Метод узагальнення

Узагальнення - встановлення загальних властивостей предметів і явищ; визначення загального поняття, в якому відображені істотні, основні ознаки предметів або явищ даного класу.

Разом з тим узагальнення може виражатися у виділенні не істотних, а будь-яких ознак предмету або явища. Цей метод наукового дослідження спирається на філософські категорії загального, особливого і одиничного.

Історичний метод

Історичний метод полягає у виявленні історичних фактів і на цій основі в такому уявному відтворенні історичного процесу, при якому розкривається логіка його руху. Він припускає вивчення виникнення і розвитку об'єктів дослідження в хронологічній послідовності.

Сходження від абстрактного до конкретного як метод наукового пізнання полягає в тому, що дослідник спочатку знаходить головний зв'язок предмету (явища), яке вивчається, потім, простежуючи, як він видозмінюється в різних умовах, відкриває нові зв'язки і таким шляхом відображає у всій повноті його суть.

Системний метод полягає в дослідженні системи (тобто певної сукупності матеріальних або ідеальних об'єктів), зв'язків її компонентів і їх зв'язків із зовнішнім середовищем. При цьому з'ясовується, що ці взаємозв'язки призводять до виникнення нових властивостей системи, які відсутні у об’єктів, що її формують.

До методів емпіричного рівня відносяться: спостереження, опис, вимірювання, порівняння, експеримент, моделювання.

Спостереження - це спосіб пізнання, заснований на безпосередньому сприйнятті властивостей предметів і явищ за допомогою органів чуття. За результатами спостереження дослідник одержує знання про зовнішні властивості і зв’язки предметів і явищ.

Метод опису

Опис - це фіксація ознак досліджуваного об'єкту, які встановлюються, наприклад, шляхом нагляду або вимірювання.

Опис буває: 1) безпосереднім, коли дослідник безпосередньо сприймає ознаки об'єкту; 2) опосередкованим, коли дослідник концентрує увагу на ознаках об'єкту, які сприймалися іншими особами.

Кількісний метод

Кількісний метод - це визначення кількісних співвідношень об'єктів дослідження або параметрів, що характеризують їх властивості.

Метод вимірювання

Вимірювання - це визначення дійсного значення деякої величини шляхом порівняння її з еталоном.

Більшість наукових експериментів і спостережень включають в себе проведення різноманітних вимірювань.

В основі операції вимірювання лежить порівняння об'єктів за якими-небудь схожими властивостями. Щоб здійснити таке порівняння, необхідно мати певні одиниці вимірювання, наявність яких дає можливість виразити властивості, що вивчаються, з точки їх кількісних характеристик. У свою чергу, це дозволяє широко використовувати в науці математичні засоби і створює передумови для математичного вираження емпіричних залежностей.

Важливою стороною процесу вимірювання є методика його проведення. Вона є сукупністю прийомів, що використовують певні принципи і засоби вимірювань. Під принципами вимірювань в даному випадку маються на увазі якісь явища, які покладені в основу вимірювань.

Існує декілька видів вимірювань.

Виходячи із характеру залежності вимірювальної величини від часу розрізняють:

• статистичні вимірювання;

• динамічні вимірювання.

При статичних вимірюваннях величина, яку ми вимірюємо, залишається постійною в часі. До динамічних відносяться такі вимірювання, в процесі яких вимірювана величина змінюється в часі.

За способом отримання результатів розрізняють вимірювання:

• прямі;

• непрямі.

У прямих вимірюваннях певне значення вимірюваної величини знаходять шляхом безпосереднього порівняння її з еталоном або за допомогою вимірювального приладу. При непрямому вимірюванні певну величину визначають на підставі відомої математичної залежності між цією величиною і іншими величинами, що отримуються шляхом прямих вимірювань.

Непрямі вимірювання широко використовуються в тих випадках, коли певну величину неможливо або дуже складно виміряти безпосередньо або коли пряме вимірювання дає менш точний результат.