3.3. Аудиту господарських операцій з дебіторської заборгованості

Контроль якості  аудиту дебіторської заборгованості  забезпечує користувачів фінансової звітності  інформацією про законність, повноту, достовірність, реальність дебіторської заборгованості.

При проведення аудиту дебіторської заборгованості слід враховувати  фактори ризику  з можливими порушеннями в відображенні операцій в обліку, а саме тому необхідно використовувати певні аудиторські процедури,  аудиторські докази, які забезпечать якість проведення аудиту.

Використання  концептуальних основ проведення аудиту дебіторської заборгованості є об’єктивним процесом, який  дає змогу аудитору висловити  свою думку  про  повноту  та достовірність відображення  інформації про дебіторську заборгованості в обліку та фінансовій звітності.

Аудит дебіторської  заборгованості слід розглядати як окремий  об’єкт аудиторської перевірки. Повинні бути визначені: мета перевірки, завдання перевірки, етапи перевірки, якісні характеристики  аудиторських процедур, методика проведення.

Мета аудиту дебіторської заборгованості – отримання достатніх доказів підтвердження достовірності, реальності  дебіторської заборгованості  відображеної в фінансових звітах відповідно якісних характеристик фінансової звітності.

Завдання аудиту дебіторської заборгованості:

1. Перевірка дотримання методологічних принципів формування інформації про дебіторську заборгованість в бухгалтерському обліку та її розкриття в фінансовій звітності відповідно П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» а саме перевірка:

- визнання  дебіторської заборгованості активом;

- перевірка первісної оцінки та оцінки на дату балансу;

- визначення методу створення резерву сумнівних боргів;

- класифікації дебіторської заборгованості  за строками її непогашення;

- нарахування суми резерву сумнівних боргів;

- виключення безнадійної дебіторської заборгованості із активів;

- розкриття інформації про дебіторську заборгованість в примітках до фінансової звітності.

2. Встановлення реальності дебіторської заборгованості.

3. Перевірка класифікації дебіторської заборгованості.

4. Оцінка синтетичного та аналітичного обліку.

5. Перевірка правильності відображення господарських операцій з дебіторською заборгованістю на рахунках обліку.

6. Перевірка правильності списання безнадійної  дебіторської заборгованості.

7. Визначення показників, які характеризують стан дебіторської заборгованості їх узгодженість та порівнянність.

Контроль якості аудиту дебіторської заборгованості забезпечується аудиторськими процедурами метою яких є перевірка тверджень фінансових звітів.  Якісні аспекти  перевірки, які відповідають  твердженням  висловленим у фінансовій звітності, згідно МСА це:

-реальність (існування) : дебіторська заборгованість існує на конкретну дату.

-права та зобов’язання – дебіторська заборгованість належить суб’єкту господарювання на конкретну дату;

-наявність – операція або подія, яка стосується дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання відбулася протягом звітного періоду;

-повнота – відсутність не облікованої дебіторської заборгованості, а також нерозкритої про неї інформації;

-оцінка вартості – дебіторська заборгованість обліковується за відповідною балансовою вартістю;

-вимірювання – операції з дебіторською заборгованістю відображені за належною сумою;

-подання та розкриття інформації – інформація про дебіторську заборгованість розкрита, класифікована та описана згідно із вимогами чинного законодавства.

Внутрішні аудитори незалежні, коли вони можуть виконувати свою роботу вільно (неупереджено) і об'єктивно. Незалежність внутрішнього аудитора визначається оргстатусом (тобто функціями та підпорядкуванням) відділу внутрішнього аудиту, правами і обов'язками внутрішнього аудитора, в тому числі доступом до вищого керівництва. Отже, в розділ "Незалежність" повинні бути включені наступні стандарти.

Внутрішній аудитор повинен бути незалежним від тих осіб, чию роботу він перевіряє, як в аспекті функціональної або адміністративної підпорядкованості, так і з точки зору зацікавленості. Наприклад, результати перевірки, проведеної внутрішнім аудитором, будуть менш об'єктивні, якщо оплата його праці буде якось залежати від результатів того напрямку діяльності організації, до якого відносяться об'єкти перевірки. Також внутрішній аудитор не повинен володіти правом вимоги виконання своїх рекомендацій (пропозицій), а також не повинен бути відповідальним за організацію їх впровадження і результати. Крім того, внутрішній аудитор не повинен брати участь і нести відповідальність за коригування виявлених ним відхилень. В іншому разі не буде об'єктивний наступний контроль цих об'єктів, так як аудитору доведеться перевіряти або результати своєї ж праці, або результати здійснення своїх же рекомендацій (пропозицій). Крім того, передбачається послаблення об'єктивності, коли внутрішні аудитори виконують аудит діяльності, в якій вони ж мають функції не аудиторського характеру, тому при складанні звіту це повинно бути обговорено з відповідним рівнем управління. Фахівці, переміщені або тимчасово задіяні в підрозділі внутрішнього аудиту, не повинні призначатися на перевірку тієї діяльності, в якій вони були раніше задіяні.

