Тема 7

Поняття та види аграрно-правових договорів

Стаття 67 ГК України констатує, що відносини сільськогосподарського підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Саме аграрні договори є правовою формою регулювання зовнішніх та внутрішніх підприємницьких відносин за участю суб'єктів агробізнесу.

Стаття 14 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлює, що підприємство має право вступати в договірні відносини з будь-якими державними, кооперативними, громадськими та приватними підприємствами, установами і організаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, у тому числі зарубіжних, для укладення договорів.

Професор А.М. Статівка здійснює класифікацію договірних відносин у сільському господарстві за трьома основними групами. До першої групи належать:

• договори про спільну діяльність з виробництва певної продукції рослинництва та тваринництва;

• договори про спільну діяльність з виробництва, дорощування та відгодівлі молодняку худоби та птиці;

• договори на виробництво та переробку кормів для тваринництва, інші договори про виробництво сільськогосподарської продукції.

До другої групи належать:

• договори про реалізацію сільськогосподарської продукції та товарів;

• договори про матеріально-технічне забезпечення;

• про фінансове забезпечення, інші договори про реалізацію продукції та постачання.

До третьої групи належать:

• договори про агрохімічне обслуговування сільськогосподарських підприємств;

• договори про виконання меліоративних робіт;

• договори про ремонт техніки та її технічне обслуговування;

• договори про виконання інших підрядних робіт;

• договори про надання наукових послуг аграрним підприємствам;

• договори з банківськими установами та про надання різноманітних послуг.

Договори у сфері реалізації с/г продукції

договір на реалізацію сільськогосподарської продукції - специфічна угода, відповідно до якої виробник зобов'язується на відповідних умовах продати сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки, а споживач (замовник) зобов'язується прийняти продукцію та оплатити

Система договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції включає: договір контрактації сільськогосподарської продукції, договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, договір поставки, договір міни, договір комісії.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції являє собою механізм державних закупівель, засіб поповнення державного продовольчого резерву шляхом придбання продукції у недержавних сільськогосподарських підприємств. До складу державного резерву входять: запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави; запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Підґрунтям правового регулювання договорів купівлі-продажу у аграрній сфері є норми цивільного та господарського права. Особливостями аграрного договору купівлі-продажу є його предмет, яким виступає сільськогосподарська продукція, строки та специфічні умови ЇЇ зберігання і транспортування, які випливають із властивостей цієї продукції.

Договір поставки є одним із видів договору купівлі-продажу, в якому регулюються відносини між продавцем та покупцем, адже відмінністю договору купівлі-продажу від договору поставки є те, що договір поставки укладається між двома особами з метою поставки товару для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або домашнім використанням.

Кваліфікуючою ознакою договору міни є момент переходу права власності на обмінювані товари - на відміну від усіх договорів купівлі-продажу за договором міни перехід права власності відбувається лише після того, як обов'язки з передачі товарів виконані обома сторонами, тобто таке право виникає одночасно в обох сторін договору. Така законодавча норма запобігає виникненню ситуації, коли сторона, що першою отримала товар, здобуває на нього право власності, не виконавши зустрічного обов'язку з передавання другій стороні товару, який їй належить.

Аграрні товаровиробники в процесі збуту сільськогосподарської продукції укладають договори комісії. До специфічних особливостей договору комісії належать: особливий склад учасників у комісійних відносинах, специфічний об'єкт договору, кредитування комітента комісіонером, можливість укладання субкомісійної угоди. Договір комісії має досить широку сферу застосування. Так, за договорами комісії організації споживчої кооперації укладають договори комісії з виробниками щодо продажу сільськогосподарської продукції.