- •О. В. Темрук соціальна психологія: практикум
- •Тема 1. Загальні питання соціальної психології………………….………17
- •Тема 2. Соціально-психологічні проблеми особистості………………..39
- •Тема 3. Соціально-психологічна характеристика спілкування……….107
- •Тема 4. Соціальна психологія малих груп……………………………..…177
- •Тема 5. Психологія великих соціальних груп і масових явищ……..…223
- •Тема 6. Особливості прикладної соціальної психології………..………258
- •Передмова
- •Навчальна програма курсу «соціальна психологія» і. Навчально-тематичний план
- •Іі. Зміст програми
- •Тема 1. Загальні питання соціальної психології
- •План семінарсько-практичного заняття
- •Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
- •Індивідуальні навчально-дослідні завдання
- •Тема 2. Соціально-психологічні проблеми особистості
- •План семінарсько-практичного заняття
- •Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
- •Індивідуальні навчально-дослідні завдання
- •Тема 3. Соціально-психологічна характеристика спілкування
- •План семінарсько-практичного заняття
- •Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
- •Індивідуальні навчально-дослідні завдання
- •Тема 4. Соціальна психологія малих груп
- •План семінарсько-практичного заняття
- •Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
- •Індивідуальні навчально-дослідні завдання
- •Тема 5. Психологія великих соціальних груп і масових явищ
- •План семінарсько-практичного заняття
- •Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
- •Індивідуальні навчально-дослідні завдання
- •Тема 6. Особливості прикладної соціальної психології
- •План семінарсько-практичного заняття
- •Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
- •Індивідуальні навчально-дослідні завдання
- •Практикум Модуль і. Соціальна психологія особистості і спілкування
- •Тема 1. Загальні питання соціальної психології
- •Завдання до семінарського заняття
- •Душа толпы Глава I. Общая характеристика толпы. Психологический закон ее духовного единства
- •Глава II. Чувства и нравственность толпы
- •1. Импульсивность, изменчивость и раздражительность толпы.
- •2. Податливость внушению и легковерие толпы.
- •3. Преувеличение и односторонность чувств толпы.
- •4. Нетерпимость, авторитетность и консерватизм толпы.
- •5. Нравственность толпы.
- •Тема 2. Соціально-психологічні проблеми особистості Завдання та вправи до семінарсько-практичного заняття
- •Теории развития личности
- •Іі. Вправа «Експерс»
- •Психодіагностичний інструментарій Опитувальник для виявлення типу домінуючого інстинкту
- •Біографічний опитувальник (biv)
- •Методика дослідження акцентуацій характеру (опитувальник X. Смішека (Шмішека))
- •Опрацювання результатів та їх інтерпретація
- •Характеристика типів акцентуацій (скорочений варіант)
- •Тест «Що ви за птаха?»
- •Що потрібно Голубові
- •Що потрібно Страусові
- •Що потрібно Яструбові
- •Дослідження егоцентризму
- •Процедура дослідження
- •Рівні егоцентричної спрямованості юнаків і дівчат
- •Тема 3. Соціально-психологічна характеристика спілкування Завдання та вправи до семінарсько-практичного заняття
- •V. На прикладі наведених транзакцій поясніть, з яких позицій діють та повинні діяти їх учасники. Чи буде ефективним спілкування у цих транзакціях? Чому?
- •Vіі. Якими із перерахованих правил ви б стали керуватися у процесі спілкування? Чому?
- •Vііі. Прийняття позиції Дитини, Дорослого чи Батька може характеризуватися певними особливостями. Визначте, яку позицію займає ваш співрозмовник, якщо він:
- •Іх. Вправа «я – твердження»
- •Х. Вправи на розвиток виразності мовлення
- •Хі. Вправа «Пізнай самого себе»
- •Хіі. Вправа «Особисті успіхи та невдачі у спілкуванні»
- •Хііі. Вправа «Незручна розмова»
- •Хіv. Вправа «Переговорне Айкідо»
- •Хv. Вправа «Стилі поведінки у конфліктах»
- •Хvі. Вправа «Саботажники спілкування»
- •Саботажник спілкування
- •Хvіі. Вправа «Секрет на весь світ»
- •Хvііі. Вправа «Апельсин»
- •Роль доктора Павлова
- •Роль доктора Іванова
- •Психодіагностичний інструментарій Дослідження комунікативних та організаційних схильностей
- •Опрацювання результатів
- •Шкала оцінок комунікативних та організаційних схильностей
- •Діагностика соціального інтелекту
- •Стимульний матеріал тесту Субтест 1
- •Субтест 2
- •Субтест 3
- •Субтест 4
- •Ключ до методики Дж. Гілфорда і м. Саллівена
- •Визначення рівня перцептивно-невербальної компетентності
- •Стенові норми
- •Методика діагностики міжособистісних стосунків
- •1. Авторитарний.
