Тема 2. Поняття предмет та система підприємницького права

1. Поняття підприємницького права.

2. Предмет підприємницького права.

3. Метод підприємницького права.

4. Система підприємницького права.

5. Джерела підприємницького права.

1. Поняття підприємницького права.

Серед учених немає єдності у розумінні сутності підприємницького права. Можна виділити дві основні позиції з цього питання, що існують в науці.

Одна з них може бути визначена стисло таким чином: підприємницьке право — самостійна галузь права. Її відстоює В. В. Лаптєв. Основні положення цієї точки зору такі:

• підприємницьке право — це господарське право ринкової економіки, що визначає порядок ведення підприємницької діяльності, та регулює відносини, пов’язані з її здійсненням. Трактування підприємницького (торговельного, комерційного) права в якості самостійної сфери правового регулювання здійснюється на підставі двох аргументів: а) можливість створити правові умови для розвитку підприємництва, чітко і усебічно визначити в законодавстві правові принципи, норми та інститути підприємницької діяльності; б) необхідність забезпечити поєднання приватних і публічних інтересів;

• підприємницьке право як галузь права характеризується своїми принципами, предметом, суб’єктами і методами регулювання;

• підприємницьке право розуміється в чотирьох значеннях: галузь права, галузь законодавства, наукова дисципліна, предмет викладання (навчальна дисципліна);

• підприємницьке право регулює відносини як по горизонталі, так і по вертикалі.

Інша основна позиція з питання про природу підприємницького права — це заперечення його самостійності як галузі права. Її представниками є, наприклад, В.М. Селіванов, В.Ф. Попондопуло, Е.Г. Плієв та інші вчені. Основні положення цієї позиції такі:

• підприємницьке право — не самостійна галузь права, а складова (спеціальна) частина цивільного права, що включає сукупність загальних і спеціальних норм приватного (цивільного) права;

• підприємницьке право не має своїх принципів, а ґрунтується на загальних цивільно-правових принципах;

• 3) підприємницьке право регулює тільки відносини по горизонталі, тобто відносини між суб’єктами підприємницької діяльності.

Слід також зазначити й існуючу в літературі думку, згідно з якою підприємницьке право є найважливішою складовою частиною господарського права, що утворює законодавчу основу функціонування підприємців і розвитку підприємництва [Ершова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право. — М., 2000, с.З].

Також, в літературі була висловлена думка, згідно з якої з прийняттям 16 січня 2003 р. Верховною Радою України Господарського кодексу (ГК) України було закріплене існування повноцінної галузі права — господарського права. З цього моменту підприємницьке право набуває рис комплексної підгалузі права із збереженням наведених нижче ознак. Підприємницьке право є підгалуззю господарського права, як і, власне, підприємницька діяльність є видом господарської діяльності, співвідносячись з останньою як часткове з цілим. При цьому, у складі підприємницького права переважають норми адміністративного ( норми, що регулюють порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, порядок отримання ними ліцензій, патентів та інших дозволів тощо) і цивільного права (норми цивільного права регулюють майнові та пов'язані з ними немайнові відносини, що складаються в процесі зайняття підприємницькою діяльністю — порядок укладання договорів, визначення їх сторін, моменту виникнення праводієздатності та інші питання). Проте у складі підприємницького права не важко виділити також норми фінансового, земельного, трудового та деяких інших галузей права. [О. В. Старцев. Підприємницьке право. Навчальний посібник. Київ. Істина. 2006].

На думку Н. Саніахметової відносини у сфері підприємництва регламентуються нормами різноманітної галузевої належності, отже, можна дійти висновку про комплексний характер регулювання відносин у сфері підприємництва і, відповідно, комплексний характер підприємницького права як галузі права та галузі законодавства.

Держава сприяє розвиткові відносин у сфері підприємництва шляхом державного регулювання підприємницької діяльності. Тому в регулюванні відносин у сфері підприємництва певне місце посідають норми публічного права (у тому числі норми адміністративного, фінансового права), що встановлюють адміністративно-правові методи. З іншого боку, у цій сфері суспільних відносин широко використовуються товарно-грошові механізми, тому значна роль в їх регулюванні належить цивільно-правовим нормам. Ті або інші норми можуть превалювати під час регулювання окремих відносин у сфері підприємництва, але в цілому ці відносини регламентуються нормами різної галузевої належності, що взаємодіють. Підприємницьке право відрізняється від основних галузей права тим, що це комплексна галузь, в якій узгоджуються норми різних галузей права з метою їх спільного застосування у сфері підприємництва.

Самостійність і єдність підприємницького права як галузі права (комплексу різноманітних норм, які регулюють відносини, що складаються в сфері підприємництва,) зумовлені його єдиною цілеспрямованістю на забезпечення реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність. Таку функціональну єдність підприємницького права можна вважати його системотворною ознакою.

Підприємницьке право – це комплексна інтегрована галузь права, сукупність правових норм, що регулюють на основі поєднання приватних і публічних інтересів відносини у сфері організації, здійснення підприємницької діяльності і керівництва їй.

2. Предмет підприємницького права.

Предметом підприємницького права є суспільні відносини, врегульовані нормами підприємницького права. Виділяють декілька груп суспільних відносин, які створюють предмет підприємницького права:

1. підприємницькі відносини. Зауважимо, що ядром таких відносин є підприємницька діяльністі. Відповідно до ст.42 ГК ( див. Гл. 4 ГК) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. У підприємницькій діяльності, зокрема, вбачають риси діяльності особливого творчо пошукового, новаторського характеру, під час якої опрацьовуються нові сфери вигідного вкладення ресурсів, ідеї нових комбінацій у виробництві, опанування нових ринків, створення нових продуктів і способів досягнення мети. Комерційна діяльність, в свою чергу, входить елементом до підприємницької діяльності. Вона обмежується відносинами, які мають місце під час реалізації вже готової продукції, доведення її до споживача, і стосується виконання робіт та надання послуг, в тому числі посередницьких, щодо торгівлі, рекламних заходів, планування нових обсягів продажу, експортно-імпортних операцій, опрацювання способів виходу на зовнішній ринок та інших;

2. до предмету підприємницького права входять також некомерційні відносини:

• організаційно - майнового характеру (наприклад, відносини по створенню, припиненню підприємств, отримання ліцензій);

• відносини некомерційних організацій (відносини фондових і товарних бірж)

• відносини щодо державного регулювання господарювання. Держава регулює дану діяльність різними способами і методами, реалізую при цьому публічні інтереси суспільства.