Внутрішні аудитори повинні мати підтримку органів управління організації, достатню для того, щоб співпрацювати з аудируемыми структурами і виконувати свою роботу без втручань і зіткнень інтересів. Головний внутрішній аудитор (начальник відділу) повинен мати прямий зв'язок з радою директорів (органом управління) для вирішення всіх необхідних питань. Для формування та подання органам управління необхідних їм даних внутрішньому аудитору, в свою чергу, необхідна якісна інформація про реальний стан або дію аудируемого об'єкта (інформаційне забезпечення системи внутрішнього контролю). Ступінь необхідності інформації повинна визначатися самим внутрішнім аудитором. В особливих випадках, наприклад у випадках особливої конфіденційності (секретності) інформації, внутрішній аудитор повинен обґрунтувати перед органом управління необхідність отримання даної інформації для се вивчення і формально отримати дозвіл вимагати її у відповідальних осіб. Внутрішньому аудитору має формально надаватися право доступу до будь-якої необхідної для контролю інформації незалежно від се носіїв, стадії се формування або проходження, у тому числі до проектів документів, чорнових і чистовим схемами, довідками, розрахунками і т. п. Йому має надаватися право безперешкодного входження в усі службові приміщення, каси, склади, комори, цехи, ділянки і інші приміщення, призначені для зберігання цінностей, а також право у разі необхідності опечатувати їх, вимагати проведення інвентаризацій. Внутрішній аудитор також повинен мати право вимагати у співробітників письмові та усні пояснення з будь-яких питань, які його цікавлять, які мають відношення до його безпосередньої роботи. Необхідно регламентувати порядок дій внутрішнього аудитора при отриманні інформації у співробітників інших відділів, так як внутрішній аудитор не повинен перешкоджати або перешкоджати належному виконанню цими співробітниками своїх обов'язків. Таким же чином внутрішньому аудитору повинно надаватися право отримувати необхідну інформацію з зовнішніх джерел.

У загальних рисах процес організації служби внутрішнього аудиту складається із таких етапів:

1. виявлення та чітке визначення кола питань, для вирішення яких створюється СВА, побудова системи цілей створення СВА згідно з політикою ТОВ«ВФ»Мілор»;

2. визначення основних функцій СВА, виконання яких необхідне для досягнення поставлених цілей;

3. об'єднання однотипних функцій у групи та формування на їх основі структурних одиниць СВА, які будуть спеціалізуватися на виконанні цих функцій;

4. розробка схем взаємовідносин, визначення обов'язків, прав та відповідальності для кожної структурної одиниці СВА, документальне закріплення їх у посадових інструкціях та положеннях про бюро (групу, секцію) СВА;

5. об'єднання вказаних структурних одиниць у єдине ціле - службу внутрішнього аудиту, визначення її організаційного статусу, розробка та документальне закріплення Положення про службу внутрішнього аудиту відповідно до встановленого набору цілей, завдань та функцій структурних одиниць;

6. інтеграція СВА з іншими ланками структури управління ТОВ«ВФ»Мілор»м;

7. розробка внутрішньофірмових стандартів внутрішнього аудиту.

На основі вище сказаного ТОВ «ВФ»МІЛОР» розробило власну модель організаційних заходів щодо створення служби внутрішнього аудиту.

Визначення, діяльністі з оцінювання, яка організована в межах суб'єкта господарювання і яку виконує окремий відділ. Функції внутрішнього аудиту охоплюють, зокрема, перевірку, оцінювання та моніторинг адекватності й ефективності функціонування системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Здійснюють внутрішній аудит призначені керівником (власником) та підлеглі йому служби аудиту (контролю, ревізії) або окремі аудитори (контролери, ревізори).

Мета (завдання), забезпечення ефективності функціонування самого ТОВ«ВФ»Мілор» та всіх його підрозділів на всіх рівнях управління; захист законних майнових інтересів власника ТОВ«ВФ»Мілор»; сприяння економному використанню матеріальних, фінансових і трудових ресурсів ТОВ«ВФ»Мілор», своєчасному виконанню завдань, дотриманню встановлених термінів; удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання, правильності ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Предмет (зміст) експертиза економічних, організаційних та інформаційних характеристик підприємств з метою недопущення небажаних відхилень, а також підвищення ефективності господарювання.

Процедури (операції), вивчення засновницьких документів ТОВ«ВФ»Мілор»; дослідження первинної документації, регістрів управлінського (внутрішньогосподарського), бухгалтерського та фінансового обліку, фінансової та статистичної звітності, податкового обліку та звітності за податками; зустрічні перевірки документів і господарських операцій, порівняння даних синтетичного і аналітичного обліку; проведення інвентаризації основних засобів, майна; економічний та фінансовий аналіз, тестування, діагностика, надання консультацій.

Методи експертна науково-обґрунтована оцінка господарських операцій та процесів, аналіз ситуації ризику, застереження від банкрутства, визначення та використання резервів для збільшення прибутку, сприяння вживанню заходів щодо поліпшення фінансової діяльності ТОВ«ВФ»Мілор».

Після назначення служби внутрішньої перевірки, голова перевірки надає головному бухгалтеру запитальник, згідно якого буде формуватися план проведення аудиту.

Таблиця 3.6