітаційне моделювання.

5. Нетрадиційні (інноваційні) методи:

• метод нечітких множин;

• методи, засновані на принципі штучних нейронних мереж.

В практиці міжнародних компаній (Microsoft, IBM, GE та інших) широкого застосування набули такі методи, як методи коригування норми дисконту, САРМ, стрес-тестування.

Метод коригування норми дисконту — коригування деякої базової норми дисконту, що вважається безризиковою або мінімально прийнятною через додавання величини необхідної премії за ризик, після чого проводиться розрахунок критеріїв ефективності інвестиційного проекту — NPV, IRR, РI за здобутою таким чином нормою. Чим більший ризик, що асоціюється з проектом, тим вищою має бути величина премії, яка може визначатися за внутрішньофірмовими процедурами, експертним шляхом чи за формальними методиками.

де — безризикова ставка дисконту в t-му інтервалі планування (реалізації проекту, t = 1, …, п); — премія за ризик у t-му інтервалі (випадкова величина).

Так, методика «Альт-Інвест» включає в поправку на ризик інновацій наступні специфічні ризики: розширення виробництва продукції -3%, нові ринки збуту продукції - 6%, розробка нового продукту - 9%, нові галузі - 12%.

В умовах залучення диференційованого портфелю ресурсів фінансування інноваційного розвитку, актуальним є визначення середньозваженої вартості капіталу:

де W — частка джерел фінансування; — вартість і-го джерела капіталу, що має компенсувати ризики інвестування власних коштів і затрати на залучення позикового капіталу. За даних умов значення середньозваженої вартості приймається як ставка дисконту.

Модель САРМ дозволяє врахувати ризик інноваційного активу в диференційованому портфелі підприємства. Відповідно до цієї моделі премія за ризик корегується b — бета-коефіцієнтом чутливості або рівнем систематичного ризику: ,

де — безризикова ставка;

— середньоринкова дохідність активу.

, де

R — загальний рівень норми прибутку;

R_i — норма прибутку інноваційного проекту;

V_RiR — коваріація величини;

— дисперсія загальноринкового середнього рівня норми прибутку

Сама ж очікувана норма прибутковості ризикових акції інноваційного проекту розраховується за формулою: .

Широку сферу застосування мають методи стрес-тестування ризику інновацій, послідовність використання кожного з них показана на рис.14.

Найбільш розповсюдженими і простими у розрахунках імовірних втрат та прибутків є статистичні методи, які у більшості базуються на оцінюванні ризику інновацій як відхилення від очікуваного результату: математичного сподівання, дисперсії, середньоквадратичного відхилення, коефіцієнту варіації.

Коефіцієнт варіації показує є ризикованість напрямів інноваційної діяльності і конкретних ситуацій за можливими імовірними втратами. Чим меншою є його величина, тим більш стабільною є прогнозована ситуація і, відповідно, менший ступінь ризику здійснення інноваційної діяльності.

, де

(х) - середньоквадратичне відхилення доходів,

- величина сподіваних доходів.

Середньоквадратичне відхилення показує максимально можливе коливання певного параметру від його середньоочікуваної величини і дає можливість оцінити ступінь ризику з точки зору імовірності його здійснення. А математичне сподівання є середньозваженим значення усіх можливих результатів інноваційної діяльності, де ймовірність кожного із них використовується як частота або питома вага відповідного значення і визначає очікуваний прибуток з урахуванням ризикових відхилень.