20.Сімейна соціограма як метод соціальної діагностики. Еко-карта. Карта соціального оточення. Карта соціальних контактів.

Сімейна соціограма це малюнковий проективний метод, який дозволяє графічно представити положення суб’єкта в системі сімейних взаємин.

Порядок виконання: кожному членові сім’ї дається папір з окресленим колом діаметром 11 см. Пропонується намалювати себе і членів своєї сім’ї у вигляді кружечків різного діаметра та відповідно їх підписати.

Діагностика рисунків здійснюється за такими показниками:

· відповідність числа кружечків і членів сім’ї (нікого не забули, нікого не додали);

· розташування кружечків відносно один до одного (в центрі та верхній частині аркушу розташовуються, як правило, більш значущі; внизу-зліва – відсторонені члени);

· відстань між кружечками (дистанція є пропорційною близькості емоційних стосунків та самостійності членів сім’ї; занадто великі відстані відносно інших членів можуть свідчити про конфліктні моменти);

· величина кружечка, наявність та його відсутність – це ознака сімейної презентації.

Після завершення індивідуальної роботи можна запропонувати всім разом обговорити свої малюнки і намалювати спільний на великому листі аркуша. Цю роботу слід виконувати невимушено, з цікавістю і пам’ятати, що основне завдання даного методу – налаштовувати сім’ю на відкрите обговорення сімейної ситуацій, та розвивати вміння приймати її а, за необхідності, вносити зміни. Ригідність членів сім’ї, відмова виконувати завдання та відкрито його обговорювати є сигналом сімейних негараздів та її неготовності до змін. Щирість, інтерес, відкрите обговорення та відкритий обмін думками між членами сім’ї, гумор та жарти, готовність внести зміни в свій малюнок або діалог щодо уточнення своєї позиції – показники відкритості сімейної системи, її гнучкості та здатності до змін. По завершенню роботи (індивідуальної чи спільної) можна запропонувати намалювати місце в заповненій схемі для майбутньої прийомної дитини і обговорити свої думки з цього приводу.

Еко-карта*. Одним із способів моделювання ситуації є екологічна карта або «еко-карта», яка була вперше розроблена у 1975 році Анною Хартман, професором Школи соціальної роботи Мічиганського університету, як інструмент оцінки та визначення соціальної допомоги працівниками соціального захисту дитини при дослідженні потреб сімей. Цей інструмент зображає сім’ю або особу у життєвому просторі і його апробовано у цілому ряді випадків при роботі з широким колом клієнтів.

Еко-карта – це просте схематичне зображення людини чи сім’ї за допомогою олівця та паперу, яке було розроблено як знаряддя (інструмент) оцінки, планування та втручання при наданні соціальної допомоги. Вона динамічно відображає екологічну систему, у межах якої знаходиться людина або сім’я у життєвому просторі. До карти включено головні системи, що є частиною життя сім’ї та природу сімейних відносин з іншими системами.

Побудова еко-карти. Спочатку у великий круг у центрі карти заносять ядро сімейної системи або родини. Традиційно при зображенні сім’ї чоловіків означають квадратами, а жінок – колами. Відносини означали так само як і на традиційному сімейному дереві або генетичній схемі. Варто у середині кола чи квадрата написати вік людини.

Карта соціального оточення*. Одним із методів діагностики є карта соціального оточення, яка бере до уваги як структуру соціального оточення, так і функціонування мережі соціального оточення клієнта.

Аналогічно до еко-карти техніка розробки карти соціального оточення починається з визначення та візуального показу її складу та членства. Але карта соціального оточення займається і структурою, і її функціями у більш деталізовананому варіанті, аніж еко-карта. Взагалі карта соціального оточення створюється для однієї людини (егоцентрична мережа) і перелічує кожного, хто їй відомий. Технологія складання карти соціального оточення співпадає з процедурою створення еко-карти, але вона надає більш детальну, обґрунтовану відповідь відносно якості та функціонування соціальних зв’язків клієнта.