- •3. Агресивний.
- •4. Недовірливий — скептичний.
- •5. Покірний — сором'язливий.
- •6. Заздрісний.
- •7. Співпрацюючий.
- •8. Альтруїстичний.
- •Стратегії конфліктного спілкування
- •Тема 4. Соціальна психологія малих груп
- •V. Вправа «Інструментальний та експресивний лідер»
- •Особливості поведінкових реакцій досліджуваного при вирішенні групового завдання
- •Соціометрія
- •Експертна оцінка згуртованості навчальної групи
- •Психологічні характеристики навчальних груп або класів
- •Вивчення мікроклімату студентської групи
- •Діагностика психолого-педагогічної характеристики малої навчальної групи
- •Діагностика лідерських здібностей
- •Визначення стилю управління керівника за допомогою самооцінки
- •Тема 5. Психологія великих соціальних груп і масових явищ Завдання до семінарсько-практичного заняття
- •Класифікація чуток
- •Перелік рис національного характеру різних етносів
- •Опис зовнішності представників різних етносів
- •Психодіагностичний інструментарій Методика «Типи етнічної ідентичності»
- •Опис типів етнічної ідентичності
- •Методика дослідження етнічної маргінальності українців
- •Текст опитувальника
- •Експрес-опитувальник «Індекс толерантності»
- •Тема 6. Особливості прикладної соціальної психології Завдання до семінарського заняття
- •Тестові завдання для контролю та самоконтролю
- •Тема 1. Загальні питання соціальної психології
- •Соціальна психологія – це:
- •Тема 2. Соціально-психологічні проблеми особистості
- •3. Яке з названих понять близьке до поняття соціальної установки?
- •4. Які серед названих понять розкривають проблему десоціалізації особистості?
- •5. Як називається усвідомлення людиною того, як її сприймають та оцінюють оточуючі?
- •Тема 3. Соціально-психологічна характеристика спілкування
- •В) емпатія.
- •16. Слухання, яке передбачає регулярне використання зворотного зв’язку для досягнення більшої точності в розумінні партнера, називається:
- •17. Встановіть відповідність між функціями спілкування та їх змістовими характеристиками:
- •Тема 4. Соціальна психологія малих груп
- •13. Встановіть відповідність між поняттями та змістом понять:
- •14. Феномен ідіосинкразійного кредиту лідера полягає у:
- •15. Які з перерахованих характеристик належать скоріше керівникові, аніж лідерові:
- •20. Групу, що виокремлюється за ознакою безпосередності впливу на особистість, називають:
- •Тема 5. Психологія великих соціальних груп та масових явищ
- •1. Визначте для кожної характеристики відповідне поняття (маса, публіка, натовп):
- •2. Масовий настрій – це:
- •Тема 6. Особливості прикладної соціальної психології
- •Орієнтовний перелік питань до іспиту із курсу «соціальна психологія»
- •Список використаної та рекомендованої літератури
Діагностика психолого-педагогічної характеристики малої навчальної групи
Інструкція. Опитувальник містить перелік якостей, які характеризують найсуттєвіші властивості групи.
Оцінка рівня розвитку окремих групових якостей здійснюється за п'ятибальною шкалою: 5 ставиться тоді, коли якість виражено яскраво, 4 - проявляється постійно, але не так сильно, З - не дуже проявляється, 2 - проявляється протилежна негативна якість, 1 – яскраво проявляється протилежна негативна якість.
