Групові або колективні методи прийняття рішень

Сучасний керівник повинен приймати рішення в ситуаціях, що характеризуються іноді сотнями факторів. Однак психологічно людина, як правило, спроможна сприймати як єдину систему не більш семи різних факторів. Групові методи прийняття рішень формують дух здорового колективізму, та й рішення стають більш ефективними, ніж індивідуальні, хоча і вимагають більш складної процедури.

Типові способи прийняття рішень в групах.

Непомітне рішення. Хтось з учасників вносить пропозицію. По даному питанню виникає дискусія. Чіткої позиції ніхто свідомо не висловлює, і рішення виникає саме собою, без його усвідомлення учасниками.

Авторитетне рішення. Рішення приймає авторитетна особа. Цей метод може привести до цілком розумних рішень, якщо до ухвалення рішення уважно вислухані всі члени групи, і в рішенні врахована їхня думка. Однак треба відзначити, що члени групи не сприймають таке рішення за своє.

Рішення меншості. Меншість, чинить підтримку один одному, і вносить свою пропозицію. Ті, у кого не було єдиної позиції відчувають, що їх провели під натиском.

Компромісне рішення. Коли сторони не можуть домовитись, приймається рішення, якого, власне ніхто не пропонував. Це середнє рішення, що не задовольняє не одну зі сторін, що дуже легко порушити при виконанні.

Рішення більшості. Вважається демократичним і успішним. Часто виникає в результаті голосування. У тих хто залишився в меншості виникає відчуття, що вони не зуміли досить чітко виразити свою позицію.

Рішення взаєморозуміння. Виникає в результаті дискусії, а не голосування. Дискусія продовжується доти, доки кожен з учасників не зможе хоча б частково примкнути до висунутої пропозиції. При цьому усі відчувають, що вони мали можливість уплинути на ухвалення рішення.

Одноголосне рішення. Такий вид рішення є досить рідким. Повної згоди в принципі досягти неможливо і тому його не можна ставити умовою ухвалення рішення.

Методи впливу на виконавців

Функції управління реалізуються шляхом впливу керівника на виробничий колектив або окремих працівників з урахуванням різних мотивів їхньої діяльності.

Мотиви можуть бути:

• примусові, засновані на наказах, розпорядженнях, інструкціях;

• матеріальні, засновані на зацікавленості або санкціях матеріального характеру,

• духовні, засновані на матеріальному впливі на виробничі колективи та на окремих членів колективу.

Відповідно до цього виділяють групи методів управління (рис. 4).

Рис. 4. Схема впливу керівника на об'єкт управління

Адміністративні методи управління здійснюються за допомогою обов'язкових для виконання директив, наказів та інших розпоряджень. Невиконання розпоряджень розглядається керівником як порушення дисципліни і спричиняє певні стягнення.

Економічні методи управління передбачають створення економічних умов, що спонукують працівників і трудові колективи діяти в потрібному напрямку і добиватись рішення поставлених перед ними задач відповідно до загально корпоративних, колективних і особистих інтересів.

Соціально-психологічні методи управління засновані на використанні соціально-психологічних факторів і спрямовані на управління соціально-психологічними процесами, що протікають у колективі, для надання впливу на них в інтересах досягнення поставлених перед колективом цілей.

Морально-етичні методи управління засновані на принципах моралі, знаннях морального стану колективу і використання їх для надання цілеспрямованого впливу на морально-етичні якості працівників в інтересах досягнення поставлених цілей.

Методи управління дозволяють керівникові використовувати різні способи впливу на колектив. Задача керівника полягає в правильному виборі методу управління в конкретній ситуації. Вибір методу управління залежить від ряду факторів, до найважливішого з яких варто віднести: особистісні якості керівника, його досвід керівництва колективом, рівень управління.