Тема 4. Мотивація та винагорода

Вузлові питання

1.   Концепції мотивації особистості.

2.   Настанови щодо мотивації працівників в організації.

3.   Модель мотивації.

4.   Теорія біхевіоризму.

5.   Змістовні теорії мотивації поведінки індивіда.

6.   Процесні теорії мотивації поведінки індивіда.

7.   Форми винагородження за виконання робіт в організації.

8.   Засоби заохочення працівників.

Навчальні цілі

1.   З’ясувати основний зміст мотивації особистості.

2.   Розглянути основні теорії мотивації поведінки людини в орга­нізаційній системі.

3.   Ув’язати сучасні методи винагородження в організації з існу­ючими теоріями мотивації.

4.   Показати вплив заохочень та покарань на функціональну пове­дінку працівника.

Рекомендації до опанування теми

У процесі вивчення особливостей поведінки індивіда в організації важливу роль відіграє мотивація працівників і заохочення до необ­хідної поведінки. Мотивація визначає, чому в одній організації люди працюють інтенсивніше, ніж в іншій. Мотивація пояснює, чому люди менш здібні та менш талановиті іноді досягають більших результатів. Для того, щоб розуміти та регулювати ці процеси в організації, ме­неджеру необхідно знати особливості впливу мотивації на пове­дінку індивідів та методи, за допомогою яких вони можуть підтримувати зразки необхідної поведінки.

При вивченні теми треба звернути увагу на те, що існують різні погляди на мотивацію. Мотивацію визначають як силу, що спонукає до дії. Мотивація – це внутрішня спонука, імпульс або намір, який змушує людину робити що-небудь або діяти в той чи інший спосіб. Різні погляди на мотивацію можна об’єднати таким чином:

–      Аналіз мотивації, тобто діагностика мотиваційного клімату, має зосередитись на потребах, мотивах і спонуках. Саме ці чинники зу­мовлюють дії людини та підсилюють впливовість цих дій.

–      Мотивація орієнтується на процес і стосується вибору поведінки, спрямування зусиль, цілей та винагороди, на яку розраховує індивід.

У дослідженнях мотивації є два головні напрями:

1.   Теорія задоволення роботою, яка зосереджується на тому, що стимулює людину до дій.

2.   Теорія підкріплення або біхевіоризм.

Найпоширенішими в першому напрямі є такі теорії:

–      Теорії змісту (зокрема ієрархія потреб А. Маслоу, теорія гігієни Ф. Герцберга та ін.).

–      Теорії процесу, які концентрують увагу на виборі поведінки, що має привести до бажаного результату. До них належать такі найві­доміші теорії, як теорія очікувань В. Врума та теорія справедливості Дж. Адамса.

Постійні суперечки між прихильниками теорій задоволення роботою та теорій підкріплення точаться навколо грошей: чи є вони мотиватором?

Вивчаючи тему, слід звернути увагу на проблеми винагороди в організації та визначення розбіжностей між мотивацією, стимулюван­ням та компенсацією.

Оскільки мотивація серед інструментів впливу на результативність та якість праці стоїть на першому місці, сучасним менеджерам необ­хідно зосередитися на діагностиці мотиваційного клімату та впровад­женні змін з метою підвищення мотивації. Практика менеджменту склалась таким чином, що цій проблемі приділяється дуже мало уваги. Більш популярними інструментами є різноманітні програми стимулю­вання, які базуються на теорії підкріплення. Неправильне викорис­тання цих програм часто призводить до погіршення мотиваційного клімату, а не навпаки.