Наприклад:
Група прагне спілкуватися і співпрацювати з іншими групами. |
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
У групи спостерігається прагнення відокремитися, ізолюватися від інших груп. |
5 ставимо тоді, коли прагнення спілкуватися з іншими групами виражене дуже яскраво, 4 - коли не дуже виражена, 3 - слабо виражена, 2 - більше виражене прагнення відокремитися, ніж спілкуватися, 1 - прагнення відокремитися виражене яскраво.
Спрямованість активності
1. Група активна, сповнена творчої енергії. |
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
1. Група інертна, пасивна. |
2. Група найбільше цінує духовні цінності (мистецтво, літературу, навчання, вдосконалення в професії). |
|
|
|
|
|
2. Група найбільше цінує матеріальні блага, гроші, розваги та ін. |
3. У своїх справах група ставить перед собою суспільно значущі цілі. |
|
|
|
|
|
3. Групу вирізняють суспільно шкідливі, асоціальні цілі. |
4. Групу об'єднує спільна мета діяльності. |
|
|
|
|
|
4. У групу об'єдналися люди, у яких лише окремі цілі є подібними, але ці цілі не стали загально-груповими. |
5. У групі найбільше поважають колективістів, які роблять все заради інших. |
|
|
|
|
|
5. Популярні члени групи – егоїсти, які працюють лише для себе. |
6. Члени групи прагнуть постійно спілкуватися один з одним. |
|
|
|
|
|
6. У членів групи немає прагнення постійно спілкуватися один з одним. |
7. Група прагне спілкуватися і співпрацювати з членами інших груп. |
|
|
|
|
|
7. У групи спостерігається прагнення відокремитися, ізолюватися від інших груп. |
8. Групу вирізняють стійкі інтереси. |
|
|
|
|
|
8. Групу вирізняє швидка зміна інтересів. |
9. Група завжди реалізує свої цілі. |
|
|
|
|
|
9. Група пасивна. Цікавлячись чимось, не прагне реалізації цілей. |
10. Актив, ядро групи скеровує її на суспільно корисні справи. |
|
|
|
|
|
10. Актив скеровує групу на асоціальні справи. |
11. У групі справедливо ставляться до всіх членів групи, прагнуть підтримати слабких у спільній діяльності, кожен почуває себе захищено. |
|
|
|
|
|
11. Група помітно поділяється на «привілейованих» і «знехтуваних», у ній зневажливо ставляться до слабких. |
Організованість
1. У групі розумно, доброзичливо вирішуються питання взаємодопомоги. |
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
1. При вирішенні групових завдань необхідність взаємозалежності викликає протидію і навіть конфлікти. |
2. Група може самостійно обирати собі організаторів з різних видів діяльності. |
|
|
|
|
|
2. Група не може самостійно, без допомоги старших вирішити питання про вибір організаторів або проводить вибори несерйозно, за принципом «кого-небудь, тільки не мене». |
3. Члени групи взаємодіють в тому напрямку, який приносить успіх усій групі в цілому. |
|
|
|
|
|
3. Більшість членів групи орієнтуються на себе і роблять те, що їм зручно і вигідно. |
4. Складні умови, ситуація небезпеки та ін. ще більше згуртовують групу. |
|
|
|
|
|
4. У таких умовах виникає розбіжність у поглядах членів групи, група розпадається. |
5. Невдача у досягненні групової мети призводить до ще більшої єдності і згуртуваності групи. |
|
|
|
|
|
5. Невдача у досягненні групової мети розслабляє групу аж до її повної відмови від реалізації даної мети. |
6. Група постійно підтримує міцні зв'язки та взаємодіє з іншими групами. |
|
|
|
|
|
6. Група прагне ізолюватися від інших груп, уникає контактів з ними. |
7. Група доброзичливо, співчутливо ставиться до нових членів, намагається допомогти освоїтися і «прижитися», влитися в нове середовище. |
|
|
|
|
|
7. Група вороже ставиться до нових членів, заважає їх входженню у нове для них середовище. |
8. Група легко, вільно, швидко, з високою результативністю узгоджує свої дії. |
|
|
|
|
|
8. Група не здатна до злагоджених дій. |
9. Група являє собою єдине ціле. Наявні в групі окремі угрупування (наприклад, за симпатіями) активно взаємодіють один з одним, підтримуючи загальногрупову єдність. |
