Метод аналізу

Метод аналізу - це метод, який дозволяє мислено або фізично розчленувати об'єкт дослідження на складові. Він лежить в основі аналітичного методу дослідження. Різновидами аналізу є класифікація і періодизація.

Аналіз - необхідний етап в пізнанні об'єкту. Поза сумнівом, аналіз займає важливе місце у вивченні об'єктів матеріального світу. Але він складає лише перший етап процесу пізнання.

Метод синтезу

Метод синтезу - це поєднання окремих сторін, частин об'єкту дослідження в єдине ціле.

Для пізнання об'єкту як єдиного цілого не можна обмежуватися вивченням лише його складових частин. В процесі пізнання необхідно розкривати об'єктивно існуючі зв'язки між ними, розглядати їх в сукупності, в єдності. Здійснити цей другий етап в процесі пізнання - перейти від вивчення окремих складових частин об'єкту до вивчення його як єдиного цілого можливо тільки в тому випадку, якщо метод аналізу доповнюється іншим методом - синтезом.

В процесі синтезу проводиться поєднання складових частин (сторін, властивостей, ознак і т. п.) об'єкту, що вивчається, розчленованих в результаті аналізу. На цій основі відбувається подальше вивчення об'єкту, але вже як єдиного цілого. При цьому синтез не означає простого механічного з'єднання роз'єднаних елементів в єдину систему. Він розкриває місце і роль кожного елементу в системі цілого, встановлює їх взаємозв'язок і взаємообумовленість, тобто дозволяє зрозуміти справжню діалектичну єдність об'єкту, що вивчається.

Аналіз фіксує в основному те специфічне, що відрізняє частини один від одного. Синтез же розкриває те істотне загальне, що зв'язує частини в єдине ціле. Аналіз, що передбачає здійснення синтезу, своїм центральним ядром має виділення істотного.

Аналіз і синтез з успіхом використовуються і у сфері розумової діяльності людини, тобто в теоретичному пізнанні. Але і тут, як і на емпіричному рівні пізнання, аналіз і синтез - це не дві відірвані один від одного операції. За своєю суттю вони - дві сторони єдиного аналітико-синтетичного методу пізнання.

Ці два взаємозв'язані прийоми дослідження отримують у кожній галузі науки свою конкретизацію. Із загального прийому вони можуть перетворюватися на спеціальний метод. Аналітичний метод отримав свій розвиток і в деяких філософських школах і напрямах. Те ж саме можна сказати і про синтез.

Індукція

Індукція - це рух думки (пізнання) від фактів, окремих випадків до загального положення. Індуктивні висновки «наводять» на думку, на загальне.

Метод дедукції

Дедукція - це виведення одиничного, приватного з якого-небудь загального положення; рух думки від загальних тверджень до тверджень про окремі предмети або явища. За допомогою дедуктивних висновків «виводять» певну думку з інших думок.

Метод аналогії

Аналогія - це спосіб отримання знань про предмети і явища на підставі того, що вони мають схожість з іншими предметами та явищами. На основі відомих схожих рис можна зробити висновок про невідомі сторони досліджуваного об’єкта.

Під аналогією розуміють подібність, схожість якихось властивостей, ознак у різних за сутністю об'єктів. Встановлення схожості (або відмінності) між об'єктами здійснюється в результаті їх порівняння. Таким чином, порівняння лежить в основі методу аналогії.

Якщо робиться логічний висновок про наявність якої-небудь властивості, ознаки у об'єкті, що вивчається, на підставі встановлення його схожості з іншими об'єктами, то цей вивід називають висновком.

Ступінь імовірності отримання правильного висновку буде тим вищим:

• чим більше відомо загальних властивостей у порівнюваних об'єктів;

• чим істотніше виявлені у них загальні властивості;

• чим глибше пізнаний взаємний закономірний зв'язок цих схожих властивостей.

При цьому потрібно мати на увазі, що якщо об'єкт, відносно якого робиться висновок по аналогії з іншим об'єктом, володіє якою-небудь властивістю, не сумісною з тією властивістю, про існування якого повинен бути зроблений висновок, то загальну схожість цих об'єктів втрачає всяке значення.

Метод аналогії застосовується в самих різних областях науки: у математиці, фізиці, хімії, кібернетиці, в гуманітарних дисциплінах і т.д.

Існують різні типи результаті використання методу аналогії. Але загальним для них є те, що у всіх випадках безпосередньому дослідженню піддається один об'єкт, а висновок робиться про інший об'єкт.

Тому результат в загальному сенсі можна охарактеризувати як перенесення інформації з одного об'єкту на іншій. При цьому перший об'єкт, який власне і піддається дослідженню, називається моделлю, а інший об'єкт, на який переноситься інформація, отримана в результаті дослідження першого об'єкту, називається оригіналом (іноді - прототипом, зразком і т. д.). Таким чином, модель завжди виступає як аналогія об’єкту дослідження.