16. Слухання, яке передбачає регулярне використання зворотного зв’язку для досягнення більшої точності в розумінні партнера, називається:

а) рефлексивним;

б) емпатійним;

в) нерефлексивним;

г) критичним.

17. Встановіть відповідність між функціями спілкування та їх змістовими характеристиками:

Функція спілкування	Зміст функції спілкування
А) спонукальна	А) стимулювання у партнера по спілкуванню потрібних емоційних переживань і станів
Б) координаційна	Б) стимулювання активності партнера по спілкуванню, що спрямовує його на виконання дій
В) амотивна	В) взаємне орієнтування і узгодження дій для організації спільної діяльності
Г) встановлення відносин	Г) усвідомлення і фіксування індивідом свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та ін. зв’язків

Функція спілкування	Зміст функції спілкування
А)
Б)
В)
Г)

18. Як називається стратегія спілкування, спрямована на взаємні поступки учасників із взаємовиключними інтересами?

а) пристосування;

б) конкуренція;

в) компроміс;

г) співробітництво.

19. Гуманістичне спілкування характеризують наступні принципи:

а) проблемний, дискусійний характер;

б) персоніфікований характер спілкування;

в) конгруентність партнерів по спілкуванню;

г) довірливе сприймання особистості партнера;

ґ) одностороннє спрямування інформації, коли один із учасників взаємодії викладає свої думки, ідеї, почуття, не відчуваючи при цьому необхідності у зворотному зв’язку;

д) спілкування розгортається на рівні догм.

20. Вид міжособистісного впливу, характер, спрямованість та інтенсивність якого зумовлюються не особистісними властивостями партнерів, а їх рольовими позиціями:

а) індивідуально-специфічний вплив;

б) комунікативний вплив;

в) психологічний вплив;

г) функціонально-рольовий вплив.

Тема 4. Соціальна психологія малих груп

1. Оберіть узагальнене поняття, яке характеризує процеси лідерства в малій групі:

а) параметри групи;

б) групові санкції;

в) групова динаміка;

г) склад групи.

2. Що таке соціальна спільність?

а) спільні інтереси та цілі багатьох людей;

б) те ж саме, що й соціальна група, тільки більш згуртована;

в) сукупність індивідів, об’єднаних соціальними зв’язками і причетністю один до одного за певною ознакою;

г) спільна діяльність людей, об’єднана єдиною метою.

3. Спільнота, з якою людина порівнює себе, до якої себе відносить і на цінності й норми якої рівняється у своїй діяльності, поведінці та вчинках, називається:

а) колективом;

б) референтною групою;

в) первинною групою.

4. Визначте для кожної характеристики відповідне поняття (конформізм, конформна поведінка, конформність):

а) дія людини, яка проявляється у її податливості реальному чи уявному тиску групи, у зміні установок і вчинків відповідно до позиції спільноти, до якої вона причетна;

б) схильність індивіда піддаватися думці групової більшості, реальному чи уявному тискові групи;

в) пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів поведінки, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами.

5. Лідер – це:

а) індивід, на якого офіційно покладені функції управління і організації діяльності в групі;

б) наділений найбільшим ціннісним потенціалом індивід, який має провідний вплив у групі;

в) індивід, який регулює офіційні відносини групи як соціальної спільності та несе відповідальність перед законом за справи у групі.

6. Визначте найменший кількісний склад малої групи:

а) 1 особа; б) 2-3 особи; в) 4-7 осіб.

7. У структурі конфлікту виокремлюються наступні компоненти:

а) мотив конфлікту, мета конфлікту, засоби конфлікту, результат конфлікту;

б) сторони (учасники) конфлікту, умови протікання конфлікту, образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників конфлікту, наслідки конфлікту;

в) виникнення об’єктивної конфліктної ситуації, усвідомлення об’єктивної конфліктної ситуації, перехід до конфліктної поведінки, вирішення конфлікту.

8. Стратегія поведінки в конфліктній ситуації, яка передбачає врегулювання взаємостосунків шляхом взаємних поступок, називається:

а) співпраця;

б) пристосування;

в) компроміс.

9. Напрям у вивченні малої групи, який ґрунтується на виокремленні двох структур суспільних відносин: макроструктури як просторового розміщення індивідів у різних формах життєдіяльності і мікроструктури – психологічних взаємин особистості з оточенням:

а) параметрична концепція (Л.Уманський);

б) школа «групової динаміки» (К.Левін);

в) соціологічний напрям (Е.Мейо);

г) соціометричний підхід (Дж.Морено).

10. До механізмів розвитку малої групи належать:

а) ідіосинкразій ний кредит лідера, внутрішньо груповий конфлікт, сумісність і працьованість;

б) ідіосинкразій ний кредит лідера, нормативний вплив меншості, ефекти поляризації та зсуву до ризику;

в) внутрішньо груповий конфлікт, згуртованість, конформність;

г) ідіозинкразійний кредит лідера, нормативний вплив меншості, конформність.

11. Встановіть відповідність між теорією розвитку малої групи та її представниками:

Теорія розвитку малої групи	Представник
А) двомірна модель розвитку групи	А) Л.Уманський
Б) концепція поетапного розвитку групи	Б) Б.Такмен
В)модель емоційної динаміки групи	В) А.Петровський
Г) стратометрична теорія колективу	Г) І.Волков

Теорія розвитку малої групи	Представник
А)
Б)
В)
Г)

12. Феномен лідерства у цій теорії аналізується як продукт спільної діяльності при розв’язанні конкретного завдання, коли індивіди мають змогу виявити свою здатність організувати групи на розв’язання групової проблеми:

а) ситуаційна теорія лідерства;

б) поведінковий підхід;

в) особистісна теорія лідерства;

г) синтетична (системна) теорія лідерства.