|
|
|
|
|
9. Група не є єдиним цілим, розподілена на окремі угруповання, які ворогують між собою. |
10. Члени групи активно прагнуть зберегти групу як єдине ціле. Група активно протидіє спробам розформування. |
|
|
|
|
|
10. До збереження групи її члени ставляться байдуже. Група легко піддається розформуванню або навіть сприяє йому. |
11. Група має хороших, здібних організаторів, які є авторитетними її представниками. |
|
|
|
|
|
11. У групі немає хороших, здібних організаторів. |
Інтелектуальна комунікативність
1. Група має єдину думку про можливості її лідерів. |
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
1. Група не має єдиної думки щодо можливостей своїх лідерів. Думка групи про її лідерів є суперечливою. |
2. Всі члени групи прислухаються до думки своїх товаришів і приймають спільні рішення. |
|
|
|
|
|
2. Члени групи не прислухаються до думки один одного, погляди членів групи суперечать один одному. |
3. Члени групи добре і постійно інформовані про все, що стосується групи: її завдання, внутрішньогрупові стосунки, її місце серед інших груп, результати її діяльності та ін. |
|
|
|
|
|
3. У групі не знають про її завдання, внутрішньогрупові стосунки, її місце серед інших груп, результати її діяльності та ін. |
4. Група легко знаходить спільну мову, взаєморозуміння при вирішенні групових завдань. |
|
|
|
|
|
4. У групі немає взаєморозуміння при вирішенні спільних завдань. |
5. При обговоренні актуальних питань, що стосуються групи і поведінки окремих її членів, група активно домагається єдиної думки і знаходить одностайне рішення. |
|
|
|
|
|
5. Група не здатна прийняти спільне рішення при обговоренні питань, що стосуються як групи в цілому, так і окремих її членів. |
6. При зміні життєвих ситуацій група швидко оцінює ці зміни, здатна виробити нову позицію, думку. |
|
|
|
|
|
6. Група не здатна оцінити зміну ситуації, керується старими ригідними звичками та судженнями. |
7. При оцінці фактів і подій навколишнього життя групі притаманна єдність суджень. |
|
|
|
|
|
7. Група характеризується протилежністю суджень й оцінок при сприйнятті фактів, подій. |
8. Група має єдину думку про свої можливості, переваги і недоліки. |
|
|
|
|
|
8. Групу характеризує суперечливість думок щодо власних можливостей та недоліків. |
9. Група об’єктивно оцінює своє місце серед інших груп. |
|
|
|
|
|
9. Група невірно і суперечливо оцінює своє місце серед інших груп. |
10. Критичні зауваження з боку членів групи сприймаються доброзичливо і сприяють створенню єдиної групової думки. |
|
|
|
|
|
10. Критичні зауваження з боку одних членів групи сприймаються іншими її членами вороже. Це викликає появу полярних суджень, думок. |
11. Критичні зауваження ззовні групою сприймаються доброзичливо, самокритично і формують прагнення до осмислення та виправлення недоліків. |
|
|
|
|
|
11. Критичні зауваження ззовні сприймаються групою вороже і викликають прагнення до відсічі, наполягання на своєму, упертості. |
Психологічний клімат
1. Переважання мажорного, піднесеного загального настрою у групі. |
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
1. Переважання пригніченого, песимістичного настрою в групі. |
2. Доброзичливість у взаєминах членів групи, взаємне тяжіння один до одного, симпатія. |
|
|
|
|
|
2. Конфліктність у відносинах, антипатія. |
3. Прагнення до спільності переживання подій, життєвих ситуацій та ін. |
|
|
|
|
|
3. Тенденція до замкнутості членів групи один від одного, відмова або ухиляння від спільного переживання життєвих ситуацій. |
4. Успіхи чи невдачі групи в цілому переживаються яскраво усіма членами групи. |
|
|
|
|
|
4. Успіхи чи невдачі групи залишають членів групи байдужими. |
5. Успіхи чи невдачі товаришів викликають переживання, щиру участь інших членів групи. Тут мають місце схвалення, підтримка, а критика здійснюється з доброзичливих позицій. |
