Стадії утворення груп

Моделювання розвитку групи припускає, що групи у своєму розвитку проходять чотири стадії: взаємне визнання, спілкування й ухвалення рішення, мотивація і продуктивність, контроль і організація.

1. Взаємне визнання. На початковій стадії розвитку групи її члени звичайно неохоче спілкуються один з одним. Доти, поки вони не довідаються один одного і не стануть довіряти один одному, малоймовірно, що вони будуть схильні до спілкування. Відбувається ознайомлення з поведінкою, здібностями членів груп, визнання і виокремлення ролей.

2. Спілкування і прийняття рішень. Після того як у групі досягнутий стан взаємного визнання, її члени починають відкрито спілкуватися один з одним. У групі досягається взаєморозуміння, починається відкрите спілкування, з'являється можливість вирішення задач.

3. Мотивація й ефективність. На цій стадії розвитку починаються великі зусилля для виконання цілей групи. В міру нагромадження досвіду спільної роботи збільшується ефективність групових рішень і дій.

4. Контроль і організація. На цій стадії важливого значення набуває членство в групі, у якій усі діють відповідно до існуючих правил групи.

Норми – загальновизнані стандарти індивідуальної та групової поведінки, що склалися і дотримуються членами групи.

Ієрархія в групах

Статус – сума ознак, що обумовлює особливе місце в групі.

Роль – організаційний набір правил поведінки, очікуваний характер і набір дій від індивіда у визначеній ситуації.

Можна виділити наступні ролі:

1. Передбачувана. Індивід має в структурі групи асоційовану (передбачувану) роль, що характеризується очікуваним ставленням особи до справи, ставленням, що повинне бути властиве цій посаді.

2. Запропонована роль. Поведінка і ставлення до справи відповідної ролі, що фактично виконуються.

3. Фактична. Поведінка і ставлення до справи людини, що обіймає певну посаду, невідповідна передбачуваній ролі.

У силу того, що люди є членами численних груп, їм доводиться виконувати різні ролі.

Рольова концепція. В офіційній організації кожній посаді відповідає певна діяльність, що визначає собою роль цієї посади з погляду організації.

Численні ролі – ролі, що виконуються одночасно, тому що індивід займає визначене місце в різних організаціях і групах.

У кожної групи можуть бути різні очікування до індивіда, що має певну роль. Усе це називається обрисом ролі.

Обрис ролі – індивідуальні очікування певної поведінки від людини, що виконує яку-небудь визначену роль.

Перцепція ролі – сприйняття ролі окремої особи на різних ієрархічних рівнях організації (начальник цеху з погляду директора заводу і робітників).

У результаті наявності численних ролей і обрису ролей індивід може зіштовхнутися зі складною ситуацією, коли його діяльність в одній ролі заважає діяльності в інших ролях.

Рольовий конфлікт – конфлікт, що виникає в тому випадку, коли особистість в організації одержує несумісні команди щодо відповідної поведінки. В організації може відбуватися кілька видів рольових конфліктів.

Конфлікт «особа-роль» має місце в тому випадку, коли вимога ролі порушує основні цінності, відносини і потреби індивіда, що займає визначене положення.

Конфлікт усередині ролі виникає в тому випадку, коли різні індивіди визначають роль, керуючись різними вимогами, що не дозволяє особистості, що виконує цю роль, задовольняти усі вимоги.

Конфлікт між ролями виникає в результаті зіткнення численних ролей. Він виникає тому, що індивіди одночасно виконують кілька ролей, і з деякими з них пов'язані суперечливі очікування.

Індивід, зіштовхуючись з рольовим конфліктом, відчуває психологічний стрес, що може привести до появи емоційних проблем і нерішучості.