Основи теорії управління матеріальними ресурсами

• ОСНОВНІ ЗАКОНИ І ПРАВИЛА УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ

• Закони Коммонера

• ПРИРОДНІ І ТЕХНОГЕННІ РЕСУРСИ

|вступ|

1.1. Закон обмеженості (вичерпаності) природних ресурсів ("закон мальтуса")

"Всі природні ресурси Землі ненескінченні, або вичерпані'.

Що приводиться|наводить| у ряді|в ряді| монографій і підручників|посібників| міркування|тяма| про невичерпність| деяких природних ресурсів є|з'являється| помилкою, причому оманою| сталою. Невичерпність ресурсу означає його безкінечність|, хоч би|хоча би| порівняно з|порівняно із| потребами в нім (оскільки ресурсом слу­жить| лише те, що необхідне для життєзабезпечення людини). Умовно невичерпним| ресурсом для первісних людей була, наприклад, терито­рія| Землі|грунти|. Але|та| оскільки людство нині нестримно росте|зростає|, а планета має обмежені розміри, виникають два абсолютно|цілком| очевидних ліміту|. По-перше, на Землі|грунті| як на космічному об'єкті не може бути нічо­го| нескінченного|безконечного| (частка|частина| не може бути більше цілого), отже, для людини немає невичерпних природних ресурсів. І по-друге, людство| зі|із| своїми потребами, що все збільшуються, легко вичерпає ре­сурси| будь-якої ємкості|місткості|. Для сучасного людства територія планети вже не може вважатися за неосяжну. Ті ресурси, які здаються|видаються| невичерпними| (на зразок|ніби| потоку сонячної енергії і інших потужних|могутніх| природних ресурсів) в порівнянні з енергоспоживанням людства, виявляються|опиняються| обмеженими

1.2 Правило конкурентного використання ресурсів

"Що конкурують у сфері використання конкретних природних сис­тем| галузі і підприємства в результаті|внаслідок| господарської діяльності неминуче приносять збиток|шкоду| один одному тим сильніше, чим значніше вони змінюють|зраджують| спільно експлуатований природний компонент або всю екосистему (у всій її ієрархії) в цілому|загалом|".

В рамках|у рамках| ділення|поділки| ресурсів на природних, трудових і матеріальних поняття інтегрального ресурсу охоплює всі згадані групи. При цьому трудові ресурси виявляються|опиняються| залученими в інтеграцію як біологічно (людина - один з консументов|, або тварин), так і социально-эко­номически| - через ресурси підтримки екологічної рівноваги і рекреаційні ресурси, а також через блок матеріальних ресурсів. У свою чергу|в свою чергу|, цей блок жорстко пов'язаний з природними і трудовими ре­сурсами|, оскільки все, отримуване|одержувати| людством у вигляді материаль­ных| цінностей, зрештою|врешті решт| витягує з|із| природи шляхом|дорогою| приложе­ния| праці.

1.3 Закон убуваючої віддачі

"Чим досконало система, тим вище за витрату на її подальше вдосконалення" або більш окремий випадок:

"Підвищення питомого вкладення енергії в технічну (будь-яку, створену| людиною) систему не дає адекватного пропорційного|пропорціонального| збільшення| її продукції".

Цей закон знайшов безумовне кількісне підтвердження в с/г|. Він, власне, і був спочатку сформульований для агросистем| (так званий закон Тюрго-Мальтуса|).

Вкладення енергії в господарську діяльність за час існування людства виросло непропорційно зростанню|зросту| населення. Витрата енергії з розрахунку на|розраховуючи на| одну людину в кам'яному столітті|віці| складала 4000 ккал/добу, у аграрному суспільстві|товаристві| - 12 000, в індустріальну епоху -70 000, для промислово розвинених країн - 230 000-250 000 ккал/добу. З|із| на­чала| XX ст|ст.| кількість витраченої енергії з розрахунку на|розраховуючи на| одиницю продукції в розвинених країнах виросла: у 10-12 разів в промисловості і в 8-10 разів в сільському господарстві.