Висновок

Отже, за структурою областей бачимо, що найбільшою часткою землі є землі під посіви, а з них відповідно найбільше віддається під зернові культури. В середньому показник України становить 55,8%, в Одеській області він є 61%, у Рівненській області – 49,42%. На другому місці у частці у посівній площі кормові культури, на третьому – в Одеській області та в середньому по Україні – це технічні культури(15,86% та 13,53% відповідно), у Рівненській – картопля та овочево-баштанні культури(12,94%) . Стосовно придатності земельних ресурсів областей для сільського господарства можна стверджувати, що обидві області мають великі ресурси для його розвитку. в Одеській більше приділяється уваги зерновим та кормовим, у Рівненській області ще достатньо площі виділяється під картоплю та баштанні культури.

Рівень урожайності порівнюваних областей є високим, але динаміка урожайності є від’ємною, тобто порівняно з базовим періодом валовий обсяг збору зернових зменшується. Так само відбувається і по Україні. Але лише у 2-му періоді урожайність росте порівняно з базовим періодом, у всі інші періоди вона є меншою.

Стосовно рівню та динаміки урожайності зерна серед порівнюваних країн можемо сказати, що Україна, незважаючи на кількісно більші за інші країни обсяги зерна порівняно з іншими країнами та середнім показником по світу, відстає за динамікою урожайності, тобто урожайність в Україні падає з періоду в період на відміну від урожайності інших країн, що росте, як і середній аналогічний показник.

Графічні зображення до лабораторної роботи №1

Рис.1. Структура посівних площ Одеської області

Рис.2. Структура посівних площ Рівненської області

Рис.3. Динаміка валового збору зерна в Одеської та Рівненській області