В

Зони ризику

межах інноваційної діяльності підприємства може бути використана така класифікація зон ризику: безризикова зона, зона допустимого ризику, зона критичного ризику, зона катастрофічного ризику. Основними критеріями розмежування виступають: прибуток, виручка, інвестиції, втрати, коефіцієнт ризику. Іноді в межах зони допустимого ризику відокремлюють мінімальну зону та зону підвищеного ризику, використовуючи в якості критеріїв чистий і розрахунковий прибутки від здійснення інноваційної діяльності. Змістовну характеристику основних зон ризику подано в табл.14.1.

Таблиця 14.1

Характеристика основних зон ризику

Зона ризику	Характерні ознаки
Безризикова зона	Відсутність будь-яких втрат при інноваційній діяльності.
Зона допустимого ризику	Можлива величина втрат не перевищує розміру очікуваного прибутку. У найгіршому випадку - втрата всього прибутку. Велика ймовірність виникнення витрат даного рівня. Втрати піддаються точному розрахунку в межах одного року.
Зона критичного ризику	Можливий розмір втрат перевищує прибуток, але не є більшим за виручку. Середній рівень ймовірності виникнення даного рівня втрат. Настання ризикованих подій змушує систему до зміни певних цілей
Зона катастрофічного ризику	Найбільш небезпечна; можливі втрати перевищують виручку і можуть досягти величини, що дорівнює витратам на розробку та впровадження інновації. Низька ймовірність виникнення втрат даного рівня. Настання ризику може призвести до банкрутства, краху або ліквідації підприємства та його інновації

Кожна із зон має свою імовірність настання та ступінь впливу. Так, імовірність настання ризиків з безризикової та допустимої зони – набагато вищі у порівнянні з катастрофічними, проте наслідки впливу ризиків катастрофічної та критичної зони набагато серйозніші, навіть за умов їх випадкової появи.

Ступінь ризику при здійсненні інновацій – різний і залежить від типу інновацій. Інновації на часткову модернізацію обладнання та технології виробництва, оновлення продукції, зниження витрат виробництва і підвищення матеріальної зацікавленості персоналу в результатах праці пов'язані із незначним ризиком і є обов’язковими умовами постійного підвищення ефективності діяльності.

Зі значно більшим ризиком пов'язано впровадження принципово нових досягнень науки і техніки, які радикально змінюють технічну базу виробництва і організацію управління. До їх числа відносяться не тільки фундаментальні дослідження у техніко-технологічній галузі, а й нові організаційно-економічні рішення.

2.3. Оцінювання ризиків інноваційної діяльності.

В теорії управління ризиками інноваційної діяльності знаходить своє підтвердження положення про стохастичний характер впливу достатньо великої кількості факторів на інноваційну діяльність: кон’юнктура цін та попит на інноваційну продукцію, джерела фінансування, можливості технологічного обладнання та інше.

В

Фактори ризику

сі фактори узагальнено можна розділити на зовнішні і внутрішні. Система зовнішніх факторів, які впливають на рівень ризиків інноваційних проектів, в свою чергу поділяється на фактори прямого і опосередкованого впливу. Фактори прямої дії безпосередньо впливають на результати підприємницької діяльності та рівень ризику:

• конкуренція (її вид, рівень);

• дії контрагентів (постачальників, посередників, партнерів, представників контактних аудиторій (місцеві жителі та громадські організації, банки і кредитори);

• темпи росту ринку;

• структура попиту і пропозиції;

• лояльність споживачів;

• розвиток НТП в світі і в країні;

• бюджетна, фінансово-кредитна та податкова системи;

• тіньова економіка, корупція та інші.

Фактори опосередкованої дії не здійснюють безпосереднього впливу на дані процеси, але зумовлюють їх зміну:

• міжнародна торгівля (вплив діяльності Всесвітньої організації торгівлі, міжнародної конкуренції);

• міжнародний імідж держави та деякі інші.

• розвиток інноваційної діяльності в галузі.

• економічне становище в країні (в т.ч. інфляція),

• економічне становище в галузі.

• форс-мажорних обставин,

• соціальний та демографічний фактор та інші.

До внутрішніх факторів ризику інновацій можна віднести:

• гнучкість і ступінь адаптації до змін умов господарювання,

• інформаційне забезпечення,

• організація виробничого процесу, ступінь диверсифікації виробництва, збуту,

• відповідність організаційної структури характеру інноваційної діяльності;

• характер НДДКР на підприємстві,

• стан впровадження нової техніки, технологій,

• психологічний клімат і характер мотивації персоналу до інноваційної діяльності;

• наявність кадрів відповідної кваліфікації,

• просування продукції на ринку,

• організація ринкових досліджень, стан роботи з контрагентами.

Кожний з визначених факторів за певних умов може відігравати вирішальне значення в настанні ризикової ситуації.