Тема 2. Диференційна діагностика суглобового синдрому у дітей

  У дітей раннього і молодшого віку не завжди можна легко встановити суглобовий біль. Нерідко маленькі діти неточно визначають місце болю, а іноді діти старшого віку неправильно вказують на біль в певному суглобі при позасуглобовій локалізації патологічного процесу або при іррадіації болю. Велике значення слід надавати об'єктивному дослідженню, спостерігаючи за стійкою, ходою і виявляючи можливі зовнішні зміни певного суглоба — набряк або ущільнення навколо суглоба, деформація, біль при натиску, почервоніла і тепла шкіра в області суглоба і ін. Патологічний процес може охопити синовій і суглобову сумку з її зв'язками, або ж суглобовий хрящ прилеглої кістки, і відповідно до цього можна виявити або не виявити зовнішніх змін. От чому необхідно викликати пасивні рухи і стежити за реакцією дитини, відволікаючи її увагу. Зазвичай гострі суглобові процеси супроводжуються сильнішим болем, а хронічні — слабшим, такою, що викликається, головним чином, рухом.

Нерідко доводиться проводити додаткові дослідження для уточнення характеру ураження суглоба — аналіз крові, зіставляючи його з розвитком захворювання, спостереження за коливаннями температури і за іншими явищами загального порядку, якими може супроводжуватися суглобове ускладнення загального інфекційного процесу, і за супутніми явищами при неінфекційному захворюванні. Якщо виявиться необхідним, проводять рентгенівське і серологічне дослідження, пункцію суглоба для бактеріологічної орієнтації і так далі.

Необхідний і повний огляд, оскільки в окремих випадках має місце ізольоване захворювання суглобів, а в інших — захворювання будь-якої іншої системи, зумовлене загальною реакцією мезенхіми, або позасуглобовим процесом в кістках, що приводить до обмеження рухів в певному суглобі і таким чином зумовлює його ураження. При обстеженні особливу увагу необхідно приділити симетрично розташованим суглобам.

У дітей переважаючими є запальні захворювання суглобів, що розвиваються, в основному, гостро; рідше зустрічаються хронічні артрити і дистрофічні ураження суглобів.

Артралгії у дітей зумовлені:

•        Інтоксикаційний синдром.

•         Хронічні вірусні інфекції (гепатити В і С, ЕБВ, ентеровірус, Коксакі),

•        Онкогематологічні захворювання.

•        ГРЛ, СЗСТ, СВ.

•        Синдром вродженої дисплазії сполучної тканини

   (навантажувальна артропатія х-ба Брюера).

•        Остеопороз.

•        Остеохондропатії, остеохондродисплазії.

•        Остеоартроз.

 

СУГЛОБОВИЙ   БІЛЬ У НОВОНАРОДЖЕНИХ І  ГРУДНИХ ДІТЕЙ

У новонароджених дітей безпосередньо після народження суглобові прояви, як і прояви поза суглобами, які можуть створити враження суглобового процесу, нерідко виникають під дією механічних умов, що виникають у зв'язку з пологами.

Основними ураженнями, які слід виділити, є дисторзия, эпифизеолиз, перелом довгих кісток кінцівок і  перелом ключиці.

Перелом стегнової і    плечової кісток спостерігаються під час пологів при передлежанні сідниць. Зазвичай вони розвиваються в проксимальном відділі кістки і діагностувати їх неважко по обмеженнні рухів в кінцівці і при пальпації, які можна уточнити рентгенографією. Рентгенівськеобстеження необхідне і для відокремлення перелому нормальної кістки від перелому при osteogenesis imperfecta. При переломі ключиці активні рухи відповідної руки теж обмежені, що можна встановити, порівнюючи природні рухи обох рук, але підтверджується діагноз  рефлексом Мого. Якщо викликати його (постукувати по животі або раптово подути в обличчя), рука з ураженої сторони майже не піднімається. Пасивні рухи, проте, вільні. При пальпації ключиці можна вловити крепітацію, або ж перелом можна встановити рентгенологічно.

 При д и с т о р з і ї,  крім обмеження рухів, відмічається болючість в суглобі при пасивних рухах. Коли мова йде про плечовий суглоб, то він буває збільшеним в розмірах в наслідок крововиливу і рука займає характерне захисне положення аддукції і внутрішньої ротації.

 Важче діагностувати е п і ф і з е о л і з. При ньому рухи також обмежені і болючість виявляється при пасивних рухах кінцівки, нерідко можна встановитинезначну припухлість і вкорочення ураженої кінцівки, але крепітації немає. При эпіфізеолізі плечової кістки рука знаходиться в положенні аддукції і ротації, а при эпіфізеолізі стегнової кістки — зовнішній ротації. Визначенню діагнозу сприяє рентгенівське обстеження.

У цих станах неважко виділити  верхній параліч plexus brachialis, при якому паралізованим бувають м'язи плеча і супінатори руки, так що уражена кінцівка   знаходиться в положенні   зовнішньої   пронації.

У новонароджених і у грудних дітей ураження суглобів зазвичай обумовлене гострим запальним процесом, що є наслідком метастазів, при септикопіємії, викликаній частіше всього стрепто- і особливо, стафілококами, рідше ентерококами або Escherichia coli при ентеральном сепсисі, а ще рідше гонококами.

У таких випадках артрит приєднується до загальних явищ септикопіємії і якийсь час може не справляти враження, якщо не звернути увагу на обмеженість рухів в певному суглобі.