15. Що таке пропорційна виборча система з преференціями?

Пропорційна виборча система з преференціями є значно демократичнішою, ніж з жорсткими списками, оскільки виборцю надається право при голосуванні за ту чи іншу партію робити відмітки у партійному списку проти прізвища того кандидата, якому він найбільше довіряє, а тому віддає за нього свій голос. До представницького органу потрапляє той кандидат, котрий набрав більше преференцій. За умови набрання однакової кількості двома кандидатами перевага віддається тому члену партії, прізвище якого зазначено вище у партійному списку. Така система представлена у Бельгії та Фінляндії. Позитивним моментом пропорційної виборчої системи з преференціями є додаткові можливості виборця, зумовлені персоніфікацією свого волевиявлення щодо того чи іншого кандидата,

проте недолік цієї системи вбачається в орієнтації виборця не на виборчу програму та цілі обраної ним партії, а на знакових для нього представників цієї партії.

16. Що означає “загороджувальний пункт (бар’єр)”? в чому його призначення?

Загороджувальний бар'єр (пункт) - це визначений законом мінімальний відсоток голосів виборців, який має зібрати дана партія або виборчий блок партій та інших об'єднань в масштабах всієї країни, щоб отримати доступ до парламенту і прийняти участь у розподілі депутатських мандатів.

Висота такого бар'єра істотно відрізняється в різних країнах: в Ізраїлі він досить низький - лише один відсоток; у Данії - два; в Аргентині - три; у Італії, Швеції, Угорщини та Болгарії - чотири; у Єгипті - вісім; у Туреччини - навіть десять відсотків. В ряді країн при створенні виборчих блоків партій вводиться особливий, підвищений загороджувальний бар'єр (наприклад, у Словенії не 5, а 7 відсотків).

17. Що таке “виборча квота”?+таблички стор.116

Виборча квота - це найменше число голосів, необхідну для обрання одного кандидата. Визначається вона різна.

18. Як Ви розумієте термін «вільні списки» та «зв’язані списки»?

Виборчі (партійні) списки — це списки кандидатів у депутати, сформовані політичною партією відповідно до вимог виборчого законодавства, для участі у виборах, один із елементів пропорційної виборчої системи.

Розрізняють вільні, відкриті (преференційні), закриті (зв’язані, фіксовані), напівжорсткі (напіввідкриті) види партійних списків. Їх розподіляють також на загальнонаціональні й регіональні.

Вільні списки (панашаж) — форма виборчих (партійних) списків, що дає виборцям змогу перейти межі партійних списків та скласти власний список з інших партійних списків. Партійний список тоді має значення як пропозиція.

Відкриті списки надають можливість виборцеві визначати власні преференції в усіх запропонованих партійних списках, котрі кандидують у межах виборчого округу, а не лише в одному, подібно до преференційної системи. Зазвичай за такої системи виборець володіє кількома голосами, чисельність яких дорівнює кількості мандатів, що обираються у межах виборчого округу. В такий спосіб виборець отримує можливість вибору: або віддати голоси зазначеним у партійному списку кандидатам, або всі — одному кандидатові (кумуляція голосів), або ж обрати власних кандидатів з різних партійних списків і створити власний список кандидатів (панашаж).

Ця система передбачає високий рівень довіри до громадян політичних партій та високий рівень політичної культури виборців. Така система формування партійних списків вважається найдемократичнішою, але й найскладнішою для реалізації. Її застосовують в Ірландії, Еквадорі, Великому Герцогстві Люксембург, Мальті, Швейцарії.

Закриті (зв’язані, жорсткі, фіксовані) списки — це форма виборчих (партійних) списків, згідно з якою порядок розташування прізвищ кандидатів у партійному списку визначає сама партія, а виборець голосує за весь список загалом і не може внести у нього зміни. Виборці голосують за політичну партію загалом, а кандидати у депутати проходять до парламенту у визначеній списком послідовності й залежно від кількості голосів, відданих за партію.

В окремих державах вибір обмежується лише одним кандидатом у відповідному списку (Бельгія, Данія, Нідерланди). Тоді виборці практично позбавлені можливості визначити ставлення до конкретних кандидатів. Таке правило дає змогу політичним партіям гарантувати обрання будь-якого кандидата, поставивши його прізвище в чільній частині списку, що нерідко призводить до торгівлі місцями як елемента політичної корупції.

Одночасно система закритих списків: допомагає ввести до партійного списку кандидатів, котрі мають високий рівень фаховості, є експертами в певних галузях і будуть потрібними в майбутньому для роботи в парламенті або уряді; дає змогу забезпечити адекватне представництво або наперед визначений відсоток жінок серед партійних кандидатів; занести до партійних списків прізвища представників національних меншин, що не проживають у межах країни компактно і за умов іншої виборчої системи не матимуть іншої можливості потрапити до парламенту.

Пропорційна виборча система зі закритими партійними списками передбачає відчутний рівень залежності депутатів парламенту від партії чи виборчого блоку, за списком якої (якого) його обрали. Результатом такого типу виборчих списків є зміцнення самої партії, оскільки з’являється додатковий чинник внутрішньопартійної дисципліни. Це зміцнює партійне керівництво.

Застосування закритих партійних списків імпліцитно передбачає недовіру партій до виборців, рівня їхньої політичної культури, здатності самостійно обирати. Відповідно важко чекати взаємної довіри і виборців до політичної партії, яка фактично пропонує виборцеві віддати голос за назву, лідера чи декількох відомих особистостей з першої п’ятірки списку, за спинами котрих часто приховуються маловідомі й малопопулярні особистості. Такий тип виборчої системи сьогодні використовують в Іспанії, Португалії, Ізраїлі, Норвегії, Росії, Україні, Молдові. Більшість виборчих систем, де вибори проводять за партійними списками, — закриті.

19. В чому полягають відмінності інститутів виборів та референдумів?

Прямі вибори за порядком організації і проведення багато в чому співвідносяться з референдумом. Головна ж відмінність між ними поля­гає в тому, що народне волевиявлення на референдумі є за своєю суттю безпосередньою владною діяльністю виборчого корпусу, а волевиявлення на виборах лише визначає того, хто буде уповноважений займатися влад­ною діяльністю.

20. Які існують види референдумів?