15.Форми та методи соціальної підтримки. Особливості стратегії соціального працівника на етапі реалізації соціального супроводу.

Форми та методи соціальної підтримки. Соціальний супровід є видом соціальної роботи, що базується на комплексному індивідуальному підході і використовує різні методи та форми соціальної роботи, залежно від індивідуальних потреб і проблем клієнта/сім'ї, з урахуванням наявних ресурсів та сильних сторін.

Базовими формами соціальної роботи для соціального супроводу І.Д.Звєрєва визначає:

– індивідуальна, суть якої полягає у здійсненні соціальної допомоги, соціальних послуг і соціальної реабілітації відповідно до потреб особистості й характеру самих проблем;

– соціальнозначуща діяльність, у тому числі громадський дитячий та молодіжний рух;

– соціальне навчання, що здійснюється у різних типах державних, приватних освітніх закладах і пов'язана з отриманням певного рівня соціальної освіти;

– соціально-психолого-педагогічна та юридична підтримка, призначення якої є надання професійної допомоги та посередницька діяльність професіоналів із соціальної роботи у розв'язанні різноманітних проблем;

– консультування, у процесі якого виявляються і накреслюються основні напрями виходу з проблеми, що хвилює особистість;

– науково-обґрунтовані й своєчасно застосовані дії держави, соціальних інституцій, зокрема й центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, спеціальних установ, професіоналів і волонтерів, спрямовані на запобігання можливим фізичним, психологічним та соціокультурним колізіям у розвитку окремих індивідів і груп ризику; збереження, підтримка і захист нормального рівня життя та здоров'я сімей, молоді; сприяння молодим людям у досягненні поставлених цілей і розкритті їх внутрішнього потенціалу.

Методи соціальної допомоги, що застосовуються на етапі реалізації плану соціального супроводу, досить різноманітні, обираються залежно від конкретних завдань допомоги і особливостей ситуації в родині, можуть втілюватися окремо або комбіновано, одночасно або послідовно. При розгляді конкретної життєвої історії у кожному конкретному випадку визначається, яка саме допомога буде надана клієнту або сім'ї. Готових рецептів методичного забезпечення на всі випадки бути не може, усе залежить від особливостей випадку, можливостей власне соціальних служб та їх співробітництва з іншими фахівцями й установами. Але важливо, щоб форми і методи соціальної роботи обиралися відповідно до тих форм, які соціальний працівник вважає доречними в даний час і в даній ситуації.

Впровадження соціального супроводу потребує науково-обґрунтованих й своєчасно застосованих дій держави, соціальних інституцій, зокрема, й центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, спеціальних установ, професіоналів і волонтерів, спрямованих на запобігання можливим фізичним, психологічним та соціокультурним колізіям у розвитку окремих індивідів і груп ризику; збереження, підтримку і захист нормального рівня життя та здоров'я сімей, молоді; сприяння молодим людям у досягненні поставлених цілей і розкритті їх внутрішнього потенціалу.

16.Принципи реалізації соціального супроводу. Підсумки етапу реалізації соціального супроводу. Завершення соціального супроводу. Методичні особливості етапу завершення соціального супроводу. Підсумкове оцінювання.

Нормативно-законодавче визначення базових принципів соціального супроводу міститься у Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах. Зокрема, називаються такі:

- добровільність при прийнятті допомоги;

- активна участь сім’ї або особи в подоланні складних життєвих обставин;

- повага до людини, визнання її цінності незалежно від реальних досягнень та поведінки особистості;

- реалізація першочергового права дитини на зростання та виховання в сім’ї.

- індивідуальний та диференційований підхід до кожної особи, кожної сім’ї з урахуванням їхніх потреб та особливостей;

- системність, комплексність, безоплатність, доступність соціальних послуг;

- толерантність та гуманізм, відповідальність за дотримання норм професійної етики;

- пріоритетність інтересів сім’ї в цілому й окремих її членів, збереження цілісності сім’ї.