- •2.Особи та сім’ї, які є об’єктом соціального супроводу. Категорії клієнтів центрів соціальних служб, які потребують комплексної соціальної допомоги.
- •3.Визначення терміна «складні життєві обставини» та «проблемна сім’я».
- •4. Категорії сімей, які є об’єктом соціального супроводу.
- •7.«Ведення випадку» як метод соціальної роботи.
- •8.Алгоритм соціальної роботи з сім’єю: етап вивчення ситуації, етап реалізації соціальної допомоги, етап аналізу виконаної роботи та оцінки послуг.
- •11.Етапи соціального супроводу: підготовчий – оцінювання потреб сім’ї.
- •12.Етапи планування соціального супроводу.
- •13.Мета соціального супроводу. Завдання соціального супроводу. Вимоги до формулювання мети та завдань соціального супроводу.
- •14.Заходи соціального супроводу. Документальне оформлення соціального супроводу. Реалізація соціального супроводу.
- •15.Форми та методи соціальної підтримки. Особливості стратегії соціального працівника на етапі реалізації соціального супроводу.
- •17. Сутність та завдання соціальної діагностики. Вимоги до вибору методів соціальної діагностики.
- •18. Методи соціальної діагностики, що використовуються у процесі оцінки стану сім’ї. Бесіда. Стимулюючі репліки.
- •19. Біографічний метод соціальної діагностики. Генограма
- •20.Сімейна соціограма як метод соціальної діагностики. Еко-карта. Карта соціального оточення. Карта соціальних контактів.
- •21.Мета та завдання соціального супроводу прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу.
- •22.Порядок здійснення соціального супроводу прийомних сімей та дбст.
- •23.Соціальні послуги, які надаються у процесі соціального супроводу.
- •25.Етапи соціального супроводу прийомних сімей, дбст. Початок здійснення соціального супроводу
- •26.Договір про здійснення соціального супроводу. Документи на дитину, яка влаштовується до прийомної сім’ї, дбст. Договір про здійснення соціального супроводу
- •Предмет Договору
- •Права та обов’язки Сторін
- •Відповідальність Сторін
- •Умови розірвання Договору
- •Додаткові умови
- •Термін дії Договору
- •Реквізити Сторін
- •27.Оцінка потреб прийомної дитини, дитини-вихованця. Складові оцінювання потреб дитини. Складові оцінювання потреб прийомної сім’ї, дбст.
- •28.Планування соціального супроводу. Реалізація соціального супроводу прийомної сім’ї, дбст. Відвідування сім’ї. Ведення щоденника роботи з прийомною сім’єю, дбст.
- •31.Соціальне інспектування. Оцінка результатів соціального супроводу (поточне, щорічне).
- •32.Критерії успішності соціального супроводу. Планування виходу дитини із сім’ї
- •33. Завершення соціального супроводу.
19. Біографічний метод соціальної діагностики. Генограма
Біографічний метод. Це спосіб дослідження, діагностики, корекції і проектування життєвого шляху особистості. Даний метод, заснований на вивченні особистості в контексті її особистої історії і перспектив розвитку її індивідуального буття та взаємин з іншими людьми, спрямований на реконструкцію життєвих програм і сценаріїв розвитку особистості, на переструктурування просторово-часової організації ділового, сімейного, духовного життя в умовах конкретного природного і соціального середовища.
Однією із технік дослідження біографічних даних клієнта є методика «Лінія часу» . Цей метод дає змогу виявити основні життєві події клієнтів та поворотні моменти в їх житті. Інколи окремі факти, що зафіксовані «лінією часу», можуть проявлятись у побудові стосунків з соціальним оточенням. Створення «лінії часу» є доречним у використанні при оцінці сім’ї, коли людям потрібно зрозуміти особливості прийняття ними важливих рішень. Це може бути процесом накопичення однотипних подій або кардинальних рішень щодо життєвих змін.
Біографічний метод передбачає лише індивідуальну роботу. На аркуші паперу малюється горизонтальна лінія. Її початок – це ранні спогади клієнта, кінець – сучасна ситуація. Пропонується пригадати важливі життєві події та переживання, які привели до рішень, які щось змінювали в житті: ритм життя, друзів, місце навчання чи проживання, ставлення тощо. Важливо зосередити увагу клієнта на процесі прийняття рішення, наприклад, «довго терпів, проте, коли….., то відразу пішов і зробив».
У кожному рішенні присутні три складові: почуття, думки та дії, хоча порядок їх актуалізації та доля прояву частки кожного не завжди однакові і не в однаковій мірі усвідомлюється. На ці особливості слід звернути увагу клієнта при дослідження себе.
Генограма виступає водночас як форма запису сімейного родоводу, в якій доступно фіксується інформація про всіх членів родини протягом двох і більше поколінь. Вперше була використана Боуеном.
Генограму (родовід), як форму моделювання, використовують невропатологи, що займаються проблемами сім’ї, для накреслення інтергенераційної історії сім’ї. Цей інструмент виявляється дуже корисним для роботи з окремими членами чи сім’єю у тих випадках, коли треба зрозуміти, якою є система життя сім’ї у часовому вимірі. Генограма відображує розвиток сімейної системи у часі, надаючи можливість індивіду вийти із системи, роздивитись її, ознайомитись і вивчити та почати краще розуміти складну сімейну динаміку у її розвитку та характері впливу на теперішній стан справ.
Генограма є не що інше як сімейне дерево, що містись в собі багато соціальних даних. Це карта трьох, чотирьох або більшої кількості поколінь сім’ї, у якій зафіксовані генеалогічні відносини, події, заняття (сімейні справи), втрати, міграцію та розселення сім’ї, ідентифікацію та розподіл ролей та інформацію про сумісні стосунки та моделі спілкування (зав’язків). Генограмамає бути не скупченою (тісною, перенасиченою), а чітко окресленою, щоб уможливити її візуальне дослідження.
Кістяк генограми здебільшого походить на загальноприйняті генетичні або генеалогічні схеми. Чоловік позначається квадратом, а жінка – колом, а якщо стать особи невідома – то трикутником. Останній символ, зазвичай, вживається тоді, коли клієнт каже: „Я гадаю, що у сім’ї мого діда було семеро дітей, але я не знаю, чи дочок чи синів». Або „Моя мати втратила виношену дитину за п’ять років перед тим, як я народився, але я не знаю, чи то була дівчинка, чи хлопчик».
Подружня пара позначається лінією, що з’єднує квадрат з колом. На ній, зазвичай, пишуть дату одруження. Подружня пара з нащадками позначається пунктирною лінією. Нащадки заносяться відповідно до віку, починаючи зі старшого з лівої сторони схеми. Розлучення зображується пунктирною лінією. І знову корисно поставити дату. Член сім’ї, що помер, фіксується перехрестям фігури із зазначенням дати смерті.
Корисно навкруг окреслити членів сім’ї, що складають домочадців, пунктирною лінією. Може так статися, що така схема сім’ї надасть можливість соціальному працівникові швидше зрозуміти, «хто є хто» у складних відновлених сім’ях. За допомогою цих будівельних блоків, які поширюються у горизонтальному напрямку, щоб зобразити рідних братів і сестер та племінників, а у вертикальному напрямку, щоб накреслити покоління у часі, маємо можливість графічно представити будь-яку сім’ю.
