3. Метод підприємницького права.

Під методом правового регулювання відповідної галузі права, розуміють сукупність способів і прийомів регулювання відносин між суб'єктами, що складаються унаслідок особливих властивостей предмету регулювання. Кожна галузь права має свій специфічний метод правового регулювання, який визначається специфікою суспільних відносин і характеризується наступними специфічними межами:

• характером положення учасників правовідносин;

• особливістю змісту правовідносин;

• особливістю складу юридичних фактів;

• специфікою відповідальності.

В комплексних галузях, до яких відноситься і підприємницьке право, зазвичай використовуються декілька методів регулювання.

До основних методів підприємницького права можна віднести:

• імперативний (має місце там, де виникає підпорядкування, вертикальні стосунки (стосунки типа управління - підприємець).

• диспозитивний (застосувується у відносинах, суб'єкти яких є юридично рівними, горизонтальні відносини).

Ряд науковців (Дойников И.В.) виділяють і деякі інші методи:

• метод узгодження. Суб'єкт підприємницького права самостійно вирішує будь-яке питання, а при вступі до правового відношення він робить його за узгодженням з іншим його учасником;

• метод обов'язкових розпоряджень (владних приписів). Одна сторона правовідносин дає інший розпорядження, обов'язкове для виконання;

• метод рекомендацій. Одна сторона дає іншій стороні рекомендацію щодо порядок ведення підприємницької діяльності;

• метод заборон (наприклад Закон України «Про захист економічної конкуренції» забороняє дії господарюючих суб'єктів, які направлені на недопущення конкуренції.

4.Система підприємницького права.

Підприємницьке право, як і будь-яка інша галузь права, є сукупністю норм, що регулюють відносини певного виду. Всі норми взаємопов'язані й формують систему із більш-менш чіткою внутрішньою структурою і внутрішнім поділом. Проте, як слушно зазначається в юридичній літературі, з огляду на триваючий процес становлення підприємницького права, виділення з нього самостійних дисциплін (біржового, інвестиційного права тощо), говорити про його спеціалізацію та чітку систему вкрай важко. У межах галузі підприємницького права виділяються правові інститути – сукупність норм права меншого обсягу, що регулюють споріднені відносини в межах тієї групи суспільних відносин, які становлять предмет галузі, тобто відносин у сфері провадження підприємницької діяльності. Наприклад, інститутами підприємницького права є інститути договірного права, права промислової власності, захисту економічної конкуренції, інститут регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності та ін. Сукупність інститутів, в свою чергу, дозволяє виділити в межах галузі підприємницького права Загальну та Особливу частини. Вищенаведене дає змогу визначити підприємницьке право як систему загальнообов'язкових норм (правил), що регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю, встановлюються і охороняються державою.