|
|
|
|
|
5. У таких умовах у групі виявляються заздрість, зловтішання, а критика породжується бажанням принизити, образити. |
6. У складних ситуаціях виникає емоційне єднання, загальний мобілізаційний настрій. |
|
|
|
|
|
6. У таких умовах група роз’єднується, спостерігається розгубленість, чвари, взаємні звинувачення та ін. |
7. Негативна оцінка групи з боку більш широких спільнот або їх органів викликає групове співпереживання, що виражає єднання групи і сприяє йому. |
|
|
|
|
|
7. У даних обставинах у частини групи мають місце переживання, які виражають роз'єднання групи або сприяють цьому. |
8. У стосунках між угруповуваннями існує взаємна прихильність та доброзичливість. |
|
|
|
|
|
8. Угруповування конфліктують між собою, вороже ставляться один до одного. |
9. Групові емоційні «вибухи» в складних життєвих ситуаціях (наприклад, загальне обурення) регулюються групою і не змінюють якісно зміст її поведінки. |
|
|
|
|
|
9. Групові емоційні стани вибухового характеру виходять з-під контролю групи, протікають стихійно і визначають зміст групової поведінки. |
10. Членам групи подобається бувати разом, їм хочеться частіше перебувати в групі, брати участь у спільній діяльності. |
|
|
|
|
|
10. Члени групи не прагнуть бувати разом, проявляють байдужість до спілкування, висловлюють негативне емоційне ставлення до спільної діяльності. |
11. Група здатна стримувати прояв своїх почуттів, коли цього вимагають інтереси справи. |
|
|
|
|
|
11. Група не в змозі стримувати емоційні пориви в необхідних ситуаціях. |
Опрацювання та інтерпретація результатів
Підраховується загальна кількість балів за всіма шкалами.
Рівні розвитку колективу |
Сума балів за всіма шкалами |
Високий рівень |
180-220 |
Рівень вище середнього |
140-179 |
Середній рівень |
100-139 |
Низький рівень |
60-99 |
Відмінність колективу від дифузної групи полягає в якісній своєрідності міжособистісних відносин і взаємодії, а також визначається рівнем розвитку таких загальних характеристик, як спрямованість, організованість, інтелектуальна комунікативність, психологічний клімат, що й утворюють структуру колективу.
Спрямованість – це зміст тих цілей, інтересів і моральних цінностей групи, навколо яких об'єднується більшість її членів. До спрямованості відноситься також готовність групи надавати допомогу іншим групам і вступати в співпрацю з ними, готовність поступитися своїми інтересами заради інтересів всього навчального закладу (у протилежному випадку групі властивий «груповий егоїзм»).
Організованість – здатність групи до самоврядування, вміння самостійно організовувати діяльність у складних або непередбачуваних ситуаціях, узгоджено висувати лідерів-організаторів, вміння підкорятися вимогам своїх товаришів (лідерів). Знаходяться лідери для організації будь-якої справи.
Узгодженість думок і дій, готовність кожного члена групи взяти на себе ініціативу та відповідальність.
Інтелектуальна комунікативність – це здатність групи швидко і легко знаходити спільну мову, приходити до спільної думки, встановлювати подібність суджень. Члени групи розуміють один одного з півслова. Взаєморозуміння викликає почуття радості та комфорту. Група активізує своїх членів, коли шукає спільне рішення. До думки кожного уважно прислухаються, намагаються знайти спільну мову і спонукають один одного до активного обговорення різних точок зору.
Психологічний клімат – переважання того або іншого психологічного настрою (мажорного, піднесеного, песимістичного, пригніченого); міра психологічної захищеності кожного члена групи (доброзичливість у взаємовідносинах, підтримка у складній ситуації або напруженість у взаєминах, докори, спроби принизити гідність іншого, байдужість).
Емоційна єдність – успіхи або невдачі яскраво переживаються всім колективом. Роз'єднаність – члени групи не прагнуть бути разом, проявляють байдужість у спілкуванні.
