Бар'єри ефективного спілкування

У менеджера немає більш відповідальної задачі, ніж розвивати ефективне спілкування. Розглянемо основні бар'єри спілкування:

Компетенція. Різні люди можуть інтерпретувати те саме повідомлення по-різному, у залежності від попереднього досвіду, що приводить до варіацій у процесах кодування і декодування.

Виборче слухання (блокування). При цій формі виборчого сприйняття людина має тенденцію до блокування нової інформації, особливо якщо вона суперечить існуючим судженням.

Оцінні судження (минулий досвід). У кожній ситуації спілкування одержувач робить оцінні судження.

Достовірність джерела (рівень довіри). Достовірність джерела означає довіру словам і діям комунікатора з боку одержувача.

Розходження в сприйнятті – відображає той факт, що різні люди те саме можуть сприймати зовсім по-різному. Наявні в людей розходження в соціальних установках і орієнтирах теж можуть деформувати міжособистісні відносини.

Семантичні проблеми (розходження термінології). Виникають розходження в тлумаченні змісту використовуваних для спілкування слів, при неоднаковому розумінні мови, виражень, текстів.

Фільтрування (навмисне скорочення інформації). Фільтрація – розповсюджене явище у висхідному спілкуванні в організаціях, що відноситься до маніпулювання інформацією і сприймається позитивно.

Внутрішньогрупова мова (внутрішня термінологія). Трудові, професійні і соціальні групи часто створюють жаргон, що зрозумілий тільки членам цих груп.

Розходження статусу (вплив звання). Спілкування може бути істотно утруднене при великій різниці в статусі одержувача і відправника.

Слабкий зворотний зв'язок . Багато керівників зовсім не вміють слухати і просто не знають, що це таке – ефективне слухання співрозмовника.

Невербальні перешкоди. З практичної психології відомо, що зовсім небагато інформації людина одержує через слова: 55% інформації сприймається через вираз обличчя, пози і жести, 38% – через інтонації і модуляції голосу і тільки 7% – через слова.

Невербальні повідомлення

Невербальне спілкування – повідомлення, передані позою, вираженням особи, рухом рук або оком, настільки ж важливе, як і вербальна комунікація.

Як відомо, лише 7% впливу повідомлення визначено його вербальним змістом; інший вплив має невербальну природу. Коли комунікація суперечлива (невербальне повідомлення суперечить вербальному), її одержувач надає більшого значення невербальному повідомленню. Мова тіла є ще одним важливим джерелом невербального спілкування. Існує наступна класифікація мови тіла: емблеми, ілюстратори, регулятори, адаптери, прояви афекту.

Емблеми – це жести, що дуже нагадують мову знаків (знак «о'кей», переданий великим і вказівним пальцями, знак «v», переданий вказівним і середнім пальцями, що означає перемогу).

Ілюстратори – це жести, що передають картину того, про що говориться (розпростерті руки ілюструють розмір об'єкта і т.ін.).

Регулятори – це рухи, що регулюють розмову (піднята долоня одержувача говорить відправнику про зниження темпу розмови).

Емблеми, ілюстратори і регулятори свідомо використовуються людьми. Адаптери і прояви афекту часто є підсвідомими і можуть прояснити почуття і відправника, і одержувача.

Адаптери є виразами, які використовують для психологічного адаптування до конкретної ситуації.

Прояви афекту звичайно підсвідомі, причому вони безпосередньо пов'язані з емоціями людини. Найбільш яскравим проявом афекту є міміка, що особливо виразно передає почуття людини. Прояв афекту виражається також у мові тіла.