Карта соціального оточення зосереджує в собі інформацію про загальну кількість та склад соціального оточення, рівень надання членам оточення різноманітної допомоги та про природу відносин між членами системи, як їх розуміє людина, що цю карту складає. Застосування карти включає перерахування членів оточення у кожній із 7 сфер:

(1) домочадці (люди, з якими ви мешкаєте);

(2) сім’я (родичі);

(3) друзі;

(4) люди, з якими ви спілкуєтесь на роботі або у школі;

(5) люди, з якими ви спілкуєтесь у клубах, організаціях;

(6) сусіди;

(7) установи, організації або інші формалізовані інституції, послугами яких ви користуєтеся (офіційні послуги).

Карта соціальних контактів. Методика пошуку осіб і інституцій, що можуть надавати підтримку сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах, запропонована

Представництвом благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні у формі карти соціальних контактів. Побудова карт дозволяє побачити всіх важливих людей для клієнта, відзначити характер їх стосунків, ставлення людей один до одного.

Сектори, представлені на карті, це сегменти соціального оточення сім’ї, представників яких можна залучати до соціальної підтримки сім’ї.

Сім’я. У цьому сегменті зазначають усіх, хто мешкає під одним дахом. Це можуть бути мати, батько, бабуся, діти тощо. Якщо хтось із дітей переїхав жити в інше місце, то він уже належить до сектора «родичі», це ж стосується і батьків, які розлучилися й живуть в іншому місці.

Родичі. Рідні – це «коренева система» родини: родичі з боку матері та батька, а також всі, хто перебуває з ними в шлюбі. Якщо раніше розлучені батьки створили нові сім’ї, то найближчих родичів у дитини стало четверо і з кожним із них виникають певні стосунки. Коли дитина в майбутньому візьме шлюб, то всі рідні подружжя стануть і її родичами. Родичам властива особлива якість – вони надають соціальній мережі стабільності. Неможливо перестати бути родичем, навіть коли спілкування перерване.

Робота, школа, дошкільний заклад. Цей сектор разом із сектором «сім’я» формує повсякденну основу нашого буття. Саме в цих двох мікросистемах ми перебуваємо щоденно. Ми знайомимося і спілкуємося з людьми, не докладаючи для цього особливих зусиль. Унаслідок значимість оточуючих людей зростає, і вони виступають або як чинник підтримки, або викликають роздратування.

Друзі, сусіди та інші. Друзі, на відміну від родичів, не з’являються автоматично, і в разі сварки стосунки можуть припинитися. Часто – це значущі люди, які живуть далеко, а тому контакти з ними стають все більш рідкими.

Сусіди є мікросистемою, яка розташована в одному секторі із друзями, але яка має цілий ряд відмінностей. Сусідів з родичами об’єднує та обставина, що конфлікт між сусідами, так само як і між родичами, може бути затяжним. Адже сусідів не обирають, і це незапланована близькість проживання.

Об’єднання або релігійні групи також є важливими для багатьох мікросистем.

Адміністративні інстанції. У кризових сім’ях представники адміністративних органів часто становлять досить значну частину їх мережі соціальних контактів. У цьому закладений неабиякий ризик нестабільності. Чиновники, службовці, як правило, йдуть додому о шостій вечора, а у вихідні з ними взагалі неможливо зв’язатися. Потрібно бути досить обережним, аби не потрапити до них у залежність.

Бажано, щоб клієнт заповнював карту самостійно. Карта соціальних контактів, яку заповнює клієнт, відображає його уявлення про своє життя в сьогоденні. Заповнюючи карту, він робить це, ніби дивлячись у дзеркало. Інколи в нього з’являються мимовільні реакції на зразок: «Я навіть не думав, що у мене стільки знайомих», «Я бачу, що ця людина скоро зникне з мого оточення» тощо.