Лекція 7. Основні форми фінансування охорони здоров'я та ціноутворення в охороні здоров'я

1. Рух фінансів в системах охорони здоров'я. Рівень та основні джерела фінансування охорони здоров'я. Фінансування з загальних податкових надходжень.

2. Соціальне медичне страхування.

3. Приватне страхування.

4. Пряма оплата споживача.

5. Класифікації систем охорони здоров'я: приватні, соціальноорієнтовані та державні системи охорони здоров'я.

6. Принципи ціноутворення.

7. Визначення та поняття витрат виробника. Класифікація витрат.

8. Методи розподілу накладних витрат. Раціональна поведінка виробника.

9. Самоокупність і прибутковість. Поріг рентабельності.

10. Витрати капіталу та амортизація.

Розділ 5 "

Фінансування галузі охорони здоров'я

5.1. Загальна характеристика джерел фінансування галузі охорони здоров'я

У цьому розділі розглядається фінансування охорони здоров'я у вузькому розумінні як механізм державного управління, з допомогою якого здійснюється мобілізація грошових ресурсів з різних джерел для забезпечення діяльності галузі відповідно до суспільних потреб та очікувань.

Джерела фінансування сфери охорони здоров'я в економічно розвинених країнах поділяються на дві категорії: пряму оплату і перед­оплату третьої сторони. Пряма оплата здійснюється у формі або офі­ційної плати за послугу, або неофіційної винагороди надавачеві ме­дичних послуг у момент її надання. Передоплата третьої сторони здійснюється через податки, відрахування від фонду заробітної пла­ти і цільові страхові внески в охорону здоров'я, які окремі громадя­ни, сім'ї і роботодавці платять посередникам (такими виступають державний бюджет, фонди соціального страхування або приватні ком­панії медичного страхування), перш ніж послуга буде надана її ви­робником (лікарнями, поліклініками, лікарями). В економічно роз­винених країнах більшість схем попередньої оплати здійснюються безпосередньо через цільові виплати, що дає змогу охопити медич­ним обслуговуванням частину населення, неспроможну платити (бідних, осіб з низькими доходами і людей похилого віку), або не­прямо, через податкові пільги.

Більшість країн світу фінансують охорону здоров'я, поєдную­чи такі основні джерела, як загальні податкові надходження (податок із заробітної плати), внески соціального страхування, премії приват­ного страхування, пряма оплата медичного забезпечення користува­чем, а також так зване общинне фінансування (кошти територіальної громади), спрямоване на забезпечення справедливого та рівного до­ступу всіх громадян до послуг з охорони здоров'я та їх захисту від надмірних фінансових втрат через хворобу.

Знайти правильне співвідношення між приватними і суспіль­ними (державними) джерелами фінансування дуже складно. Суспільні джерела фінансування включають державні асигнування на загаль-

113

недержавному, регіональному рівні та нарівні місцевого самовряду­вання.

Приватними джерелами фінансування є кошти приватних підприємств, підприємств малого бізнесу, благодійних організацій, а також окремих сімей та громадян. Залежно від стадії економічного розвитку держави співвідношення використання суспільних і при­ватних джерел змінюється (табл. 5.1).

Таблиця 5.1