5. Концепція референтних груп особистості.

Концепція референтних груп зародилася у зв’язку з дослідженням соціальних установок і статусу особистості, а також проблем соціальної структури суспільства і соціальної мобільності. Поняття «референтна група» - (повідомляти, доповідати) вперше було запропоновано американським психологом Г. Хайменом у 1942 році для позначення будь-якої групи, з якою індивід співвідносить свої установки, поведінку, думки.

Референтну групу можна визначити як реальну чи уявну групу або соціальну спільноту, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, оцінки, цінності якої орієнтується в своїй поведінці, самооцінці, стосунках з іншими.

Регуляція поведінки індивіда здійснюється через дві головні функції референтних груп – нормативну та порівняльну.

Нормативна функція референтної групи пов’язана з мотиваційним аспектом поведінки особистості. Вважається, що група стає референтною для індивіда, якщо на його поведінку впливають ті норми і цінності, які має ця група. Порівняльна функція референтної групи пов’язана з тим, що індивід використовує групу як підставу співвідношення (еталон) під час оцінки себе та інших.

Обидві функції, нормативну й порівняльну, часто виконує одна й та сама група, особливо якщо вона є реальною групою. Але ці функції може одночасно виконувати й уявна група. Наприклад, для студентів молодших курсів, які хочуть бути прийнятими до якоїсь організації старшокурсників, ця група є еталоном їхньої поведінки і джерелом виконання норм, які в ній прийняті.

Референтна група відіграє важливу роль у формуванні самооцінки та оцінки свого статусу.

МЕТОДИКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ГРУПИ

Методика 1. Діагностика міжособистісних стосунків Т.Лірі, модифікована А.Г. Гревцовим.

Мета: вивчити стиль і структуру міжособистісних стосунків та їх особливості, а також дослідити уявлення досліджуваного про своє «Я», ставлення до самого себе, виявити зони конфліктів.

Методика 2. Р.С. Немов. Конформна особистість. Модифікація А.Г. Гревова.

Мета: визначити рівень незалежності людини від впливів інших людей.

Методика 3. В.В. Бойко. Діагностика рівня емпатії.

Мета: дослідити рівень співчуття особистості.

Рекомендована література

1. Ануфрієва Н.М., Зелінська Т.М, Єрмакова Н.О. Соціальна психологія: навч. метод. Посібник. – К.: Каравела, 2011. – 296с.

2. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: навч. посібник. – К. : Академвидав, 2005. – 448с.

3. Бодалев А.А. Восприятие человека человеком. – Л: Из-во ЛГУ, 1965. – 123с.

4. Джонсон, Девід Д. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування. – К.: Вид, дім «КМ Академія», 2003. – 288с.

5. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания, - Казань: Татар, кн. Изд-во, 1991. – 192 с.